Статті

Як на Кіровоградщині живе село, куди мільйони років тому влучив метеорит

. 18307

 

Як живе село Бовтишка під Кропивницьким, куди мільйони років тому влучив метеорит, розповідає видання Reporters.

 

IMG 1315
Можливо, нині не найкращий час нагадувати, що історія Землі знає щонайменше п’ять масових вимирань. Тим паче, що останнє з них — крейдове — пересіяло крізь своє сито усе живе на планеті лишень якихось 66 мільйонів років тому. В результаті зникло чи не три чверті біологічних видів. Саме тоді вимерли й динозаври.

Існує чимало гіпотез щодо причин їхнього вимирання. Радіоактивні гамма-спалахи, вибухоподібне поширення інфекційних хвороб, масове виверження гігантських вулканів, зміна рівня Світового океану, температури, навіть поява квітів. Існує також і низка комбінованих припущень із логічними й не дуже ланцюгами обґрунтування. Втім, найпопулярнішою та найімовірнішою є версія, що динозаврів «убив» метеорит. Чи, точніше, падіння метеорита на Землю стало головною причиною їхнього вимирання.

Першими наприкінці 1980-х цю гіпотезу висунули американський фізик Луїс Альварес та його син Волтер, геолог. Пізніше знайшли і сам метеорит, точніше, кратер від нього. Розташований наполовину на півострові Юкатан, наполовину під водою Мексиканської затоки, кратер Чиксулуб діаметром 150 кілометрів є однією з найбільших астроблем на Землі. Приблизно 66 мільйонів років тому сюди із силою мільярда Хіросім ударив гігантський астероїд понад 10 кілометрів завширшки.

Згодом знайшли ще кілька кратерів, утворених приблизно в той самий період, і виникла версія, що причиною крейдового вимирання могло бути зіткнення Землі з великим космічним тілом, уламки якого позалишали кратери по всій планеті. Або, можливо, нашу затишну кулю атакували кілька метеоритів. Один із них, діаметром із кілометр, упав на території сучасної України, залишивши по собі один із найбільших у світі кратерів. У селі Бовтишка на Кропивниччині.

IMG 4747

***
Бовтишка — за три години їзди на південь від Києва та за пів години на північ від Кропивницького. Строкаті хати розкидані по обидвох схилах протяжної балки, на дні якої то губиться в очеретах, то виблискує проти сонця перекрита у кількох місцях греблями річка Бовтишка. Якби не знати, що кратер має діаметр до 24 кілометрів, можна було б подумати, що ось він і є.

За переписом 2001 року, у Бовтишці мешкало 822 особи. У другому турі минулорічних виборів Президента, повідомляє ЦВК, до списків виборців тут внесли 336 осіб.

— Це зараз села пошти немає. Раніше тут жило три тисячі людей, — говорить пан Микола, якого ми зустріли на вулиці Лівобережній. На ньому по-своєму стильний пожмаканий картуз у клітинку і синя заяложена куфайка. — При мені тіки у школу ходило до 400 душ. А тепер у старих як не рак, то ше шось, а молодьож повиїжджала. Ну а шо в селі робить? Я тож колись був дурень — як прийшов із армії, батьки розплакалися: шо ж ти, синок, додому їдь, ми старі як двері, будеш нас доглядать. Остались два брати, сестра і я, і всі глядимо батьків, — сміється чоловік, але з гіркотою. — Казала мені баба: Микола, не оставайся у селі. Подумай, чим ти будеш робить? Це ше харашо, якшо шофером.

Про те, що живе у кратері відомого метеорита, пан Микола, авжеж, чув.

— Може буть, може буть… — оцінює він імовірність його причетності до загибелі динозаврів. — Там, в Америці, більше знають, ніж у нас, бо в них розвєдка, — показує пальцем у небо. — От вони й розвідують усі надра. Їх же там скоро затопить. Льодовики ж то тануть.

IMG 1255

На місці падіння метеорита ще в середині минулого століття радянські геологи виявили потужні пласти покладів горючих сланців. Спочатку вважали, що тут було жерло величезного прадавнього вулкана. Метеоритне походження кратера й копалин визнали ближче до 90-х. Однак видобувати сланці з одного з найпотужніших родовищ так і не почали. Ані за совєтів, ані за часів незалежності. Родовище — в резерві. Ось про які надра говорить пан Микола, але наразі його більше турбує інше:

Нині на Землі відомо близько двох сотень астроблем різної величини. Сім із них — в Україні. Бовтиський кратер — найбільший, наймолодший та найвідоміший. Спочатку його датували давнішим. Гіпотезу про те, що він — одноліток Чиксулуба, винесли на широкий загал у 2010-му. Статті про це є на сторінках британських університетів та поважних усесвітніх видань.

— Кажуть, шо той мєтєоріт у Холодному Яру впав, — розповідає нам інший місцевий. — Але і тут впадина така, — показує у балку, — шо, якшо судить по рельєфу мєсності, то, може, і сюда, — задумується. Він пасе солідну отару кіз на стадіоні біля школи. Не так пасе, як вигулює.

— Е-е! Бєлка! — гукає, коли одна з кіз, білосніжна й бадьора, загрозливо заходить із тилу, обираючи траєкторію для нападу. Та стрепенулася і вдає, ніби просто проходила повз.

— Ви всіх знаєте на ім’я?

— Ага. Тих, які дояться, — відповідає чоловік.

А в його отарі аж 39 кіз. Доїть він їх апаратом упродовж години. Удій молоковоз щодня забирає на завод.

— Думав, ви кладошукачі, — говорить. — Тут же імєнія Раєвського були. То постоянно копают і копают.

Микола Раєвський (1771–1829) — видатний російський полководець. За роки служби брав участь у всіх найбільших битвах свого часу та відзначився, зокрема, і в Наполеонівських війнах. Бовтишка колись була його маєтком, але селяни розгромили садибу ще по революції. Подосі залишилася тільки родинна усипальниця у церкві в сусідній Розумівці.

— Село вже на послєдньом вздиханії, — зітхає чоловік, поки ми неквапом ідемо через городи за його отарою. — А ще як приймуть закон і продадуть землю, то всьо. Тут же роботи нема. Оце лиш школа, два магазіна, почта, сільська рада і фельдшерський пункт. Ну ще ставки. Але там свої орендарі, свій управляющий.

Продовження репортажу читайте тут.

IMG 1353

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама