У Кропивницькому театрі вже майже два роки працює кав’ярня, відвідувачі якої особисто знають власника. Лише за годину нашої розмови з Володимиром Кравчуком привітались всі гості кав’ярні. Театрали, що прийшли на ранкову репетицію вистави, починають день зі свіжої кави й обговорення останніх новин. Чи кропивничани, які прийшли за гарячим напоєм у морозну погоду. Все тому, що пів року підприємець сам варив каву для них.
Володимир Кравчук у 2014 році став підприємцем і жодного разу не пожалкував, що прийшов зі стабільної роботи до власної справи. Зараз він власник трьох кав’ярень, равликової ферми, другий президент Клубу рестораторів у Кропивницькому, а також реалізував десятки соціальних ініціатив для онкохворих дітей, стареньких, багатодітних сімей.
Він каже, що кайфує від добрих справ і закликає інших підприємців долучатись.
«Гречка» дізнавалась, як прийти у сферу громадського харчування без досвіду, чому варто працювати у своєму закладі на різних посадах та як створювати благодійні ініціативи.
Надихався Кійосакі
Після закінчення університету Володимир почав працювати у сфері торгівлі. Спочатку торговим представником, потім на посаді супервайзера, і згодом очолював дистриб’юторську компанію – став директором підприємства. Після цього прийшов працювати менеджером в компанію, де познайомився з майбутньою дружиною. У 2014 році, коли почалась війна на Сході, компанія припинила працювати в Україні і подружжя залишилось без роботи.
– На той момент були невеликі заощадження і наші знайомі запропонували нам взяти в оренду кафе. Ми вирішили спробувати. Моя мама все життя працює у закладах харчування на керівних посадах, тому розраховували на те, що у важкі моменти у нас буде підтримка, – згадує Володимир.
Досвід управління отримав з минулої роботи, калькуляції, рекламних та інформаційних компаній у кафе навчила мама.
– Читаю багато книг Роберта Кійосакі, Кріса Ґільбо, Олександра Висоцького, Романа Кушніра. Багато знань отримав в університеті споживчої кооперації України, – каже Володимир.
Разом з дружиною відкрили кафе «Зефір». Це був перший підприємницький досвід, власна справа, де самі обслуговували клієнтів. Згадує, підприємство близько 8-9 місяців працювало у збиток. Самі працювали кухарями, офіціантами, барменами. Займались кафе п’ять років, до 2020 року.
– У кафе ми працювали з душею, не було жодного дня, щоб ми не виходили на роботу, – додав підприємець.
З тістечками і роялті за музику
Згодом орендували приміщення і відкрили кав’ярню «Ваніль» на вулиці Пацаєва. У мікрорайоні це чи не єдина кав’ярня, де можна зустрітись з друзями, провести затишний вечір, чи ділову зустріч. Тут пригощають кавою, чаєм, солодощами.
Володимир працює прозоро, платить податки, в тому числі роялті за авторські та суміжні права.
– Ми обожнюємо кожного клієнта. Крім напоїв пропонуємо свіжу випічку та кондитерські вироби. У наш заклад приходять мами з дітьми й ми відповідальні перед ними за якість продукту. Також з відкриття у закладі не змінили сорт кави, смак у 2019 році і зараз однаковий. А до 11 години ви можете скуштувати каву за акційною ціною. Ми цінуємо звички наших гостей, – каже Володимир.
Володимир планує розвивати формат кав’ярень і заходити з ними в інші міста України.
Міняли репутацію театрального кафе
Театральне кафе відкрили теж у 2019 році. Володимиру запропонували взяти це приміщення в оренду.
– До мене звернулись як до останньої надії. Тут не було кому обслуговувати людей. Коли сюди зайшов, відчув круту атмосферу, якесь творче натхнення, не дивлячись на те, що я був далеким від цього направлення. Прийшлось мені до душі, відчув, що це моє, тут комфортно, попри те що тут були пусті, сині, холодні стіни.
За годину нашої розмови у кав’ярні «Театральній» з Володимиром привітався кожен відвідувач, який зайшов вранці за кавою. Пів року підприємець сам варив каву гостям.
Каже працював з відвідувачами, щоб завоювати їх довіру. Адже раніше тут готували перші, другі, треті страви, а зараз заклад працює виключно як кав’ярня.
– Я перші пів року відпрацював. Для того, щоб зрозуміти всі проблемні частини свого закладу потрібно самому пройти всі етапи: починаючи від прибирання закінчуючи подачею, обслуговуванням клієнтів.
Володимир переконаний, якщо не робити таких елементарних речей – заклад не стане успішним, тому що все залишають на потік. Власники залишають відповідальність на працівників, які фактично не хочуть її брати, такі заклади просто занепадають.
За його словами, на другий місяць кав’ярня «Театральна» працювала на самоокупність, тобто не було необхідності додатково вкладати свої гроші. Прибутки пішли через чотири місяці.
– Це специфічний заклад, адже повсякденної торгівлі немає, але є вистави, під час яких є продажі. Влітку працює майданчик, тут дуже гарно, затишно. Люди приходять за смачною кавою.
Ще одну кав’ярню відкрили у просторі «Мір 2.0.» на вулиці Великій Перспективні. Але у зимовий період простір не працює, тому почнуть роботу з травня.
Равлики й фудфестивалі
Також Володимир Кравчук заснував равликову ферму у селі Оситняжка. Зараз вирощують на продаж партії малька. Інгульського равлика планували продавати в Європу, але враховуючи ситуацію з пандемію була дуже низька ціна на закупівлю. Також були складнощі з перетином кордону. А основними споживачами цього продукту є Іспанія, Франція. Оскільки умови були не дуже вигідними, вирішили продавати продукцію в Україні.
Володимир другий президент клубу рестораторів у Кропивницькому. Він провів два фестивалі вуличної їжі. Розробив з колегами чорний список працівників.
– Ми перші хто почав проводити фестивалі вуличної їжі й вивели їх на високий рівень, як для нашого міста та й в цілому для України. Це була якісна їжа, цікава програма, велика аудиторія – збирали до 10 000 людей. Це була гарна можливість трошки підзаробити в літній період.
Також створили єдиний центр надання інформації щодо закладів харчування.
– Людина, яка хоче замовити якесь святкування звертається до Клубу рестораторів і ми надаємо інформацію про заклади: де можна провести свято, які умови, ціни.
Час на добрі справи
Володимир вважає, що будь-який бізнес має бути соціально відповідальним. Вони з дружиною провели десятки благодійних акцій.
– Я це роблю від душі. Мені це хочеться зробити, від добрих справ я кайфую. Я вважаю, що бізнес повинен бути соціально орієнтований. Завжди має бути соціальна складова. Багато бізнесменів думають, що якщо відпускають гроші, вони не повернуться. Це насправді не так. Якщо ти відпускаєш – вдвічі більше потім повертається.
У рамках благодійної акції «Дбайливий Валентин» зібрали чимало «валентинок», іграшок та солодощів одиноким і стареньким людям. Їх передали у «Затишну оселю» в Аджамці, а іншу половину у громадську організацію «Форум «Милосердя», котра огортає турботою одиноких і бездомних у Кропивницькому.
Організували благодійну акцію «Зігрій медика!». Для лікарів, які фактично цілодобово працювали під час пандемії, містяни зібрали п’ятнадцять кілограмів кави та шість пакетів чаю.
Збирали канцелярію для дітей з багатодітних сімей. 65 дітей забезпечили всім необхідним. Часто з ідеями для ініціатив допомагає директорка «Гончаренко центру» Вікторія Талашкевич.
У кав’ярні «Театральній» часто презентують благодійні проєкти. Наприклад, зараз фотовиставка Мирослави Липи на підтримку організації «Бім», яка займається безпритульними тваринами. Відвідувачі можуть підтримати організацію і залишити гроші.
Також у кав’ярні організовували фотосесії на підтримку онкохворих дітей.
– Для онкохворих дітей, якими опікується фонд «Янгол життя» ми збираємо періодично гроші. Наприклад, провели акції «Кава добра» і передали 17 000 гривень. Також збираємо гроші для того, щоб закупити речі в будинки літніх людей, дитячі будинки. Коли є можливість допомагаємо «Дому Милосердя».
У цьому році хотіли побудувати дитячий майданчик на вулиці Пацаєва, біля кав’ярні «Ваніль», але поки отримали дозвіл змінилась погода, тому будуватимуть вже з потеплінням.
– Зараз плануємо провести акцію, щоб зібрати гроші для онкохворих дітей. У моєї сім’ї у пріоритеті допомога для онкохворих дітей, адже вони постійно потребують фінансів.
Володимир каже, завжди закликає колег до подібних ініціатив.
Зараз Володимир готує курс фінансової грамотності для дітей у «Гончаренко центрі».
– Хочемо познайомити дітей з 6 років з фінансовою грамотністю. Щоб вони розуміли, що таке гроші, як до них потрібно відноситись, як ними розпоряджаються батьки, чому треба цінувати їх.
У планах розвивати це направлення і проводити семінари фінансової грамотності для підлітків, а в майбутньому і для дорослих.
Ірина Маслюкова
Фото з архіву Володимира
- «Хотілося, щоб ми цінували своє»: засновниця бренду одягу, який популяризує Кропивницький
- Щоб у місті хотілося залишитись: як перетворити старий завод на «діамант»
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
