Не терпіти: де у Кропивницькому шукати захисту від сімейного насильства

Фото автора Oleg Magni з Pexels

«Місяць-два і в лікарні»

– Я зрозуміла давно. Та тільки син пішов у академію, а я сама думала не потяну. Ми в торгівлі вдвох. Їдемо торгувати по дорозі наб’є, приїжджаю на базар чи додому з синцями. Терпіла, – каже Люда (її ім’я змінене – авт.) з Кіровоградської області. Їй 59. – А вже останній час, як прийшов з АТО, то вже не можна було витримати: місяць-два і побита в лікарні.

Каже, що років 7-8 терпіла.

А вже останній раз, коли поверталася додому з лікарні після чергового побиття, на автостанції зустріла жінку, яка розповіла про центр, де можуть допомогти.

З березня вона жила в Кіровоградському обласному центрі соціально-психологічної допомоги. Сьогодні, 22 липня, її останній день тут. Вона переїздить в інше місце, де буде жити без чоловіка-кривдника, а також матиме іншу роботу. Уже подала документи на розлучення.

Всього за пів години вона поїде в інше життя. Іншою.

У проблеми в «показовій родині» ніхто не вірив

Коли починаємо говорити, то нічого не видає, що в неї сталося в житті. Входячи в двері вона швиденько одягає золотий ланцюжок, у вухах золоті сережки, легкий сріблястий манікюр, в легкій сукні і балетках. Посміхається.

Вона каже, що коли збиралася до центру допомоги, то взяла з собою лише деякі прикраси і мінімум речей. От і все. Два дні мовчала, ні пари з вуст нікому, крім сина.

– Я тільки приїхала додому, а він (чоловік, – ред.) мене знову почав виганяти. Вижене, а я і ночами, коли всі люди сплять – на вулиці по бур’янах, по кущах, в гаражі.

Та в якийсь момент спілкування посмішку жінки змінюють сльози в її сталево-синіх очах.

– Щоб не терпіли, щоб кидали раніше, поки молоді, – радить Люда іншим жінкам, які терплять. – Він мене в 2014 році так побив, що я зараз на третій групі інвалідності через черепно-мозкову травму з кров’яним виливом. Це такі болі, що витримати не можна. А могло цього і не бути, якби раніше покинула.

Жінка перелічує причини, чому раніше сама так не зробили: а думала, що минеться, коли чоловік повернеться з АТО; бо було соромно, бо вже діти дорослі і внуки є. А ще каже, що вони були “показовою родиною”, бо чоловік АТОвець, а в місцевій поліції чи сільраді на заяви жінки не реагували й не вірили.

Директорка обласного центру соціально-психологічної допомоги Яна Ковальова, каже зараз Люда не така, якою прийшла до них навесні.

– Бачили ви б її тоді. А зараз це зовсім інша жінка. Навіть у телефонних розмовах з чоловіком, в її голосі зараз відчувається впевненість.

І це результат роботи психолога, фахівців центру, адже тут в рамах реабілітації і повезуть кататися на конях, і влаштують фотосесію у вечірніх сукнях.

Де шукати допомогу?

За словами Яни Ковальової, директорки обласного центру соціально-психологічної допомоги, таких як Люда, кому потрібен дах над головою, щороку до центру звертається з десяток людей. На денне перебування – консультації психолога, юриста – 15-20 людей.

Загалом там можуть розміститися шість жінок та шість чоловіків, які опинилися в складних життєвих ситуаціях і потребують допомоги. Однак тут не приймуть жінку з дитиною. Аби жінка залишилася в центрі їй доведеться дітей оформити до центру реабілітації для дітей.

У центрі допомогу отримували жінки від 18 до 59 років.

Ось такі “чоловічі” та “жіночі” кімнати обласного центру соціально-психологічної допомоги

У жіночій ще планують на одній зі стін зробити імітацію під “зону виходу”

Є хендмейд-зони, які роблять мешканки центру. Така собі працетерапія

Кабінети соцпрацівників та медсестри

Натомість прийняти жінку на 7-9 місяці вагітності та з дитиною віком від народження до півтора року можуть в обласному соціальному центрі матері та дитини. Основна мета закладу подолання раннього соціального сирітства, однак, якщо до центру звернеться жінка, потерпіла від домашнього насильства і в цільовій категорії закладу, то їй допоможуть. Загалом в центрі є 10 місць.

– Якщо жінка народила і немає куди забрати дитину, то вона не залишає її в будинку дитини чи пологовому, а має можливість впродовж півтора року проживати в нашому закладі, – каже директорка обласного соціального центру матері та дитини Інна Жолобова. – Ми допомагаємо їй відновити документи, якщо треба, налагодити соціальні зв’язки, допомогти з оформленням виплат, навчити доглядати за дитиною, тобто соціалізувати жінку.

Понад тисячу викликів про домашнє насильство

У Кропивницькому з початку 2020-го року до поліції надійшли 1023 виклики про домашнє насильство. З них 428 підтвердили.

Станом на 22 липня такі дані мобільної групи реагування поліції з протидії домашньому насильству в Кропивницькому.

Більшість викликів – від жінок. Переважає психологічне насильство.

Як пояснюють у поліції, коли група реагування приїздить на місце виклику, то не завжди це можна віднести до домашнього насильства і просто потерпілі відмовляються від своїх попередніх заяв.

На думку Інги Дуднік, очільниці громадської організації “Територія успіху”, що також займається питаннями домашнього насильства, розбіжність у менше 50% підтверджених випадків про домашнє насильство пов’язано з тим, що жертви не пишуть заяви, а поліцейські не оцінюють ризики.

– У поліції згідно з законодавством є можливість оцінити ризики. І навіть, якщо від жертв немає заяви все одно вони можуть фіксувати це як випадок домашнього насильства, а вони не фіксують, – каже свою особисту думку Інга Дуднік. – Жертви відмовляються писати заяви, зокрема, через стокгольмський синдром. Це взаємозалежні стосунки. Є певні цикли насилля: коли посварилися наступним циклом буде примирення. Зокрема жертва завжди знаходить виправдовування своєму кривднику.

За її словами, 99% викликів про домашнє насильство – особисті виклики.

Шелтеру для постраждалих від домашнього насильства в Кропивницькому бути?

Близько двох років, відколи змінилося законодавство в сфері домашнього насильства в місті активізувалася робота над розв’язанням питання допомоги постраждалим від домашнього насильства.

Адже в місті й області немає повноцінного притулку для жінок, постраждалих саме від домашнього насильства, які можуть залишитися в центрі разом зі своїми дітьми будь-якого віку.

– Натомість зараз в місті допомога потерпілим дуже розпорошена, – зазначає Інга Дуднік.

Торік 10 громадських організацій інціювали створення притулку для потерпілих від домашнього насилля в Кропивницькому. Міська влада таке рішення підтримала.
Проте через ситуацію з коронавірусом, відкриття шелтеру довелося відтермінувати. Кошти в міському бюджеті першочергово перенаправили на медицину.

– Чекаємо поки посадові особи вийдуть з відпусток. Робоча група з цього питання має запрацювати наприкінці липня. Дуже сподіваємося, що в цьому році буде все-таки рішення міської ради про створення цього притулку, – каже Інга Дуднік.

На його облаштування треба понад мільйон. Йдеться про облаштування вже наявного приміщення під кімнати, де зможуть розміститися близько 25 жінок з дітьми на термін від 90 до 180 днів. У суму входить закупівля меблів, оплата роботи персоналу: психологу, охороні, соцпрацівнику, юристу.

З іншого боку поліція може виписувати термінові захисні приписи. Це означає, що кривднику доведеться покинути на 10 днів житло, де проживає потерпіла чи потерпілий.

– Зараз, коли звертаються жінки з дітьми, то ми їх орієнтуємо, а чому ви пішли з дому і не викликали поліцію, – каже директорка обласного центру соціально-психологічної допомоги Яна Ковальова. – Більшість жінок, які звертаються, не знають про те, що вони можуть залишитися вдома. Вони все одно бояться. Кажуть: “А що я буду робити вночі?”. Але просто можна не відкрити двері і викликати поліцію. То ми їм роз’яснюємо, вони повертаються додому, викликаємо поліцію, чоловіку виписують припис, а жінка залишається вдома з дітьми.

У Кропивницькому з вересня 2019-го до 22 липня 2020 року виписали 173 захисні приписи.

Від психологів до житла: яка допомога потрібна потерпілим від насилля?

В ідеалі за приклад розбудови системи допомоги жертвам в Кропивницькому, як каже Інга Дуднік, брали одеську модель. Вона передбачає три рівні: створення Центру надання допомоги жертвам домашнього, створення притулку, а також корекційна робота з кривдником.

Наприклад, в Одесі виділили кілька квартир під проживання в них жертв домашнього насильства. Адреса притулку (квартир) для жертв домашнього насильства не має бути публічною.

Також йдеться про створення Центру надання допомоги жертвам домашнього насильства. Він має бути публічним і цілодобовим з “гарячою лінією”. Тобто туди може звернутися будь-хто в будь-який час. У ньому можна буде отримати соціальні, психологічні, юридичні послуги.

Важливим елементом є робота психолога.

– Коли людина, яка була в залежних стосунках навіть розриває ці стосунки, але не пройшла курс реабілітації, то наступні стосунки будуть такі, як і попередні, – зазначає важливість психологічної підтримки Інга Дуднік.

Наступний вид допомоги – юридична. Коли треба розв’язувати питання розірвання шлюбу, поділу майна, нарахування аліментів.

Лише протягом січня-квітня громадська організація “Територія успіху” надала 221 консультацію різної тематики. Найбільше консультацій – 55 стосувалися надання допомоги жертвам домашнього насильства. Щороку кількість таких звернень зростає.

Куди звернутися потерпілим від домашнього насильства?

Валерія Жовтун

Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки National Endowment for Democracy (NED). Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією NED