Три дні у Кропивницькому проект Доступно.UA проводить перевірки міста на доступність для маломобільних груп населнення. Сьогодні, 15 липня, на зручність перевірили центральну частину міста.
Відзначимо, що "маломобільними" є не лише люди на візках чи з вадами зору, а й часом кожен із нас: мама із дитячим візком, людина із важким вантажем, або літня, ті, хто пересуважться на милицях.
Перевірку проводить Дмитро Щебетюк. Він спортсмен, блогер і мандрівник. З 2011 після отриманої травми пересувається на візку.
Рушаємо на перевірку із торгового центру «Реал». Хоча у приміщенні є зручний ліфт, зайти у саму будівлю без допомоги людині на візку не вийде: на вході дві сходинки.
«Насправді не зрозуміло, чому під час реконструкції тут не зробили пандус, адже поруч є достатньо простору для цього», - каже Дмитро.
Також у середині приміщення може бути складно слабозорим людям: красива блискуча плитка на підлозі і скляні стіни утворюють бліки, які дезорієнтують. Так само важко сприймаються і білі наліпки на прозорому склі: бажано щоб вони були контрастні.
Поруч кілька аптек. Вони обидві умовно доступні. Наприклад, в аптеці низьких цін є пандус, але кут його підйому 10%, у той час як за Державними будівельними нормами (ДБН) мав би бути до 6%. Заїхати всередину по такому пандусу може бути тяжко, особливо для тих людей, які недовгий час послуговуються візком.
У сусідній аптеці немає сходинок і нібито доступний спуск, проте трохи зависокий поріг – 4 сантиметри, у той час як за ДБН має бути 2 сантиметри.
Дорогою зустрічається кілька скатів (пологих спуски із тротуара на дорогу), проте і в них кут нахилу понад 6%, а подекуди є ямки – кожна з них – перешкода для коліс. До того ж, скуск досить вузький: наприклад, розминутись на ньому дві мами з візками водночас не зможуть.
Активіст зауважує, у Кропивницькому взагалі люблять робити маленькі сходинки, навіть там, де в них немає потреби. Наприклад, площа Героїв Майдану з одного боку складається із низки невеликих східців.
Дмитро долає невелику сходинку на вході в головне відділення «Укрпошти». Хоча і її можна було б не робити.
Далі немає додаткових порогів. Двері також зручні – широкі і їх не важко відкрити.
До речі, усі досліджені двері поки відповідали нормам - були 90 сантиметрів і більше.
У середині приміщення абсолютно зручним для людини на візку виявляється газетний кіоск. А от апарат для видачі талонів і інші віконечка доступні, проте могли бути ще зручнішими, аби розташовувались трохи нижче.
«Якщо мені доведеться щось підписувати, то ту вже буде не зручно тягтись», - каже Дмитро.
Рушаємо у міську раду. Перед головним входом сходи і жодного вказівника про те, що ліворуч, з боку ЦНАПУ, є доступний вхід.
Там також бачимо пандус із трохи завищеним кутом. Лише піднявшись по ньому можна натиснути на «кнопку виклику», якщо необхідна допомога.
До речі, зауважує Дмитро, у місті побачили багато табличок, які інформують про кнопку виклику у той час як самих кнопок немає.
У приміщені бракує поручнів: вони мали б розташовуватись на півні 90 і 70 сантиметрів від землі і зробити приміщення зручнішим, у тому числі і для літніх людей.
Тут на сходах, як і багато де, бракує яскравої лінії на їх початку і завершенні, яка допомагає орієнтуватись людям із вадами зору.
Тут є туалет доступний для людей на візку, проте двері в нього замкнені. Щоб потрапити всередину треба зазирнути до кабінету 133 і оголосити про своє бажання відвідати вбиральню.
На дверях наліпка «Для інвалідів-візочників».
Дмитро пояснює, що вона не зовсім коректна. По-перше, людину на візку не гоже називати ні «інвалідом» ні «візочником».
«Це те саме, що називати людину в окулярах «очкариком», - каже він.
По-друге, така вбиральня може бути використана всіма, кому необхідний додатковий комфорт і зручність: літніми людьми, тими, хто пересувається на милицях.
Там чотири кабінки і кілька пісуарів. Сама кабінка доволі простора, але в ній дуже бракує поручнів.
«Я можу нею скористатись, але насправді без поручнів не кожен зможе», - каже активіст.
Не дуже зручним є і умивальник: через те, що він на стойці до нього тяжко під'їхати.
На ньому лежить якась ганчірка, а от сухих рушників немає.
«Це не дуже добре, бо далі мокрими руками братись за колеса візка не дуже зручно», - пояснює хлопець, і додає, що насправді у багатьох містах такі вбиральні взагалі використовують як складські приміщення.
Вбиральні ж дуже важлива частина інфраструктури.
«Наприклад, якщо в кав’ярню складний вхід зі сходами, я можу попросити про допомогу друзів, якщо я можу посидіти потім довго всередині, спокійно випити пива чи чаю і скористатись туалетом», - каже він.
Місцеві мешканці ж просять перевірити і кінотеатр "Потрал". Він єдиний в місті і повністю не доступний - знаходиться на другому поверсі приміщення де нема ліфту.
"Я був там один раз, після травми. Мене тоді несли на руках", - розповідає місцевий мешканець.
Завтра перевірки продовжаться: о 16.00 планують дослідити на доступність Дендропарк і Козачий острів.
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
