Соціальний супровід ВІЛ-позитивних: історія з життя однієї жінки

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 216

 

Соціальний супровід ВІЛ-позитивних – можливість зупинити епідемію ВІЛ/СНІДу. І поки ця можливість є - міжнародні донори фінансують надання соціальних послуг. Однак донори вже оголосили, що незабаром фінансування припиниться і це на себе повинна взяти держава загалом та місцеві бюджети зокрема. Про це повідомляє прес-служба ЛЖВ.

 

Картинки по запросу віл

Ольга (ім’я змінено) проживає в одному із районів Кіровоградської області. Дівчина виховувалася більше у дідуся, ніж у мами. Мама сильно зловживала алкоголем, через що її згодом позбавили батьківських прав. Тому опіку над нею взяв дідусь.

У 12 років дід втратив контроль над Ольгою. Вона почала вчиняти дрібні крадіжки, крала у сусідів і родичів, почала випивати. Ольга тоді була неповнолітня, перебувала на обліку у кримінальній міліції у справах дітей. За багаторазові крадіжки вона певний час перебувала у місцях позбавлення волі.  Вперше потрапила до в’язниці у 19 років. Майже два роки була позбавлена волі…

 - 30 травня 2012 року мені телефонують із пологового будинку і кажуть, що в них є породілля, яку немає куди виписувати, а за вказаною адресою, яку вона зазначила, потрібен акт обстеження. Я в них питаю, коли вона народила. Кажуть, що тиждень тому. Я питаю: «Чому ж ви лише зараз мені телефонуєте? Її немає куди виписувати і вам терміново потрібен акт». Я направила своїх спеціалістів, вони обстежили умови проживання за вказаною адресою, умови там були середні. Виписали її на зйомну квартиру – це був невеликий приватний будинок, у якому проживала чужа літня бабуся, яка прибилася до хати, а баба її прийняла. Вона їй була ніхто, допомагали одна одній. У неї взагалі не було теплого одягу для дитинки. А йшло до холодів, тож ми забезпечили необхідним одягом її і дитину. Батько дитини Олег був приходящим. Приходив, повертався, - розповідає керівник районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ірина (ім’я змінено), яка згодом стала соціальним працівником жінки.

Ольга зараз проживає з Олегом. Народила третю дитину. Попри те, що чоловік часто пив, жінка ніби трималася, але все одно була під наглядом соціальних служб.

- До неї здійснювався патронаж. Вона у соціальному центрі для сім’ї, дітей та молоді була під соціальним супроводом, паспорта у неї не було, тож допомогли оформити, малому свідоцтво зробили і приписку. А потім вийшов закон, що дитина має бути приписана біля мами, тому що вони не зможуть оформити дитячі. Батько сказав: «Я їх забираю і ми будемо жити сім’єю». Вони перебралися в іншу хатинку, кращу. На отримані кошти придбала коляску і ліжко для дитини. Соціальні фахівці дивилися, щоб там був порядок, багато нарікань було з боку медичних працівників – коли дитина хворіла, жінка відмовлялася лягати в лікарню. Вони із чоловіком ходили на підробітки, - розповідає Ірина.

Соціальний працівник Ольги говорить, що спершу жінка дивилася за малим, жодних питань не було. ВІЛ-позитивний статус у неї виявили в лікарні, поставили на диспансерний облік, однак більше додаткових обстежень вона не проходила, відповідно терапію не отримувала.

- Дитинці виповнилося півтори роки, я їй сказала поїхати і здати аналізи на обстеження – чи немає в дитини ВІЛ-інфекції, щоб можна було зняти її з обліку. То дякувати Богу, у 18 місяців здали аналізи і дитину зняли з обліку.  А пізніше вона до мене приходить, я дивлюся на неї і кажу: «Ти вагітна», а вона: «Ні, ви що». У мене були на роботі тести на вагітність. Ми спустилися з нею до вбиральні. Тоді вона виносить результат тесту, а там дві смужки. Кажу їй: «Ходімо в лікарню», де ми і стали на облік. Старшому було близько двох років. Цю вагітність ми разом виносили, - говорить Ірина.

Після народження другої дитини соціальному працівнику вдалося переконати Ольгу пити АРВ-терапію. Це саме було напередодні третьої вагітності. Двоє дітей були без ВІЛ-позитивного статусу, їх знято з обліку. Однак, формувати прихильність до отримання АРВ-терапії жінці було досить складно, адже вона постійно шукала відмовки.

- Були проблеми із прихильністю, із запам’ятовуванням препаратів, коли які приймати. То я  на коробочці писала. Декілька разів доставляла додому, адже лялька маленька і я розуміла, що жінка за ліками вчасно не прийде, а пропускати не можна. І я завжди казала: «Ольго, ліки, аналізи, в лікарню». Єдиний аргумент був, який подіяв, – належне виконання батьківських обов’язків, збереження дітей, щоб діти не повторили її долю… , - каже Ірина.

ВІЛ-позитивні люди повинні отримувати соціальний супровід, запевняє Ірина. І говорить, що дуже добре, що є така можливість.

- Соціальний супровід важливий. По-перше, щоб людина не відчувала себе самотньою з цією проблемою. Ми намагаємося допомагати, щоб люди жили повноцінним життям, щоб у них була сім’я, щоб вони не боялися заводити сім’ю. Якщо людина відчуває підтримку і хоче, щоб її мотивували, то звичайно її життя покращиться. Були моменти, коли через три дні Ользі потрібно йти в лікарню за ліками, я телефоную, а вона каже: «Я не можу, бо дитина хвора, чи чоловік запив». Тоді я брала ноги в руки і йшла в лікарню. Мені видавали терапію і я її доставляла. Я дуже хвилювалася, щоб не було пропусків. У мене була ще одна жінка, якій я доставляла ліки. У неї в сім’ї сталося горе, вона захворіла, вдома ніхто не знав, що в мами ВІЛ. Із квартири вона не могла вийти, якби я не привозила терапію, вона б її не пила! – зауважує соціальний працівник Ірина.

- Фінансування обласною та місцевою владою Кіровоградщини соціального супроводу людей, які живуть з ВІЛ/СНІД – це фінансування права на життя та здоров’я цих людей, права на достойне та якісне життя їх та їхніх дітей, фінансування ефективних заходів, які зупиняють епідемію ВІЛ/СНІДу. Чи є пріоритетом ці цінності для місцевої влади Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградської обласної ради та місцевих рад – покаже наявність бюджетного фінансування на ці заходи. Поки що, ці заходи фінансують міжнародні донори. Ми наголошуємо на підтримці соціального супроводу в рамках проекту, який виконується Благодійною організацією "Світло надії" за підтримки Благодійної організації "Всеукраїнська мережа ЛЖВ", - коментує виконавчий директор Кіровоградського обласного відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» Костянтин Данильченко.

Матеріал підготувала Семененко Вікторія.

 

Сподобалася стаття?
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити