Ексклюзив

Заочне правосуддя: як судять бойовиків за розстріл групи спецпризначенців під Латишевим (ФОТО)

. 4903

У судовій залі Ленінського районного суду Кропивницького напівпорожньо. Один журналіст, два «державні адвокати» з Центру безоплатної правової допомоги і прокурор. Він, схоже, отримав справу перед самим засіданням, вчитується у матеріали, від коментарів відмовляється, бо «новенький».

За кілька хвилин очікування з’являється судова колегія та повідомляє: засідання переноситься. Решту адвокатів, які перебувають в інших містах, сьогодні залучити не можуть. Кілька хвилин на підписання документів, всі розходяться ще на півтора місяця.

Таким є типове судове засідання у справах про заочне правосуддя, коли обвинувачені – військові злочинці і знаходяться на окупованих територіях України.

208381704 4221424361255574 6753214052721972047 n
Загиблі військові

 Однією з таких є справа № 310/7629/16-к. За таким набором цифр 5 років судового «футболу», 65 засідань ні про що, 10 загиблих військових, долі кількох десятків покалічених війною життів.

Мова про розстріл групи спецпризначенців 3-го окремого полку спецпризначення ім. Святослава Хороброго під селом Латишеве Шахтарського району Донецької області 2014 року. Тоді військових «здав» сепаратистам місцевий житель Микола Бутрименко, у якого на фермі вони зупинились для перепочинку під час операції з пошуку пілота збитого штурмовика. Лише за два роки його затримали та почали судити. А в 2019 році відпустили у рамках обміну полонених. На судах той доводив, що не винен, а військові його обмовляють.

Саме Бутрименко найбільше медійно відомий у цій справі. Проте він не єдиний, хто обвинувачується у загибелі спецпризначенців. Українське слідство з’ясувало особи бойовиків, які брали участь у розстрілі групи 3-полку та висунуло їм обвинувачення. Оскільки ті перебувають на непідконтрольній Україні території, судовий процес триває в заочному режимі.

На кількох таких засіданнях побував наш журналіст. Як рухається розгляд справи, що робить держава, аби забезпечити хоча б заочну справедливість для рідних військових, які віддали свої життя та що відомо про бойовиків зараз, розповідаємо у цій публікації.

210198640 555615798797128 4314105929040176579 n

«У ЦІЙ ГРУПІ БУЛИ НАЙКРАЩІ СПЕЦПРИЗНАЧЕНЦІ»

Про події, що передували розстрілу військових, розповіла адвокатка родин загиблих Олена Яркіна. Протягом останніх 5 років вона займається справами військових злочинів, знає в деталях обставини тих днів.

Наприкінці липня 2014 року проросійські сепаратисти збили на Донбасі два українські штурмовики Су-25.

«На початку війни в Україні було всього 24 пілоти винищувачів. Життя кожного з них на вагу золота. Це були бойові льотчики, які мали досвід виконання складних наказів», – говорить адвокатка.

На пошуки двох льотчиків, відправили бійців 3-го полку спецпризначення, які знаходились у тому секторі зони АТО. Група Тараса Карпи отримала наказ розшукати першого льотчика.

«Перший раз вони вийшли 23 липня вп’ятьох: Сергій Лисенко і Тарас Карпа та троє дозорних, були в цивільному одязі. Вони змогли знайти пілота. Про його порятунок повідомили ЗМІ, – розповідає Яркіна. – Але це вартувало дорогого підполковнику Лисенку. Він отруївся. Протягом 5 днів вони були без води і їжі, нічого з собою не брали. Практично пили воду з калюж. Він дуже захворів і втратив за цей період 10 кілограмів».

210043982 199684061946609 2083826750317794456 n copy

На фото Тарас Карпа, врятований першою групою пілот, Сергій Лисенко

29 липня, буквально за день після повернення військових, на пошук другого пілота відправили вже дві зведені групи спецпризначенців, яку очолював Сергій Лисенко. Військові вирушили за «нульовий» пост на двох камазах та у військовій формі.

210122732 975414159921084 5185369900217124278 n copy

Фото шолому льотчика з музею 3-го полку

«У цій групі були найкращі спецпризначенці, які на той час перебували у зоні АТО. Усі вони тоді залучались до тактичних завдань, у зв’язку з цим мали певні ушкодження. Ярослав Шимчик мав серйозно пошкоджену ногу, Кирило Андрієнко був поранений, Сергій Лисенко мав лікуватись. А в Тараса Карпи у квітні народився хлопчик і командування йому обіцяло короткострокову відпустку», – розповідає адвокатка.

Військові опитували місцевих, йшли за координатами, вказаними у наказі на пошук. Але операція не дала результатів. Близько 16.00 спецпризначенці вийшли на територію ферми Миколи Бутрименка, який запросив їх зупинитися у нього. За 40 хвилин прибули сепаратисти у супроводі значної кількості техніки, розпочався бій.

«Це був розстріл як у тирі. Дозорні не встигли нікого попередити, адже раптово зник зв'язок. Хоча до того все працювало. Свідки пригадували, що Бутрименко комусь телефонував та сказав фразу: «Вони на місці». Там працювали три мобільні оператори і всі одночасно відключились», – розповіла Олена Яркіна.

Унаслідок нерівного бою, адже сили противника значно переважали, з групи у складі 19 людей загинуло десятеро спецпризначенців: Сергій Лисенко, Кирило Андреєнко, Анатолій Бузуляк, Андрій Шершень, Ярослав Шимчик, Олексій Глобенко, Лев Панков, Сергій Гришин, Тарас Карпа, Роман Рикалов. Ще п’ятеро бійців потрапили у полон, четверо військових змогли врятуватись.

ЩО ЗРОБИЛО РОЗСЛІДУВАННЯ

2 серпня 2014 року Військова прокуратура Кіровоградського гарнізону Південного регіону порушила кримінальне провадження за фактом цих подій. Також призначили експертизи щодо ушкоджень військових та подали постанови про проведення експертиз для визначення особи загиблих.

Були задокументовані факти тортур над полоненими.

Оскільки справу перекваліфікували на статтю «Тероризм», її передали в управління СБУ Донецької області. Проте через рік за рішенням ГПУ було змінено місце досудового розслідування через неефективність.

«Це не єдине провадження, яке у 2014-2015 роках ГПУ вилучала в управління Донецької області через неефективність. Ці провадження практично не розслідувались», – зазначила координаторка організації «Медійна ініціатива за права людини» Ольга Решетилова.

Адвокатка Олена Яркіна наголошує, що будь-яке розслідування має проводитись за «гарячими» слідами. Проте після того, як справу передали в донецьке СБУ, провадження пролежало там без руху. Відтак справу передали до Донецької обласної прокуратури. Після тривалої перерви за 5 епізодами справу таки довели до суду.

Водночас у зоні АТО розвивались цікаві події. Спецпризначенці 3-го полку у співпраці з правоохоронними органами шукали Миколу Бутрименка. У липні 2016 року його вдалося затримати на пропускному пункті з окупованою територією.

«Після затримання Бутрименка процесуальні дії активізувались. Вдалося встановити дані 32 осіб, які брали участь у розстрілі. Серед них були й росіяни з батальйону «Восток». До речі, двоє з цих бойовиків наразі обвинувачені по справі збиття МН17, яка слухається в Гаазі», – розповіла Олена Яркіна.

«Якщо досліджувати такі злочини системно, звісно, вимальовується повна картина. Адже одні й ті ж особи в різні періоди були свідками чи учасниками певних епізодів війни. Тобто кількість вчинених ними злочинів накопичується і правоохоронним органам варто створювати цілі бази для фіксації. А медійники мають відстежувати кримінальні провадження в комплексі з іншими пов’язаними епізодами», – наголошує експертка Ольга Решетилова.

ЯК УКРАЇНСЬКІ СУДИ СУДЯТЬ СЕПАРАТИСТІВ

У 2016 році справу нарешті скерували до суду. Андрій Борисов, Іван Бірков, Олексій Новіков, Станіслав Кім, йдеться в обвинувальному акті, звинувачуються у скоєнні злочинів, передбачених ст. 258 (терористичний акт), ст. 146 (незаконне позбавлення волі).

Між різними судами справа «перекочовувала» ще декілька років. Щоразу слухання починали заново.

«Я зробила таку статистику, що по цьому кримінальному провадженню в Реєстрі судових рішень є 135 ухвал суду. І це лише ті, які виносились у письмовому вигляді. За цей час пройшло 65 судових засідань», – розповідає про масштаб справи Олена Яркіна.

Цілий рік знадобився, аби об’єднати справи по чотирьох обвинуваченим в одне провадження для більш оперативного і зручного розгляду.

Проте судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, куди надійшов обвинувальний акт, взяли самовідводи, бо вони переселенці, а їхні родичі залишились на окупованих територіях.

«Територія міста Шахтарськ є тимчасово окупованою територією терористичною організацією «ДНР». У вказаному місті проживають близькі та рідні судді Вірченко О.М., залишилось нерухоме майно. Існують реальні ризики загрози життю і здоров'ю судді та її близьким, які мешкають на тимчасово окупованій території. Є вірогідність спроб тиску на суддю Вірченко О.М., що може вплинути на її упередженість», – йдеться в ухвалі суду.

Через Вищий спеціалізований суд у 2017 році справу передали до Ленінського райсуду Кропивницького, за місцем проживання більшості потерпілих. Але в Кропивницькому вже змінилось 5 колегій суддів, щоразу розгляд починався з початку. Причинами були відставки, або ж у суддів спливав термін повноважень, змінювались адвокати з Центрів безоплатної правової допомоги, які проходили процес реорганізації. Колегії у складі суддів Світлани Льон, Олексія Майданнікова та Олени Лук’янової досі не вдалося провести жодного змістовного засідання, розгляд щоразу переносили через неявку когось зі сторін.

«МЕР» ГОРЛІВКИ ТА ІНШІ ОБВИНУВАЧЕНІ

Що ж до обвинувачених, то всі вони знаходяться на окупованих територіях. По деяким з них відкриті й інші кримінальні провадження.

210700620 130626162481710 1382232768189939106 n

Станіслав Кім уродженець Дніпропетровська. У Держреєстрі згадується, що у Дніпрі він був засновником громадської організації «Школа перемоги». Як писали ЗМІ, воював в Афганістані, офіцер запасу. У грудні 2013 з групою дніпропетровських афганців прибув на Євромайдан у Київ, проте незабаром перейшов на сторону Антимайдану. Навесні 2014 року поїхав на Донбас і вступив до лав сепаратистів. Був призначений «мером» Горлівки, називав себе ватажком армії СРСР.

 

Андрій Борисов уродженець Росії, проживав у Маріуполі. У 2014 році брав участь у спробі створення терористичної організації в Маріуполі. За інформацією В’ячеслава Аброськіна, який обіймав посаду першого заступника голови Нацполіції, у 2015 році Борисов на прізвисько «Чех» розстріляв українського громадянина, працівника податкової Германа Сальникова. Той перебував зі знайомими біля лінії розмежування у приватних справах та випадково заїхав на блок-пост «ДНР». Борисова оголошено у розшук, з 2015 року на нього накладають санкції РНБО.

208094562 485702095851386 4947515694256392646 n

Іван Бірков – за інформацією того ж Аброськіна, бойовик мешканець Донецька, підпорядковувався вищезгаданому Борисову. Займався розвідкою розташування ЗСУ біля Маріуполя.

Олексій Новіков – за даними сайту МВС, обвинувачується у створенні незаконних збройних формувань, оголошений у розшук.

Адвокат одного з обвинувачених Дем’ян Амельченко, який працює в Бердянському місцевому центрі з надання безоплатної правової допомоги у коментарі журналісту повідомив, що тривалий розгляд справи пов’язаний зі значною кількістю потерпілих та технічними труднощами. Неодноразово слухання переносились через неявку когось з представників, а також через відсутність відеозв’язку між судами.

«Позиція однозначна – особа є невинною до рішення суду. Ми завжди дотримуємося позиції, що за нашою Конституцією особа є невинною і доводьте зворотне. Як адвокат слухаю позицію суду, слідства, прокуратури і виступаю згідно доказів. а слідство має доводити свої аргументи», – розповів захисник про особливості роботи в суді, коли твій клієнт знаходиться на непідконтрольних територіях.

Наступне засідання у справі очікується 13 липня. За місяць виповнюється 7 річниця з дня загибелі військових.

В решти адвокатів, які призначені для розгляду справи від Центрів безоплатної правової допомоги, схожа позиція.

Анастасія Зубова

Матеріал підготовлено в рамках Тренінгової програми з судового репортажу CFI Media Development.

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама