Статті

Для мотивації вчителя – контракт: як можна змінити шкільну освіту в Кропивницькому

. 1053

 

Продовжуємо серію авторських колонок «Кропивницький має змінитись». Цього разу про зміни в шкільній системі, які можна впровадити на міському рівні, розмірковує Надія Михайлова – тьюторка альтернативної школи «Крок» і мама двох синів.

 

 

kolnadia

 

Скільки я себе пам'ятаю з дитинства - завжди мріяла стати вчителькою. Зрештою, моя мрія стала реальністю. Проте, коли отримала диплом з педагогічного університету, я з жахом думала про те, що ж тепер з ним робити і куди іти. По-перше, треба було платити гроші в "гороно", щоб попасти на роботу в заклад освіти. По-друге, одразу вбивало бажання розуміння того, скільки прийдеться робити паперової роботи, яка нікому не потрібна і ніхто особливо не перевірятиме все це. Я взагалі не розумію цієї тонни писанини, особливо в дитячих садках. Для чого вона? Навряд для того, щоб придумувати цікаві заняття.

Після невдалої спроби влаштуватися в школу, я для себе точно вирішила більше не пориватись туди.
Ситуація змінилась, коли у мене народились діти. Мені дуже не хотілось, щоб вони були такими ж травмованими школою, як багато людей, яких я знаю.

Чим більше я думаю про школу, тим частіше згадую, як колись один з вчителів бив на уроках хлопців зв'язкою ключів по пальцях, як вчителька малювання занурила голову дівчини з паралельного класу у відро з водою лише за те, що у тої був занадто яскравий макіяж. Як вчителі могли висміювати якісь вади учнів, чи їхню неготовність до уроку при всьому класі. І що найдивніше, що тоді ніхто з нас не поскаржився батькам чи кому-небудь іншому на таке ставлення.

Чому такі люди працюють в школі? «У вчителів малі зарплати», - цим, зазвичай, виправдовують ситуацію. Але не лише в цьому проблема. Змін потребує не тільки зарплата, а і вся система.

Через те, що батьки не хочуть чекати цих змін, створюють альтернативні школи. Такі школи як КрОК мають інший підхід до навчання дітей, де до учнів ставляться як до рівноправних учасників процесу. І такі школи теж мають право на існування.

І тут починається найцікавіше. Державні школи отримують фінансування з податків звичайних людей. Але приватні школи такої змоги не мають. То куди і навіщо ідуть податки батьків, які віддають свою дитину в приватну школу? Чому держава таким чином не може підтримувати приватні школи? Але найсумніше те, що ті вчителі, які своїм ставленням змусили дітей піти вчитись в приватну альтернативну школу – продовжують працювати з іншими дітьми та травмувати їх.

Можна уявити, що всіляка альтернатива відсутня і є лише державні школи. Що ми чуємо від більшості освітян? Що заробітна плата низька, учні качають права, а батьки завжди на стороні дітей. Ми чуємо, що працювати в таких умовах дуже важко і через постійний тиск скоро нікому буде працювати в школах. Постає питання, чому ж педагогічні університети щороку випускають сотні студентів – молодих спеціалістів?

Ідеальною була б картинка, де школи відправляють на навчання студентів, яким оплачують навчання і працевлаштовують в своїх школах на контрактній основі. До слова, зараз це потенційно можливо, адже дирекція шкіл отримала право на більшу автономію: самі можуть визначати кого брати на роботу і як винагороджувати найкращих. Вважаю, що річні контракти з вчителями – могли би бути досить гарною практикою. Особливо, це могло би стосуватись вчителів початкових класів, наприклад. Бо ж, будьмо відверті, є такі вчителі, які десятками років сидять на своїх місцях, але їх не можуть звільнити, тому що у них немає доган. До біса прецеденти і відсутність доган. Якщо педагоги не можуть іти в ногу з часом і розуміти сучасних дітей, то навряд з такими вчителями хтось захоче мати справу.

У той же час, є вчителі – фанати своєї справи. І такі люди готові ходити голі-босі, але їх очі горять при розмові про школу, дітей та їхній предмет. Я особисто знаю таких вчителів, які експериментували з зум-уроками на дистанційному навчанні, постійно шукають нові джерела для інформації і на їх уроках діти сидять з розкритими ротами і прикутими до вчителя поглядами. Чому такі вчителі можуть отримувати меншу зарплату за тих, хто «відсиджує години»? Так, через те, що у когось можуть бути нуднючі уроки, але більше годин, талановитий вчитель може отримувати менше. І це дуже сумно, адже через такі прикрощі у них опускаються руки.

Впевнена, що річні контракти з вчителями дали б мотивацію розвиватись, шукати курси, он-лайн тренінги, вебінари, ідеї та натхнення. Не хочеш шукати та розвиватись – з тобою просто не продовжать контракт.
Чому правила школи вимагають, щоб вчитель проводив від першого до останнього дзвоника в школі, навіть, якщо у нього в розкладі відсутні заняття? В цей час спеціаліст міг би ділитись знаннями з учнями інших шкіл, подарувати дітям користь і радість від цікавих уроків. Але ніт. Якщо ти вчитель в школі номер N, то будь ласкавим протирати штани лише в цій школі.

Ще однією моєю мрією є акценти на певних предметах. Мрію про те, щоб в наших школах робили ставку не лише на математиці та іноземній мові (хоча це безумовно важливо). Хотілось би, щоб не робили другорядним предметом музику, бо прищеплювати гарний музичний смак так само потрібно. Хочеться, щоб школи на уроках праці майстрували лавки, або шили крісла-мішки, на яких можна сидіти під час перерви, а стіни цих шкіл прикрашали дитячі мистецькі роботи. Хіба діти не цінували б більше той простір, який вони створювали власними руками? Я прекрасно розумію, що директори шкіл не можуть змінити державну програму, але їм під силу змінити ставлення до тих предметів, які відіграють роль в формуванні людини. Змінити це ставлення не лише в учнів. Ось тут знову могли б виручити контракти.

Матеріал опубліковано в рамках програми Local Media Innovations, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама