Мінцифри взяло курс на цифрову трансформацію держави. І якщо у містах справи просуваються досить швидко, то сільські громади не поспішають діджитилізуватись. «Гречка» розбиралась у чому ж складнощі та що дають громадам сучасні інструменти.
Як нові сервіси міняють життя громад
Максим Хоружевський, головний спеціаліст відділу цифрової трансформації Софіївської громади Дніпропетровської області, ділиться успіхами.
Після об’єднання вони почали розвивати електронні сервіси. Розпочали з простого: реєстрів адрес та мешканців.
«Були ситуації, коли на одній вулиці три однакові номери будинків. Ці реєстри допомагають виявляти і виправляти. А реєстр мешканців дозволив оцінити реальний стан демографії в громаді і хто живе поряд», - пояснює він.
Ці інструменти дозволяють зрозуміти куди спрямувати більше ресурсів.
У громаді бракувало своїх айтішників, тож скористались хмарними технологіями, аби залучати спеціалістів з інших територій.
Згодом долучились до програми DOBRE від USAID, що дозволило їм створити сучасний сайт – цікавіший для молоді за єдину місцеву газету.
«Це дозволило інформувати населення. Ми дуже класно налагодили комунікацію в соцмережах. У нас 12 тисяч мешканців, а в соцмережах 2000 підписників і охоплення постів високе. Люди будь-яку думку можуть висловити, а ми намагаємось реагувати на коментарі», - пояснює Максим.
Використовують не тільки Фейсбук, а й Інстаграм, аби наблизитись до молоді, а взимку зробили фурор у Ютубі. Вирішили провести онлайн-фестиваль «Різдвяна зірка», який зібрав понад 200 тисяч переглядів. З цим досягненням навіть у Книгу рекордів України потрапили.
Зараз у Софіївці вже ведуть прямі трансляції засідань сільради і працюють над електронним голосуванням депутатів за допомогою планшетів.
У громаді мають сервіс електронних петицій, звернень, бюджету участі.
У першому розподілі громадського бюджету до голосування долучилось 3000 мешканців – чверть громади.
«Спершу люди ставились до бюджету участі скептично. Мовляв у Софіївці живе близько 7000 мешканців, а по селах по 500 людей, як же їх проєкти зможуть зібрати голоси. Але вже після першого разу виявилось, що села дуже класно гуртуються між собою. Буквально кожен мешканець села проголосував за проект. Прибігли в сільраду і кажуть: «У нас люди закінчились», пішли по інших селах», - згадує спеціаліст.
Каже, цей проєкт став дуже корисним і для порозуміння. Першим проєктом-переможцем стало встановлення дитячого майданчику. І самі мешканці зрозуміли, що це не так просто, є безліч бюрократичних процедур, які не оминути. До того ж, аби зекономити, мешканці почали самі долучитись і встановили його власноруч.
У найближчих планах громади створення безкоштовної гарячої лінії та автоматизація сплати податків, яку інтегрують з реєстром мешканців.
Естонський досвід «країни в смартфоні»
Одружитись і розлучитись – чи не єдине, що не можна зробити онлайн у Естонії.
Країна славиться тим, що вона одна із найбільш діджиталізованих і навіть вибори у неї проходять електронно.
Населення країни 1,3 мільйони – трохи більше ніж Кіровоградська область.
З 2002 року у країні ID-картка є основним документом – її використовують майже пів мільйона мешканців. 200 тисяч послуговуються мобільним ID.
Одним із поштовхів до цього стала економія, адже, наприклад, у 1997 році лише Кабмін Естонії витратив на папір 130 тисяч доларів на рік. Вирішили, що доцільніше ці гроші витратити на ІТ-розробки.
Кирило Крабу, голова правління KrabuGrupp з Талліну, каже вже забув коли кудись ходив аби вживу підписати документ.
А почалось все з масового навчання комп’ютерної грамотності.
«У 90-их на площах ставили великі комп’ютерні класи, в яких навчали користуватись комп’ютерами», - згадує він.
Основа цього всього система X-Road. На ній тримається єдиний портал на кшталт української «Дії».
В електронному вигляді як документообіг, системи співпраці між чиновниками, так і сервіси для громадян.
Аби швидше цифровізуватися використовують ідеї шерингової економіки. Наприклад, одна громада придумала зручний сервіс, запустила його, а саму систему надає безкоштовно іншим зацікавленим для використання.
Аннемарії Хунт, аналітикиня ІТ-служби Пярнуської міської канцелярії, містечка з населенням 51 тисяча людей, розповідає, у їх громаді надають близько 100 послуг.
Всі необхідні анкети можна скачати, заповнити, підписати цифровим підписом і відправити.
Частину документів, які вже є в користуванні місцевої влади, дублювати не потрібно. Людині просто можуть дати доступ до цих документів через сайт.
У той же час, цифровізація не потягла за собою скорочення, а лише полегшила роботу чиновників.
Через сервіси людина може не лише отримати адмінпослуги, по які українцям доводиться йти у ЦНАПи, а навіть отримати нетипові сервіси. Наприклад, у Пярну можна за прізвищем знайти могилу родича на кладовищі із точним фото місця розташування.
Чому виникають проблеми в Україні
Інтеграція між реєстрами і установами
Керівник проєкту «Дія» Мстислав Банік розповідає, зараз їх сервіс зосереджується на наданні загальнонаціональних послуг. Перш за все там з’являються найбільш затребувані.
Є два основні критерії:
- Попит на послугу;
- Можливість інтегруватись із органами відповідальними за цю послугу.
Якщо з першим все зрозуміло: перш за все в дію потрапляють найпопулярніші послуги, як от оформлення субсидій чи сервіси для ФОПів, то друге показує, що навіть державі не надто легко співпрацювати з держструктурами.
«Коли послуга з відкриття ФОП з’являється на порталі «Дія», а до цього її надавав Мінюст, це не значить, що ми забрали у Міністерства юстиції їх сферу відповідальності. Ні, ми робимо лише сервіс, з яким взаємодіє людина, а всі внутрішні процеси як відбувались на боці тих міністерств, так і відбуваються», - каже Банік.
Тут виникає безліч складнощів із технічними моментами.
Наприклад, підключаючи до «Дії» реєстр паспортів Міграційної служби, який є одним із кращих в країні, з’ясувалось, що він не працює вночі. Коли ж реєстр вже приєднали і тестували, в якийсь момент із додатку зникли всі данні. ІТ-фахівці розпочали пошук проблеми, але все виявилось простіше: у приміщенні де розташований реєстр просто тимчасово відключали світло.
Також є проблеми із наповненістю даними. Частина важливих реєстрів у підпорядкуванні МВС. Наприклад, в Україні є 9 мільйонів водіїв, а в «Дії» доступні лише 4 мільйони посвідчень, адже про частину водіїв у реєстрах втрачені дані, або ж вони зберігаються у неоцифрованих картотеках.
Вистачає переплутаних даних і в інших реєстрах.
Покриття інтернетом
Станом на 2016 рік Кіровоградська область мала найнижчий рівень покриття інтернетом в Україні – 31%. Такі цифри оприлюднили в Програмі забезпечення сучасними інформаційно-комунікативними системами області.
Протягом 2017-2019 років в області планували збудувати 54 радіовежі для 100% покриття Інтернетом усіх населених пунктів, але плани так і не втілились, а програму продовжили до 2022 року.
За дослідженням Мінцифри, яке оприлюднили в липні 2020, 65% сіл в Україні не покриті якісним широкосмуговим інтернетом, а 4 мільйони людей проживають там, де немає жодного оптичного провайдера. Тож у міністерствоі поставили собі завдання, аби 95% сіл мали доступ до швидкісного інтернету, а вцілому 75% українців мали доступ до мережі.
Наявність інтернету - це перший пункт необхідний для того, аби держструктури могли працювати між собою в системі електронного документообігу і швидко надавати послуги і сервіси громадянам.
Недовіра до електронних сервісів
Залишається острах до безпеки і надійності цифрових сервісів, але поступ є, каже Катерина Борисенко, керівниця департаменту досліджень та розробки ГО Social Boost, є просування.
На місцях починають розуміти, що прозорість, це не просто опублікувати незрозумілі дані у незрозумілому форматі, а подати інформацію людською мовою.
"Зараз жодну громаду не лякає поняття електронний цифровий підпис – і це вже великий крок, який ми пройшли за 5 років", - каже вона.
Анастасія Дзюбак
Фото Українського кризового медіацентру
Матеріал підготовлений у рамках спільного проєкту Українського кризового медіацентру та Естонського центру східного партнерства
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
