Жінки хочуть проявляти себе: часто їм потрібне елементарне заохочення – Слава Світова

Опубліковано . в Статті

Кількість переглядів - 16827

Слава Світова, у Кропивницькому розповіла про те, як видати книгу, а також навчала основам творчого письма у рамках Практичної майстерні «ВІД ШУХЛЯДИ ДО КНИЖКИ» організованою Агенцією «My dream».

 

mul1

Після заходу авторка в ефірі «Українське радіо: Кропивницький» розповіла трохи про своє навчання творчому письму і креативний простір для жінок.

Про прагнення писати і літературну спільноту

- Я була в Львові, в Житомирі. І приїхала до Кропивницького. Ця програма відрізняється від тих. Дивлюсь на запити. У Житомирі я розповідала про «синдром самозванця». Тут був запит на те, як взагалі автору початківцю писати, що писати і куди з цими текстами іти. Тут ми поговорили про пошук власного я, який бренд собі вигадати і виліпити, щоб ти був впізнаваний, щоб твої книжки хотіли читати і як виходити на діалог з видавцями. Як стати для них видимим, - розповідає про специфіку своїх тренінгів Слава.

- За моїми спостереженнями значна частина аудиторії були журналісти, бізнес-вумен, але власне дуже мало авторів, письменників поетів. Яка ситуація в інших містах.

- Загалом останніми роками феномен в тому, що багато людей хоче писати. Я не знаю навіщо їм це потрібно. Бо хтось в кінцевому результаті хоче видати книжку, а комусь достатньо просто проявитись як письменник, стати частинкою спільноти. Хтось хоче освоїти техніку, щоб в майбутньому написати щось грандіозне. Зараз великий інтерес як в старшого покоління, так і молодшого: усі хочуть опанувати мистецтво розповідати історії. І оскільки є потреба, чому б її не задовольнити.

На одному з ефірів у Києві, разом з Оленою Гусейновою, ми говорили про те, чим же є це письмо. Чи це якийсь терапевтичний ефект, який допомагає пережити і звільнитись, чи жага стати майстром слова. Тоді питання було, чому люди не йдуть фахово вивчати літературознавство. Я не можу цього пояснити. Але що мені подобається, якщо я зможу дати інструменти і вселити віру в тих людей в кого дійсно виходить добре писати, але які самі себе посадили в коробочку і створили бар’єри. Якщо я допоможу їм вийти з цієї коробочки, то це вже плюс. Мені подобається бачити очі людей на початку заходу і після. Це те, заради чого я гастролюю.

- Чи є потреба для людини, яка серйозна планує займатися письменництвом після таких курсів, неформальної освіти,піти ще в університет і отримати профільну освіту?

mul2

- Я не копала так глибоко у цю тему. Але якби могла відмотати час назад, то я б не пішла навчатись на іноземну філологію, бо мені б достатньо було б вивчити мови. Можливо, якби мені хтось сказав, що я стану тренеркою із словесної майстерності, то я б пішла за профільною літературознавчою освітою, бо в університеті вивчала академічне письмо та ще й англійською мовою. Мій викладач саме тим курсом вселив любов до мови. Там я засвоїла той кістяк: універсальні закони текстів. Те, що я роблю зараз, це креативне письмо і там руки розв’язані. Там не так важливо дотримуватися структури, скільки важливо фантазувати, вигадувати, виписуватися. Це те з чим працюю я. І я б взагалі закликала людей вчитися. Можна просто назватися письменником і нічого для цього не робити. А можна підтверджувати цей статус. Друкуватися, писати, слухати онлайн-курси.

- Те що зараз існує у вигляді таких сучасних форматів, лекцій, раніше відбувалось за рахунок літературних студій, спілки письменників. Чи бачите ви в них цінність зараз?

- Я завжди кажу про важливість приналежності до професійної спільноти. Є метри до яких ти придивляєшся, з ким себе порівнюєш. В моєму розумінні - це знати сучасних українських авторів і авторів-початківців, розуміти їх стилістику, знати видавців в обличчя. Бо ми недооцінюємо такий інструмент як нетворкінг. Це не просто тусовка, не просто підійти поговорити про щось. Ні, ти чітко розумієш, що ідеш на Книжковий Арсенал, щоб познайомитися, дізнатись з якими темами працюють. Неймовірна кількість видавців буде представлена у Києві, а потім восени, у Львові. Ходити на презентації авторів, знайомитися, спілкуватися, підписуватися на сторінки письменників і поетів, дивитись, якими словами вони говорять зі своїм читачем. Не знаю наскільки корисно буде для автора-початківця у ХХІ столітті долучитись до спілки письменників. Маю деякі сумніви, бо там є своя тусовка, стилістика і тематика. Ми живемо в світі, який дуже швидко розвивається, того я б закликала відстежувати ключових осіб, які активно творять нашу сучасну літературу.

- Наскільки це дружнє середовище?

- Я не спостерігала відвертої ворожості. Дуже важливо, з яким діалогом ми йдемо. У нас є потреба, з якою ми до когось звертаємось. І та манера, і ті слова з якими ми підходимо, що ми робимо, може дати нам успішний, а може негативний результат. Я кілька разів читала дописи від письменників і поетів про те, що їх завалюють проханнями «почитайте мій рукопис», а якщо не відповідаєш протягом години починають більш наполегливо просити. Тут власне питання до того, чи відчуваємо ми якісь рамки? Чи відчуваємо, що ми тут не за панібрата, що це людина, з якою треба правильно вибудувати діалог? Не треба заходити із ноги і казати «ти мені винен».

Про творчий простір для розвитку жінок

mul5

- Ви є засновницею хабу Creative Women Space. Звідки така ідея? Чи не викликало створення такого виключно жіночого простору якийсь супротив?

- Праворадикали у нас були. Звичайно, наші двері відкриті і для чоловіків. Зокрема, коли ми тільки заявили про задум, багато чоловіків нас підтримало. Гармонійний розвиток жінки неможливий без чоловіка і взаємодії зі спільнотою. Але чому саме Жіночий креативний простір? Бо ми – п’ятеро співзасновниць - жінки. Ми знаємо, що це бути жінкою, з якими проблемами ми стикаємося, що ми хочемо для себе покращити. І вся наша діяльність – створити середовище для жінок, які хочуть розвиватися у творчості і у бізнесі. Ми хочемо, щоб жінки проявлялися, сміливішали, створювали свої власні проекти. Зараз ми розробляємо програму бізнес-акселератора, такого трампліну, щоб дати дівчині інструменти, що будуть їй потрібні для того, щоб створити свій проект. Ми проводимо величезну кількість освітніх заходів у сфері бізнесу, креативності, культури, мандрів і психології. Також запускаємо проект літературних мандрівок Україною. Хочемо трохи повідкривати малих міст. Перша подорож запланована до Бучача. Це буде і занурення у соціокультурне середовище, і творче письмо.

- Чому ваш хаб - це саме соціальне підприємництво?

- Всі прибутки які отримуємо направляємо в розвиток інших жіночих проектів. Зараз прибутки повністю покривають оренду. Але чому для нас було важливо вибудувати стабільну бізнес-модель, бо ми не хотіли бути залежними від грантів. Ми показуємо щодня, що є шляхи монетизації проекту, розширення.
Перші інвестиції були у вигляді оплати за перший і останній місяць оренди – це було 4 тисячі доларів. Коли ми зняли приміщення то зіштовхнулись з тим, що у нас є стіни, немає стільців, а нам вже треба заробляти на щомісячну оренду, яка на той час здавалась нам космічною. Ми просто написали пост на фейсбуці і попросили зібрати гроші на столи та стільці. Купили 30 стільців.

Якби ми все почали прораховувати ми б злякались цієї суми і об’ємів. Але ми все робили неправильно. Але якимось чином це спрацювало.

- Дитячий куточок у вас є?

- Ми орендували приміщення на два роки і вже побачили свої плюси та мінуси. Зокрема, приміщення не інклюзивне. До нас дуже важко потрапити людям на візках. Тому ми будемо розвиватися далі і думати, як фізично вибудовувати простір так, щоб він був більш відкритим для більшої кількості людей. Чому у нас немає дитячого куточка? Я сама як мама розумію, що коли є дитина і мама в одному просторі, роботи для мами немає. Одна із наших цільових аудиторій мами в декретній відпустці. Але ми хочемо їх дістати звідти, щоб вони могли приділити собі час поза родиною і дитиною. Бо жінці дуже важливо трішки звертати світло софітів на себе. Досвід покаже чи потрібен дитячий куточок чи ні.

- У жінок на такі проекти є запит?
- Ми їздили по містах з дискусіями на тему «Що б ти зробила, якби не боялась». Бо можливостей у сучасної жінки купа. Ми можемо обирати будь-яку професію, вчитися. Але часто жінка сама собі ставить бар’єри. І на питання, що б ви зробили, якби не боялись велика частина жінок казала б, що відкрила б власний бізнес. Потреба є. Жінки хочуть проявляти себе. Часто їм потрібні інструменти і елементарне заохочення.

mul4

 

G

Сподобалася стаття?

Реклама
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв