«Товар» від Театру Переселенця у Кропивницькому: чесні розповіді про АТО від воєнного санітара

Опубліковано . в Статті

Кількість переглядів - 1650

 

Учора, 2 вересня у Кропивницькому у рамках Національного мистецького фестивалю показували виставу "Товар" Театру Переселенця.

 

Вистава проходила у обласній філармонії у камерній атмосфері: для глядачів прямо на сцені були виставлені стільці довкола головного героя постановки. І у такому тісному колі Алік Сардарян - автор і актор розповідав про побачене ним у зоні АТО, де він був воєнним санітаром і пройшов Дебальцеве. Це була документальна вистава.

Історії поєднувалися та доповнювалися відеорядом, який з'являвся після кожного уривку. На цих відео були воєнні реалії сходу, відтворений монолог побратима Аліка, дитячі фотографії загиблих.

«Мені 27. На сході мені чомусь дали в руки СВД і сказали, що я снайпер. В першу ж ніч у Слов’янську у лісі я помітив одного в тепловізорі і підстрелив. Попав, не попав – я тоді не зрозумів. То ж тільки в фільмах показують, що снайпер поцілив у голову з кілометра. Ну, і вони (побратими пораненого) відступили, а той лишився. Згодом виявилось, що він смертельно поранений. Сука, стогнав вся ніч, спати не давав. І головне, що шкода – не підійдеш і не доб’єш його: він або сам стрельне з переляку, або десь там його дружки сидять. Жорстко звучить, але ми не могли дочекатися, коли він здохне. Він таки помер на ранок. Ми ще дивилися у тепловізор – як він стигне», - так звучав записаний монолог солдата, з яким Алік провів кілька діб, і після цього більше ніколи не бачив.

Крім основного монологу актора, відео- та аудіоряду був ще своєрідний перформанс. Алік розповідав про те, що не запам'ятовую імена людей. Все тому, що коли привозять пораненого, або ти бачиш його на полі бою - перш ніж надавати першу допомогу треба запитати ім'я. Це елемент безпеки - бо солдат у стані афекту може вистрілити в тебе.

«Гей, хлопче, як тебе звати?».

І потім ти вже звертаєшся до нього по імені, і він більше тобі довіряє. Після цього пораненого треба звільнити повністю від одягу. Під час цієї розповіді перед Аліком лежав умовний поранений.

«В жодному разі не можна знімати одяг, його треба розрізати і обстежити тіло на наявність переломів, поранень і т.п.».

Ці слова він підкріпив демонстрацією - прямо на сцені розрізав одяг на "солдатові", повністю звільнив від нього і обстежив. Як не дивно, але в залі стояла тиша, ніхто не почав обговорювати побачене та ділитися враженнями.

Алік розповів «Гречці» про ідею створення:

«Я був у відпустці між ротаціями, мені подзвонили і сказали, що організовують документальний день в театрі Переселенця і збираються показувати документальні ескізи. Запропонували щось зробити. Я порадився з режисером, коли придумав ідею, потім показав коротку версію хвилин на 20, вона всім «зайшла» і вирішили її робити повноцінною».

У кінці квітня «Товар» показували в одному з кращих німецьких театрів Maxim Gorki Theater в Берліні.

Загалом, цій виставі дійсно віриш, бо вона не надумана, не вигадана. Абсолютно все, що було почуте відбувалося насправді. Чесні, правдиві розповіді про реалії, які багато хто не хоче сприймати. 

 

Сподобалася стаття?
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв