Статті

Коли Україна почне смітити по-європейськи

. 825

 Підписавши у 2015 договір про асоціацію з ЄС, Україна отримала не лише безвіз, а і низку зобов’язань. Вже до 2018 ми мали б імплементувати низку європейських екологічних директив, які б наблизили наші правила поводження з відходами до світових практик. Проте робота ще триває.

Depositphotos 298320490 s 2019

На сьогодні в Україні офіційно обліковується більше 6000 сміттєзвалищ. За різними підрахунками нелегальних сміттєзвалищ від малесеньких до великих близько 33 тисяч. Такі цифри озвучила Олена Колтик, директорка департаменту з питань поводження з відходами та екологічної безпеки Міністерства захисту довкілля.

Всі ці тонни сміття нікуди не зникнуть, а щоб якісь зміни відбулись хоча б за десятиріччя, зараз поволі в країні готуються змінити застаріле законодавство.

Закон про відходи застарів

В Україні правила в сфері відходів останній раз мінялись у 1998 році.

«Фактично закон у якому працює ціла галузь, і галузь побутових відходів, і галузі промислових, небезпечних відходів – всі керуються законом, який прийняли у 1998 році. У нього вносили невеликі правки, але його актуальність викликає багато питань», - каже Олена Колтик.

 ASS5854

Є ряд директив Євросоюзу, які ми маємо впровадити в наше законодавство, щоб цю систему змінити і запровадити основні принципи.

Принцип 1. Забруднювач платить

Забруднювачем є кожен із нас.

Купувати чи не купувати цю пляшку води, яка скоро піде на смітник – наше рішення.

«Зараз дуже в тренді продавати органічну їжу. Але чи певні ви, що від того городу далеко сміттєзвалище? Людям треба розуміти, що проблема відходів стосується не лише тоді, коли їм із-під вікон не вивезли сміття. Вона стосується вас кожної хвилини. Вже є ряд досліджень, коли в організмі людини знаходять мікропластик», - каже Колтун.

Принцип 2. Відповідальність за виробником

Також відповідальним є і виробник.

Наприклад, виробник може виготовити продукт із якісного пластику, який придатний до переробки і з дуже тонкого, який не цінний для переробки.

Принцип 3. Ієрархія поводження з відходами

iera

Інфографіка інституту суспільно-політичних досліджень

По-перше, треба робити все, щоб не створювати зайві відходи.

Відмовитись від зайвого споживацтва – вже правильний крок.

По-друге, якщо ж відмовитись не можна, то треба подумати про повторне використання. До повторного використання відноситься і здавання на переробку вторсировини, і віддати вживані речі потребуючим, замість викинути.

Третім етапом вже є переробка сміття, а четвертий етап – захоронення.

На виконання рамкової директиви ЄС про відходи розробили законопроєкт 22071-д «Про управління відходами», який зараз зареєстрований у парламенті і вже готується до розгляду в другому читанні.

Коли сміттєпереробні заводи змінять сміттєзвалища

В Україні – лише один сміттєпереробний завод. Він побудований ще за радянських часів у Києві і працює за застарілою технологією.

«Або ми зараз зацікавлені, щоб у нас в країні з’явились сміттєпереробні потужності, свідоме ставлення, або ми дійдемо до точки неповернення», - каже представниця міністерства.
Проте зараз немає інвесторів через застарілі правила гри, вважає посадовиця.

«Немає відповідальності виробника. Немає можливості у громад на місцях гарантувати певний об’єм відходів, які вони постачатимуть на заводи. Законопроєкт 22071-д закладе нам механізми, які дозволить прийти інвесторам і запобігатимуть зловживанням на ринку», - каже Колтик.

Важливим кроком до прозорості у поводженні з відходами вважають створення інформаційної системи поводження з відходами.

Вважає, це б дозволило зрозуміти хто і де маніпулює, адже наразі підприємства, які переробляють небезпечні відходи в Україні часто нібито приймають більше відходів, ніж технічно здатні переробити.

«Наприклад, у певному супермаркеті утворюється певна кількість відходів і він це вносить в електронний сервіс відходів. Вказує, що передав їх суб’єкту В, який передав їх суб’єкту С, який їх переробив, а частково захоронив, - пояснює і додає. - Це дозволить зрозуміти чи не відбувається фіктивна утилізація відходів».

Цей законопроєкт передбачає систему планування у сфері відходів як на національному, так і на регіональному рівнях. Саме регіональні плани мають враховувати, які технології впровадити в якому регіону, або куди відходи відправляти на переробку чи захоронення і як ці процеси організувати.
Погана новина: великим сміттєзвалищам треба мінімум 10-20 років, щоб пройти рекультивацію, і в один день вони все одно нікуди не зникнуть.

«Просто в один момент залишити полігон, перестати туди возити сміття і покинути це ще гірше для екології. А от сміттєзвалище, яке роками накопичувало сміття не так просто поприбирати».

Що ще заплановано?

Те, що ми викидаємо в смітник як тверді побутові відходи – це лише 3% всіх відходів.

Тому в плані:

  • законопроєкт про відходи видобувної галузі,
  • правила для переробки батарейок і акумуляторів, які створюють чи не найбільше проблем для екології, адже потрапляючи в звичайне сміття і розкладаються, і забруднюють ґрунт та підземні води.
    Важливим буде і законопроєкт про упаковку.
  • Передбачається впровадження директиви ЄС від 2019 року про запобігання впливу пластику на довкілля. Йдеться про обмеження використання низки одноразових пластиків. Серед них і заборона пластикових пакетів, яку найближчим часом планують ввести і в Україні.

***
Відзначає посадовиця і роль екологічних ініціатив, акцій із прибирання. Каже, всі вони загострюють увагу на проблемі, проте, без системних змін великих зрушень не буде.

«Але, на превеликий жаль, правильною є приказка «чисто не там де прибирають, а там де не смітять». А щоб не смітили потрібно встановити фундаментальні правила, побудувати робочу систему. А ініціативи з прибирання мають бути допоміжними», - переконує пердсатвниця міністерства.

Анастасія Дзюбак

Матеріал підготовлений у рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру східного партнерства

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама