Ексклюзив

Андрій Табалов: «Максимально допомагаємо Збройним силам і сподіваємось на якнайшвидше завершення війни»

. 5253

В умовах повномасштабної війни український бізнес веде свою битву за життя під сонцем ринкової економіки. Про нові виклики для молочного бізнесу, допомогу військовим та про важливість підтримки державою вітчизняного виробника розповів в інтерв’ю «Гречці» генеральний директор компанії «Волошкове поле» Андрій Табалов.

Tabalov

– Яка нині ситуація з бізнесом в Україні в умовах війни? Зокрема, з молочним бізнесом?

– Ситуація складна. Нам трохи більше пощастило, ніж іншим операторам ринку, тому що у нас немає молочних підприємств у прифронтових зонах. Хоча є представництва. Наприклад, в Чернігові постраждало наше торгове представництво, люди, дехто навіть залишився без домівок. Для них компанія запустила програму допомоги, підтримуємо кожного нашого працівника, хто постраждав через війну з Росією. Наші виробничі майданчики залишилися неушкоджені та приймають достатню кількість молочної сировини. Тому що в молочному бізнесі найважливіше – це та кількість молока, що заходить на підприємство. До війни ми збирали молоко в Чернігівській і Сумській областях, але через розбомблені мости втратили зв’язок з постачальниками. Деякі підприємства, у тому числі й великі транснаціональні компанії, закрилися і взагалі перестали приймати молоко, певна його кількість з Черкаської, Кіровоградської та Полтавської областей зайшла до нас. Були ситуації, коли фермери просто не могли нікуди відвантажити це молоко. Тоді ми його приймали і безоплатно роздавали людям. Так, у Черкасах було роздано понад 10 тонн пастеризованого молока.

– Що саме змінилося в бізнесі? Кадри, логістика, дохід?

– Проблемними є всі ці питання. Але на даний момент найголовніша проблема – це логістика. В перші тижні війни ми не могли довезти молочку до Києва, бо там стояли рашисти, і було чимало блокпостів. Також не могли довезти продукцію ні до Чернігова, ні до Миколаєва, ні до Харкова. Добре, що це був короткий проміжок часу. Нині працюємо в цих областях і досить нормально. Одразу, коли це стало можливо, відновили роботу торгових представництв у Чернігові та Сумах. Нині працюємо скрізь, але в перші місяці повномасштабної війни дійсно були проблеми.

Відбувся певний відтік кадрів. Багато водіїв призвали до лав Збройних сил, також певна кількість працівниць виїхала за кордон, проте дехто з них уже й повернувся.

Відбулось різке зниження доходів через відтік населення, а також неможливість потрапити у деякі міста. Але певний дохід є. Трохи нас підтримала держава – це стосується згущеного молока та сирів. Попрацювали з державним замовленням, з «Укрзалізницею».

Але значно зросли витрати. Газ подорожчав ще торік, взимку – в чотири рази, і ми були змушені підіймати ціни. Зараз усі бачать, яка ситуація з дизелем та бензином. І мова вже навіть не про те, що пальне коштує дорожче, близько 60 гривень, а про те, що його іноді просто немає. І це для нас дуже серйозна проблема. Подорожчали всі види вхідної сировини: упаковка-плівка, жерсть, яку ми імпортуємо зі Словаччини, а також транспортні та інші послуги

– Розкажіть, будь ласка, про бізнес-стратегію компанії в нових реаліях.

– Стратегія досить проста – короткострокове планування. Щодня ми разом з командою ТОП-менеджерів слідкуємо і реагуємо на ринкову ситуацію, працюємо без вихідних та свят. Ми не можемо планувати на два-три чи навіть місяць наперед. Великих інвестицій ми не робимо. Інвестиції, які я ліпше назвав би латанням дірок, лише точкові й короткострокові. Це стосується ремонту обладнання, транспорту. Наприклад, у Чернігові через прильоти градів стали непридатними п’ять автомобілів, які треба або ремонтувати, або замінити новими, хоча б вживаними. Зараз купувати нове – розкіш для нас.

По молочному напрямку нашого бізнесу є великі збитки просто по неповерненим коштам. Є клієнти, які не можуть з нами розраховуватися у Херсонській області, були клієнти у Луганській та Донецькій областях. А от наприклад, у Житомирській області клієнти взагалі відмовилися платити і зникли. Це мільйони гривень, які звідкись треба брати. Адже нам не обіцянками треба платити за газ, електроенергію, зарплату робітникам.

Крім того, ми прийняли серйозне рішення – працівників не звільняємо. Лише за крайньої потреби. Але і просимо від них максимальної чесності та ефективності, бо розуміємо, що це також наближає нашу перемогу.

– Які нині основні виклики для бізнесу?

– Це експортна логістика. Ми продаємо на експорт казеїн, сухе молоко, масло, сири. І логістика зараз – найвищий рівень складності. Нині це дуже довго і дуже дорого, але працюємо. Розуміємо, що об’єми значно знизилися.

Дуже гостро стоїть питання з обіговими коштами, зокрема, з розрахунками від роздрібних мереж. Вони після певних дій Кабміну трохи покращили платіжну дисципліну, але не кардинально. Перед нами майже 150 мільйонів гривень боргів у різних мереж, зокрема, національних. При цьому іноді є натяки, що та чи інша мережа взагалі майже банкрут. І це непокоїть, адже це суттєва частина наших доходів. Наприклад, збанкрутів «Фуршет», був проданий і куплений «Сільпо», але нам не погасили весь борг, а лише половину. І це пішло на збитки. Зараз, на щастя, ніхто ще не збанкрутів. Але були питання, коли деякі мережі, навіть міжнародні, просто відмовлялися платити.

Що стосується мереж – це майже 30% наших продажів і коштів. А відстрочки сягають до двох місяців. Вони не платять нам за 10 днів, як постановив Кабмін. Але за молоко селянину ми не будемо тягнути виплату на два місяці. Як, наприклад, і за газ.

Для нас збиткова і 25% кредитна ставка, яку поставив Нацбанк. Адже ми не мали і не маємо десятки відсотків рентабельності.

До викликів можна віднести й певну плинність кадрів, зокрема кваліфікованих працівників, через війну. Тому доводиться працювати і над кадровим питанням, точково підвищувати зарплати.

– Про безпеку. Наскільки вдалося убезпечити бізнес і працівників?

– Кожне підприємство обладнане бомбосховищем. Ще в перші дні війни їх відремонтували, підготували і забезпечили всім необхідним. Звичайно, ми дбаємо про безпеку наших людей. При цьому у нас усі керівники на місцях, працюють. Крім того, долучаються до волонтерських проєктів, як і колективи.

Питання релокації бізнесу наразі не розглядаємо, бо в нас немає виробничих потужностей в місцях активних бойових дій. Але, якщо буде потрібно, то перенесемо потужності того чи іншого виробництва на інше молочне підприємство. Адже найголовніше – наявність достатньої кількості якісної молочної сировини, щоб потім з неї зробити сир, масло або згущене – питання до набору обладнання, яке стоїть.

– Які перспективи розвитку бізнесу в умовах воєнного стану?

– В умовах воєнного стану треба говорити не про перспективи, а утримання наявних позицій. У нас можливі перспективи лише в разі покращення логістики, в тому числі експортної. Перспективи можуть бути, коли буде більш-менш нормальна відсоткова ставка по кредитах. Тоді ми можемо брати кредити і вкладати в переобладнання. Нам дуже потрібно робити виробництво менш енергомістким. Це питання ми обговорювали і планували певні дії в кінці минулого року. Слава Богу, вдалося втілити певні проєкти на Первомайському молочноконсервному комбінаті, де знизили енергомісткість. Були плани набагато серйозніші по Хмельницькій маслосирбазі, по Черкаському молокозаводу, але, на жаль, ми не змогли їх втілити і зараз такої можливості немає. Тому що немає вільних коштів. Адже зараз, влітку, для молочників складний період. Це сезон великого молока – літньої закладки. Коли у підприємства усі обігові кошти йдуть на закупку молока, виготовлення продукції, яку не продамо, а покладемо на склад. Наші обігові кошти фактично виснажені, ми не можемо так швидко розрахуватися з певними постачальниками, просимо про продовження строків. Намагаємося максимально прискорити оплату. Але найголовніше – наскільки це можливо, відновити економіку та платоспроможність населення, бо інакше не буде кому купувати нашу продукцію.

– Ваші експертні прогнози, що буде з молочним ринком України? Люди будуть з молочкою?

Українці та Україна будуть з молочкою стовідсотково. Її вистачає. Українська молочна промисловість завжди була експортоорієнтована. Це значить, що ми виробляємо достатню кількість для споживачів в Україні, а також ще вистачає молока для експорту.

Адже є, наприклад, види сирів, які роблять краще у Франції чи Італії, і які полюбляють українці. А є певні українські продукти, які користуються попитом за кордоном. І це нормально. Україні треба зберегти експортний потенціал. Для цього держава мала б нам допомогти вирішити логістичні питання і певні експортно-імпортні регулювання.

– Яка ситуація з підтримкою вітчизняного виробника молочної продукції, зокрема, в розрізі імпорту молочки?

– Ситуація непроста. Ми постійно працюємо в рамках Спілки молочних підприємств України з Кабміном, комітетами Верховної Ради. Зокрема, вважаю, що держава зараз має підтримати нас – обмежити певний імпорт. Для того, щоб ми могли нормально працювати, заробляти гроші, сплачувати податки, забезпечувати робочі місця. Наразі державна підтримка набагато більша, ніж була минулого року, але завжди хочеться більшого. Для порівняння, в Європі підтримка набагато потужніша. Здавалося б, ринкова економіка і євровиробники мали би бути самі по собі, але держава там дотує виробництво молока і його ціна майже така, як і в нас. Також працюють потужні державні закупівлі в періоди надлишків продукції, серйозна дипломатична підтримка експортерів за кордоном. У нас, на жаль, такого немає, а хотілося б все це мати. Сподіваюся, що держава побачить у молочній галузі потужного експортера, і не просто сировини, як це з кукурудзою, пшеницю, нерафінованою соняшниковою олією, а кінцевого продукту для споживання – сир, глазуровані сирки, масло.

Звісно насамперед треба закінчити війну і тоді, думаю, що будемо розбудовувати Україну за європейськими принципами й будемо інтегруватися в європейську економіку.

– Про соціально-відповідальний бізнес: розкажіть, будь ласка, про досвід Вашої компанії в допомозі українцям, армії під час війни?

– Допомагаємо, як централізовано, так і окремо по кожному підприємству. Наприклад, Первомайський молочноконсервний комбінат уже понад 50 тонн продукції віддав на потреби ЗСУ. Перераховували на допомогу військовим і гроші – майже 10 мільйонів гривень. Зараз запустили гарну акцію – з кожної проданої банки згущеного молока будемо віддавати 1 гривню на потреби ЗСУ. Тому долучайтеся! Купуйте українське.

Створили телеграм-канал ініціативи з допомоги, де працівники групи компаній допомагають один одному. Люди із задоволенням беруть участь у різних волонтерських проєктах у своїх громадах, і ми рекомендуємо також брати участь у внутрішньокорпоративному проєкті. Ми його будемо ще популяризувати, щоб більше допомоги йшло постраждалим від війни. Адже є люди, які залишилися без домівок, травмовані. Допомагаємо і тоді, коли працівника компанії призивають до ЗСУ.

Сподіваємось на якнайшвидше завершення війни й максимально допомагаємо Збройним силам.

Реклама

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама