Ексклюзив

Молимося за всіх громадян України: історія хлопця з Макіївки, який допомагає українцям у Барселоні

. 3576

Бурхан Дрей до 2014 року мешкав у Макіївці Донецької області. Його батько турок, мама – українка. Через війну родина назавжди покинула рідний дім. Спочатку вони переїхали жити до тодішнього Кіровограда (з 2016-го – Кропивницький), а згодом перебрались до іспанської Барселони. Хлопець розповів про переїзд, аспекти життя в Іспанії, а також – про нинішню ситуацію з біженцями в Барселоні.

278582371 1893744950831906 2823765426617192209 n

Макіївка – Кіровоград – Барселона

Макіївка, Донецька область, літо 2014:

– Сонечко, їдемо в Кіровоград до наших друзів, – каже мама Бурхана Дрея.

–  А ми скоро повернемося додому? – цікавиться  у неї хлопець.

– Думаю, тиждень-два перечекаємо там і повернемося додому.

Родина покинула Макіївку в липні, коли снаряд потрапив у сусідній будинок… Відтоді почалося нове життя і туди, де раніше був дім, вже не повертались.

Його родина нічого не знала про місто, в яке переїжджали. Тільки те, що там будуть у безпеці. У тодішньому Кіровограді їх зустріли друзі. Після приїзду родина одразу стала на облік і через декілька днів їм виділили двокімнатну квартиру на вулиці Куроп’ятникова. У вересні Бурхана та його брата зарахували в школу. День знань хлопці святкували вже у новому 8-А класі школи №16.

279222588 1081379152763146 3678419471997915273 n

– Перші дні з новими однокласниками здавалися нестерпними, бо вони називали нас сепаратистами. На жаль, ніхто з них не бачив і не чув того, що відбувалося на Донбасі, тому прикро відчувати таке ставлення. Але наша нова класна керівниця завжди захищала нас та пояснювала однокласникам: «У такий  нелегкий час всі повинні об’єднуватися». Дивно, і це спрацювало. Вже через пів року знайшли нових друзів, з якими спілкуємося і зараз, – ділиться Бурхан Дрей.

279091005 704842517226552 558085564436781076 n

Минув час і Кіровоград став для нього домом. Але батьки Бурхана так і не знайшли хорошу роботу в місті:

–  Ми хотіли не виживати, а жити.  Тому в квітні 2015 року мама з татом подумали змінити країну проживання. Тоді ми з братом подумали, що то був жарт, але ні. Вони дивилися статистику найщасливіших людей в Європі і, чомусь, Іспанія їм відразу сподобалася. Пам’ятаю, що все відбувалося швидко: ми подали документи на шенгенські візи, і вже через місяць летіли в Барселону. Було страшно, адже іспанську мову не знали, знайомих не було… Ми просто зібрали три валізи і поїхали шукати кращого життя.

Вересень 2015. Вже місяць в іншій країні. За цей час волонтери Червоного Хреста виділили їм місця у хостелі. За словами Бурхана Дрея, це були одні із найскладніших днів: його родина спочатку жила з десятками інших людей, на їжу інколи не вистачало грошей, а батьки думали повернутися. Але через деякий час їм виділили квартиру на районі Sant Joan Despi, хлопці пішли в нову школу, а батьки почали шукати роботу:

– Наш перший день в каталанській школі запам’ятався мені теплом та щирістю. Вчитель математики одразу попередив однокласників, що ми – біженці з України. Деякі навіть не знали, де знаходиться наша країна, але все одно підтримали.

Після навчання хлопці ходили на безкоштовні курси іспанської та каталанської мов, щоб краще спілкуватись з вчителями та однокласниками.

– Нам було дуже складно вивчити нову мову, бо навіть англійську не знаємо. Але якщо хочете жити в іншій країні, то треба володіти державною мовою. По-перше, це комунікація з людьми, по-друге, більше можливостей. Тому ми намагалися все засвоїти.

 Також у перший місяць перебування в Барселоні, родина Бурхана Дрея почала відвідувати українську протестантську церкву, де вони знайшли підтримку та допомогу:

– Ми – християнська родина. Нам дуже пощастило, коли знайшли можливість відвідувати протестантську церкву у Барселоні разом з іншими українцями. Це допомогло нам освоїтися у місті та знайти нових друзів.

279141122 5091246164292207 8036862343319390614 n

Три роки в Барселоні

У липні 2018 року родина Бурхана Дрея отримала картки резидентів Іспанії – документ про легальний статус біженця, який дає право на роботу, проживання.

За три роки українська сім’я вже звикла до іспанських традицій, культури та звичаїв. Вони вивчили мову, познайомилися з іншими переселенцями, а батьки почали працювати: тато – охоронцем на будівництві різних об’єктів, а мама закінчила курси масажистки. Тоді ж хлопці закінчили школу, але в університет не вступили через погане знання каталанської мови:

– Я хотів би бути поліцейським, але без іспанського громадянства не можу втілити свою мрію. На інші спеціальності не вступив через те, що недосконало володів мовою, тому екзамени не склав, на жаль.

Натомість хлопець почав працювати охоронцем на будівництві, а зароблені кошти витрачав на курси з програмування.

– Мені подобаються комп’ютери та різні програми. Можливо у майбутньому зможу працювати програмістом.

Сім років у Барселоні

За цей час родина Бурхана Дрея запросила в Іспанію своїх друзів та родичів, які теж тікали від війни на Донбасі. Спершу всі реєструються в Барселоні, але потім працівники відділу еміграції дають житло біженцям в інших містах.

– Сестра моєї мами приїхала сюди з родиною, щоб бути поряд з нами. Спочатку вони жили в нашій квартирі поки з’ясовували деталі з документами для подачі на статус біженства. А потім їх переселили в Аліканте. Моя двоюрідна сестра пішла в школу вже зі знанням іспанської, тому їй було легше “влитися” в іноземну культуру. Зараз вона організовує мітинги та акції на підтримку нашої держави і стверджує: «Де б ми не були – не треба забувати своє коріння».

За словами Бурхана, вони також  зараз допомагають людям, які залишили свій дім в рідній Україні:

– 24 лютого 2022 року – день, який буде пам’ятати кожен українець. Ми розуміємо, що відчувають люди, які рятують життя від війни: розпач, знедоленість, страх, ненависть. Тому хочемо допомогти. За два місяці війни наша родина прихистила багатьох громадян України, і кожен з них зараз у безпеці. Нещодавно до Барселони приїхали мої найкращі друзі: Христина з Кропивницького та Настя з Харкова. Я зустрів їх на вокзалі Sants Estacio і відвів до волонтерів Червоного Хреста, які реєструють біженців та надають житло і безкоштовне харчування. Дівчат поселили у маленькому містечку – Сант-Уржель, що біля Андорри.

Після приїзду до Барселони, українцям, які залишилися без житла, необхідно звернутися до Червоного Хреста за адресою: Fira de Barcelona, 7 (біля Palau Victoria Eugenia). Якщо ви зупинилися у друзів чи родичів і потребуєте гуманітарної допомоги, то варто прийти за адресами: Carrer Meridional, 22 (жіночий, чоловічий та дитячий одяг), Carrer dels Lledo, 13 (одяг, нова білизна та взуття), Carrer Diputacio, 168 (продукти харчування, одяг, засоби гігієни).

– Іспанія – країна, яка далека від конфлікту, але також протягнула руку допомоги українським біженцям після вторгнення росії в Україну. Зараз українці можуть розраховувати на будь-яку допомогу від іспанців. Коли ми приїхали сюди, то, на жаль, таких переваг для нас не було. Я думаю, біженцям варто пам’ятати, що вони у цій країні гості, тому не потрібно зловживати становищем. Бо деякі з них думають, що приїхали на курорт, а не тікають від війни. Але я не буду нікого засуджувати, бо кожен переживає ці моменти по-своєму. Єдине, що скажу: ми молимося за всіх громадян України! Хай їх оберігає Господь.

Сьогодні Бурхан Дрей з родиною продовжує допомагати біженцям з України, ЗСУ та всім, хто цього потребує.

Христина Ковалевська

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама