Мами на карантині: 10 історій про те, як COVID-19 змінив звичний стиль життя

Опубліковано . в Статті

Кількість переглядів - 1695

 За два дні вже буде рівно два місяці, як в Україні карантин. На повну відчули дію карантину мами, адже дитсадки, школи, коледжі й університети – закрили першими. “Гречка” вирішила до Дня матері, який цьогоріч припадає на 10 травня, розказати про те, як карантин змінив життя мам.

 ad1e2055e859ef891e8ba3dac596e571

10 мініісторій про те, як це бути мамою на карантині. Усі вони різні, і карантин це ще те випробування, однак кропивничанки розповідають, як вони з цим справляються.

 

Лілія Кочерга

91066833 1790941227710329 4163707666595577856 n

Через карантин почали активніше залучати для допомоги бабусю – мою маму.

Вона живе у селі неподалік. Чи не щоранку вивозимо малечу в село, а ввечері забираємо назад. Для нас, в цьому плані, фактично нічого не змінилося – змінилося в бабусі.

Я щаслива, що саме так маю можливість вирішити це питання, адже там і повітря чистіше, і на обід перше, друге, третє і компот.

І гуляти можна спокійно – дворище велике, є де розігнатися, насолодитися цвітінням тюльпанів. Страждаю лише від того, що я не там.

 

Маргарита Файберг

88013965 878114695960750 2710088255985942528 o

І до карантину в мене постійно хаос в квартирі.

Діти різного шкільного віку й всі потребують увагу, виконання домашнього завдання. Старша донька більш самостійна, а от хлопці потребують більше уваги, допомоги, підтримки.

Чоловік працює, тому в нього мало часу, щоб допомогти мені. Склалася така ситуація перед карантином, що я мала їхати за кордон на роботу, і тут бац, і карантин. Була спочатку паніка, а потім зрозуміла, що не все так і погано: я ніколи не залишала своїх дітей на довго, а так склалось, що мене не було б поряд пів року. А тут така гарна можливість побути з ними.

На карантині ми виконуємо шкільну програму з задоволенням. Це можна в ігровій формі. Навіть деякі уроки ми виконували в прямому ефірі, інстаграмі – їм це подобається. Нашій сім'ї не склало труднощі у навчанні з дітьми, так як ми за освітою два вчителя. Ми креативно підходимо до виховання та навчання дітей. Вранці займаємося фізичними вправами, а також готуємо випічку і в цьому діти беруть активну участь. Загалом ця ситуація нас зблизила.

 

Наталя Сагун

25440170 117891069002609 2924608492299150710 o

Змінилося все в гіршу сторону.

Троє дітей: 19-річний студент, школярка 12 років і 5-річний син. Так як усі вдома треба постійно готувати їжу й відповідно в магазин за продуктами кожен день. Це займає багато часу. Промовчу вже про прибирання та інші домашні справи.

Працюю онлайн кілька годин на тиждень, коли старші можуть приглянути за меншим Сашою. З ним взагалі біда: він гіперактивна дитина, а через заборону позбавлений можливості ходити на дитячі або спортивні майданчики, гуляти з дітьми у дворі. А самому нудно, тому витягнути на вулицю майже неможливо. Дома всім виносить мозок від того, що немає що робити. Ну, пограємо ми в настільні ігри трохи, а далі мені ж треба робити роботу по дому. І ігри вже піднабридли. Старші діти в основному зайняті дистанційним навчанням, часу допомогти мені мало. Чоловік на роботі. Один одного вже дратуємо. Так, як діти з великою різницею у віці, то їх важко об’єднати спільним заняттям.

 

Євгенія Захарченко

70499792 994431567569703 2421130544302522368 o

Для мене змінилося усе.

Я працюю вдома і замінюю дітям практично усіх їх вчителів. Мій день виглядає так: зранку старша забирає ноутбук (він один в родині, тому це проблема) і дивиться онлайн-уроки, які проводять вчителі її школи. Займається вона на кухні, тому я можу робити лише ту домашню роботу, що не пов’язана із приготуванням їжі чи самою кухнею.

Потім десь опівдні її уроки закінчуються, і якщо їй не потрібно писати реферати та робити презентації, то ноут забираємо ми з молодшою (займатись можна і через смартфон, але оскільки це займає кілька годин, то дивитись на малесенький екран – важко для очей). Десь 3-4 години ми займаємось із молодшою.

Для мене є проблемою те, що у молодшої немає онлайн-уроків (на момент взяття коментаря ще не було онлайн-уроків для наймолодших, – ред.). Бо щоб розібратися з матеріалами, створеними вчителькою, необхідно постійно сидіти поруч з дитиною. Це забираю величезну кількість часу. Потім я займаюсь хатніми справами. А вже десь з 19:00 і до пізнього вечора – працюю за ноутбуком. Без нього я не можу працювати.

Тому це не дистанційне навчання. Бо дистанційне навчання – це можливість дитині займатись самостійно. А у нас – це домашня освіта із елементами дистанційної. Якщо і наступного навчального року буде карантин, то я звернусь із офіційним зверненням до директора ліцею про оргнаізацію дистанційних уроків для класу, в якому навчається молодша.

А старшій доньці допомагаю з питань і тем, які вона не зрозуміла, постійно допомагаю із створенням проєктів та презентацій. Важко бути вчителем геометрії, англійської мови, географії та хімії одночасно. Особливо, коли за фахом ти не маєш жодного стосунку до освіти.

 

Ольга Присяжнюк

93475725 3181924225208215 7684683085186596864 o

Я почала висипатися!

Ніколи не розуміла початку уроків о 8 годині (ні коли була дитиною, ні коли працювала в школі, ні коли стала мамою школярки). Було б усім, мабуть легше, якби все це шкільне життя починалося о 9:00.
Через те, що усі весь час дома, їжі чомусь доводиться готувати втричі більше! Постійно смикаються дверцята холодильника, постійно шукається щось смачненьке і мама, яка має усе це смачненьке забезпечувати, як скатертина-самобранка.
Уроки... По телевізору, то безглузде марнування часу, але, це година, на яку можна всадити їх до телевізора, відібрати телефони і вони не будуть мамкати. У цей час треба встигнути зробити роботу, яка робиться вдома з комп’ютера.
Щодо відбирання телефонів. Раніше це був дієвий метод покарання. Але зараз, забираючи у дитини телефон, ви ще й себе караєте.
Вже наприкінці першого тижня було зрозуміло, що треба встановлювати якісь правила, графік. І все, на що раніше можна було закрити очі, зараз не дає їм закритися.
Собака! УРА! У нас є собака. І якщо раніше я намагалася дітей випхати з нею, то тепер я перша біжу гуляти (іноді боюся, щоб не побігти першою за собаку). Це і свіже повітря, і прогулянка без безкінечного "мааам" і спілкування з неродичами (ну хоча б "привіт" або "а вашій уже скільки").
Прокидаються різні таланти, особливо кухарські... Можна залучати і дітей, тоді покарання "без телефону" не таке страшне і для дітей, і для мами.
Робота... Ніхто не відміняв мою роботу. Я працюю в благодійному фонді "Янгол життя". Ми допомагаємо онкохворим дітям. А рак не йде на карантин і дітям потрібно вчасно передавати ліки, здавати аналізи, забезпечувати відділення, де вони проходять лікування. Тому через день, кілька годин ми проводимо поза домом. Чоловік на карантині, тому має можливість мені з усім цим допомагати. А діти (майже 6 і 12 років) на ці кілька годин лишаються вдома.

 

Інна Каташова

91836708 2824626340949023 4876998629476270080 o

Змінилося те, що почали частіше налагоджувати діалог, організовувати свій день: написала дітям розпорядок і варіанти проведення спільного часу. Стосунки стали теплішими, але як з’ясувалося, їх частіше доводиться налагоджувати, ніж раніше.

Дистанційне навчання потребує більшої організації (дитини і матері), планування дня – суцільний тайм-менеджмент.
Чоловік почав варити супи в обід, а я працюю з дому до 16:00. Вечеря і сніданок на мені.
Стати щасливішою також треба вміти при будь-яких обставинах – і я це вмію. Я насолоджуюся виглядом з вікна і рідкими прогулянками на природу, вечірніми спілкуванням з дітьми. Рада тому, як ми всі згуртувалися і живемо я к команда – у всіх є свої обов'язки і ми змогли їх розприділити, як на кораблі. Дах також іноді їде, ми всі люди, але знаходжу розрядку – після 21:00. Це час на усамітнення і підзарядку батарейки. Слухаю музику, а перед сном робимо з дітьми йогу. Знайшли крутий канал з йогою “Майнкрафт”, йогою “Гаррі Поттер”.
Діти проявляють креатив на кухні. Взагалі будь-яка творчість зараз рятує. Поки працюю з 10:00 до 16:00, діти навчаються, грають годину в планшеті, година на мультики, потім грають з котом дуже багато. Кіт нас реально виручає, нянчиться з ними.

Потім діти допомагають по дому, роблять свої справи і домашку. А в 16:00 я звільняюся, ми готуємо вечерю і весь вечір граємося.
Робота іде ок: я запираюся на балконі. Але до мене завжди приходять діти і кіт, дихають свіжим повітрям, приймають сонячні ванни. Але я працюю відносно в спокої, прошу їх не кричати, адже для ігор є решта квартири.
Головне, що я винесла – ми реально сім’я. З чоловіком один раз сварилися до збору чемоданів. Але поговорили, все з’ясували і згуртувалися. Цей карантин навчив нас розумінню один одного (всіх в родині). Всі іноді втомлюються від цього, зриваються, але знову і знову знаходять сили зустрічати новий день в любові і розумінні.

 

Олена Белінська

26952486 1662256613831675 5003654880206969406 o

Я прекрасно почуваюся на карантині.

Я – журналіст, працюю віддалено. Специфіка роботи журналіста така, що працюєш і на роботі, і вдома, і в дорозі, то для мене смертельних змін не відбулося.

Маю сина – 17 років. У нього аутизм. От з ним проблеми, точніше не з ним, а з уроками. Я не встигаю, не тягну вчительську роботу.

Дуже вдячна тим вчителям, які працюють онлайн і проводять онлайн-уроки зі своїми класами. У нас є такі вчителі. Стас – син – дуже чекає кожного такого уроку. Сімейних конфліктів у нас у зв’язку з карантином немає.
Ми завели двох цуценят, нам не нудно. Якщо у вас депресія на карантині – робота й двоє цуциків не залишать часу для депресії.
Трохи менше бігаю й більше користуюся телефоном. Сьогодні купила козу... Як буду викручуватися, як карантин завершиться... ще точно не знаю.

 

Марина Шевченко

41856925 2167912883282696 886354917726355456 n

Для нашої родини карантин виявився, як говорять, не таким страшним, як його малюють. Професійно карантин майже не змінив мій спосіб роботи, оскільки останні роки я і так працюю здебільшого дистанційно. За освітою – викладач англійської мови, приблизно 17 років займалась репетиторством, тепер більше часу присвячую розробці і розповсюдженню авторських навчальних матеріалів для вивчення англійської мови. А це все робиться онлайн.
Кардинально змінилось життя доньки. У неї – дистанційне навчання, 6-й клас. Слава богу, з дитиною і школою нам пощастило. Іванка – досить відповідальна, допитлива, в середніх класах шкільну програму вчить сама, без "підганяйок", тож тут я не маю проблем. Взагалі, на моє переконання, навчання – це справа дітей і їх вчителів, ніяк не батьків у сенсі пояснення матеріалу і виконання завдань. Задача батьків у навчальному процесі – виховати в дитині організованість, відповідальність і питливість, щоб вона добросовісно вчилась, ну, теж без фанатизму, з урахування своїх інтересів, планів на майбутнє. А задача вчителя – так донести предмет, щоб учні все зрозуміли і добре засвоїли. Якщо чи з дитиною, чи з вчителем виникають проблеми, вирішувати слід саме ці проблеми, а не вчити замість вчителів чи виконувати завдання замість дітей. Наші вчителі, молодці, доволі швидко переформатувались на онлайн взаємодію: відео-пояснення, завдання, онлайн-конференції – для дітей; звіти, хто, що зробив – не зробив, оцінки учнів – для батьків. Цього базово цілком достатньо. Тож, вчитись онлайн, виявилось, не так вже і страшно, це, навіть, цікава ідея.

Незважаючи на суспільне занепокоєння, негативу від карантину особисто для нашої родини небагато. Так, спочатку трохи "напрягало", що неможна відходити далеко від дому, неможна поїхати кудись у справах на громадському транспорті, не працюють кафе і різні установи. Але ж, з іншого боку, виявляється, замість щоденного рутинного ретуалу походу в магазин чи поїздки на автобусі, можна прогулятись подихати свіжим повітрям, помилуватися красою довкола, поспілкуватись з дитиною, рідними. Замість походів у кафе якраз з'явилась нагода "почаклувати" на кухні із "ресторанними" стравами, це зближує, це весело. А якщо експеримент провалиться, завжди можна замовити їжу додому.

Із взагалі чудових моментів, карантин показав, що нічого трагічного не станеться, якщо жити більш розслаблено, більш ізольовано, більш "по-своєму", без метушні, не озираючись на те, як прийнято в суспільстві, чи як ми звикли. Наприклад, якщо дитина висипається до 9-ти ранку, швидко робить уроки онлайн, а потім півдня просто спілкується з друзями (поки що теж онлайн або з балконів), слухає якісь цікаві для неї історії і дізнається якісь круті юнацькі "фішки" й "лайфхаки" з інтернету, вчить щось пізнавальне з батьками, щось майструє або просто танцює, співає і бігає по хаті, то це вона не ледарює і їй бракує дисципліни, як сказали б наші бабці, це вона – щаслива, бо насолоджується свободою, без огляду на годинник і інше. Ніщо її не втомлює і не бентежить. Це чудово. Поки є нагода, можна і треба відпочити від графіків і шаленого темпу життя. І коли дитина багато часу вдома – це дуже класно. Ми ж подружки. Більше часу на спілкування, пізнання одне одного і веселощі – ми тільки за.

Одним словом, карантин лишній раз довів, що головне – це внутрішній спокій і гармонія, а життя має і може бути без суєти.

 

Поліна Яцун

72368498 496762917573773 7190876852485881856 o

Так, як я в декретній відпустці – на мене карантин сильно не вплинув.

Єдине, що дуже накладно стало з тим, як добиратися в магазин.

Ми живемо в Соколівці і це незручно, адже маршрутки не ходять.

Великий мінус також, що ми не їдемо до бабусь в гості.

А так все інше, як було, так і є.

Через те, що старша донька не ходить в садочок, то у мене з’явилося набагато більше часу на спілкування з нею. І я від цього просто кайфую.

 

Неля Смикодуб

90819838 871817483318833 3965172854877585408 n

Їде дах не те слово. Але не через сам карантин, а через організацію навчання через матюки. Бо його, того навчання немає. Є закидування тем завдань, посилань і очікування виконання від вчителів в обмежений термін. Тільки вчитель англійської робить відео зі слайдами, таблицями, з своїм поясненням голосом. Тут ми найменше тратимо часу.

Я не працюю, моя робота – це кури-качки-поросятко-город, тому в цьому плані в мене нічого не змінилось. Ще я в'яжу, продаю свої вироби через інтернет. Моя робота вдома.

"Напрягають" труднощі виїхати з села, бо громадський транспорт не ходить, також є страх інфікуватись, бо я в зоні ризику, колись була хвороба легень. Був період на початку карантину, коли навіть сон пропав, так сильно боялась за себе.

Дякувати інтернету, соцмережах, можливості робити покупки з дому, то не так все і страшно.

 

Підготувала Валерія Жовтун. Ілюстрація з вільних джерел, фото з фейсбук-сторінок матерів

 

G

Сподобалася стаття?

Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити