Повномасштабна війна Росії проти України має багато наслідків. Серед них здоров’я майбутніх мам і боротьба за життя малюків. Як впливає на здоров’я вагітних жінок війна, як подбати про здоров’я під час вагітності в умовах військової агресії та де шукати медичну і психологічну допомогу – «Гречці» розповіли у Перинатальному центрі Кіровоградської області.
Вагітна українка в укритті. Ілюстративне фото
Евакуаційний шлях до Перинатального центру
Кіровоградський обласний перинатальний центр став тим закладом, куди насамперед направляють вагітних жінок з територій, де є тимчасова окупація та тривають масові обстріли. Адже область знаходиться у прифронтовій зоні і водночас на півшляху до відносно безпечніших західних областей і кордону.
На час воєнного стану заклад приймав всіх-всіх, кому необхідна акушерська чи гінекологічна допомога. У центрі підкреслюють, що вся допомога надається безкоштовно – без благодійних внесків та довжелезних списків на пологи.
24 лютого 2022 року стало новим викликом і для медичної сфери. Передбачити, які території опиняться під окупацією, а які будуть відносно безпечні, було неможливо. Проте всі працівники перинатального центру – від молодшого медичного персоналу до керівництва – вийшли на роботу і готували все необхідне для вагітних українок вже у нових умовах. Переносили бокси для немовлят та ліжка, облаштовували операційні в безпечніших місцях на випадок обстрілів. Об’єдналися всі: і прибиральники, і лікарі, і пацієнтки та їхні рідні.
«Носили мішки, тягали ліжка всі: і керівництво, і лікарі, і рідні пацієнток. Допомагали одне одному і робили все швидко – без нарікань, без страху. Нам вдалося, щоб нові заходи безпеки не позначились на стані пацієнток та новонароджених», – розповіла директорка Перинатального центру Тетяна Мітєва.
Директорка перинатального центру Кіровоградщини Тетяна Мітєва
Через цей «переїзд» раніше незнайомим родинам довелося перебувати поруч. Та, як каже директорка Центру, люди з різних куточків країни швидко знаходили спільну мову, допомагали і підтримували одне одного.
Попри «переїзд», працівникам Перинатального центру вдалося зали облаштовували так, щоб вагітні мали комфортні умови і з точки зору гігієни, і всі необхідні зручності для партнерських пологів.Також залишили місця для сумісного перебування рідних із породіллями.
Після партнерських пологів. Кіровоградський перинатальний центр
«Партнером може бути не лише власне біологічний батько дитини. Жінки евакуюються зі своїми мамами, сестрами, подругами. Дуже важливо, щоб в такий період з жінкою була поруч людина, якій вона довіряє», – зазначила директорка.
Із початку повномасштабної війни Центр приймає всіх вагітних, звідки вони б не приїхали, який би термін вагітності не мали. За цей час тут прийняли більше 550 пологів. Серед пацієнток більше ста жінок – це ті, кому довелося евакуюватися з рідних міст і сіл через обстріли (не враховуючи віддалених консультацій). За цей час дитячу реанімацію Центру пройшли близько 30 новонароджених дітей.
Як впливають умови війни на здоров’я вагітних і ще ненароджених
За словами директорки Центру Тетяни Мітєвої, найчастішим ускладненням здоров’я у вагітних українок внаслідок війни, з якими звертаються до лікарів, стали передчасні пологи чи їхня загроза, а у дітей – затримка фізичного розвитку.
Такі діагнози бувають, звісно, і у мирний час, проте кількість таких випадків і складність значно зросла після 24 лютого.
Синдром затримки розвитку діагностували як ще у лоні, так і під час народження дитини. При тому, що до цього плід розвивався без відхилень у відповідні терміни. Найскладніші випадки таких загроз для здоров’я і жінки, і дитини, за словами лікарів, були після тривалого перебування в укриттях через обстріли. Це – сильний стрес, відсутність базових умов гігієни, нормального харчування та чистої води. В таких умовах вагітні жінки частіше підхоплюють інфекції, простудні захворювання тощо.
Ще одним фактором є неможливість вагітній жінці нормально дихати: через постійний страх дихання стає частим і поверхневим, а повітря в укриттях зазвичай сире, сперте, не вентилюється.
«До нас приїжджають люди, яким довелося місяць, два просидіти у підвалах у сирості і бруді. Це жах, що у 21-му столітті вагітних доводять до тих станів, з яким вони після пережитого добиралися до нас. Ми з таким раніше не стикалися», – поділилися у Перинатальному центрі.
Лікарям здебільшого вдається нормалізувати стан і виправити діагноз затримки фізичного розвитку, або хоча б вирівняти стан дитинки ще у лоні, щоб продовжити лікування після пологів. Проте жінки після пережитого стресу, довгої евакуації при нормальному стані здоров’я у нормальні терміни народжували дітей, значно менших за норму.
«Народжували у термінах 37-40 тижнів дітей вагою 1600 грамів, 1400 грамів. Це в терміни доношеної вагітності, коли вага має бути мінімум 2700», – розповіла пані Тетяна.
Подекуди пролонгувати вагітність до нормальних термінів не вдавалося, і на Кіровоградщині приймали пологи із критичними термінами у 26, 25 тижнів. Діти при цьому народжувалися з вагою менше кілограма. У Перинатальному центрі у Кропивницькому є спеціальне обладнання і кваліфіковані фахівці, завдяки яким навіть в таких випадках вдається виходити дитину.
«Коли ми виписуємо їх вже здоровими, після пройдених складних тривалих процедур – це наші перемоги. Бо ми на своєму фронті воюємо за кожну жінку, за кожну дитину. І, дякуючи богу, поки без поразок», – поділилася директорка Центру.
Ще одним фізичним впливом на вагітних жінок під час війни можна назвати внутрішні гематоми. Через стрес, коливання та підвищення тиску у вагітної жінки, крім іншого, може відшаровуватися плацента і там скупчується кров – це і є внутрішня гематома, яка порушує кровообіг між матір’ю і дитиною. Якщо гематома збільшується, то це загрожує життю і жінки, і ненародженої дитини. Так, до Кіровоградщини прибувають вагітні жінки і з кровотечами, і з відшаруванням плаценти, і з внутрішніми гематомами.
Був випадок, коли жінка звернулася з внутрішніми гематомами, повернувшись з-за кордону. Вона виїхала з відносно безпечного регіону України, не переживала ні обстрілів, ні окупації. Проте постійне хвилювання за рідних, усвідомлення війни наздоганяло її і в іншій країні, що призвело до ускладнень.
Тетяна Мітєва впевнена, що наслідки впливу повномасштабного вторгнення на вагітних і новонароджених дітей в Україні ще будуть відгукуватися. Проте завдяки консолідованості лікарів, уряду, обласної влади, волонтерів і силі українок та їхніх рідних – не в таких об’ємах, як на це сподівається ворог.
«Це катування людей, і що окремо жахає – навіть ще ненароджених. Та є інша сторона медалі: наші жінки вистояли, не втрачають гідності, знаходять сили боротися і за себе, ще й за свою дитину. Українські жінки неймовірні і весь світ має почути про це», – підкреслила вона.
Як впливає війна на психологічний стан вагітних
Пологи часто викликають страх у жінок, адже пов’язані з болем і ризиком для життя. Проте війна внесла у цей список новий: страх народжувати в укритті. Як розповіла Тетяна Мітєва, це одне з перших, що запитують як місцеві, так і пацієнтки з інших областей: «А чи не народжуватиму я в бомбосховищі?» І хоча перебувати в укритті точно безпечніше при загрозі ракетних обстрілів, та водночас підвальні приміщення асоціюються із війною і розрухою.
Пацієнтки Кіровоградського перинатального центру в укритті під час сирени. 1 березня 2022 року
Як пояснила психологиня Перинатального центру Оксана Немазенко, вагітні жінки і в мирний час потребують підтримки, адже не впевнені у завтрашньому дні, побоюються впливу вагітності на свій організм, майбутніх пологів, турбуються за здоров’я дитини. У стані війни майбутнє ще більш невизначене, ці страхи посилюються, не кажучи про постійний обґрунтований страх за життя.
До закладу прибувають вагітні у різних психологічних станах: і з посттравматичними синдромами, нав’язливими тривожними спогадами, відчуттям провини, розладами сну, шоковими реакціями, проблемами адаптації.
«Наприклад, дівчата з Маріуполя жахалися будь-яких гучних звуків. При цьому на сирени вони реагували спокійно, адже у своєму місті вони їх не чули і не мали страшних асоціацій з ними», – розповіла вона.
Вагітні жінки, яким довелося стикнутися з воєнними подіями безпосередньо, гостро реагують на нагадування про це. Психологиня пояснила, що при цьому розмова, новина, фотографія у соцмережах може викликати істерику. Жінки, яким довелося самостійно вибиратися з окупації, постійно мали спливаючі картинки пережитого перед очима: як проривалися через російські блокпости, як бачили розстріли росіянами цивільних, як окупанти витягали чоловіків прямо з машин.
На відео присутні звуки сирени
Після пережитого людям важко перемикатися на безпечнішу дійсність, адже усвідомлення жаху пережитого зазвичай наступає не під час травмуючої ситуації, а після неї. У багатьох вагітних з «гарячих точок» вже у Перинатальному центрі у Кропивницькому, попри відносну безпеку і комфортні умови, розвиваються посттравматичні розлади – їх «наздоганяє» пережите найчастіше через місяць, інколи через три та навіть пів року.
«Зазвичай справляємося за допомогою психокорекційної роботи, проте інколи звертаємося за допомогою до психіатра чи невролога, коли потрібно медикаментозне лікування. Звісно, з коригуванням курсу на вагітність або післяпологовий період», – пояснила психологиня.
Загалом відчуття хоча б елементів домашнього затишку є важливим для адаптації. Наприклад, у Перинатальному центрі стандартне харчування тричі на день. Проте, коли був великий потік вимушених переселенок, працівниці варили додаткові порції супу, яким пригощали кожну, котра приходила до стаціонару. «Боротьба з кризовими станами є насамперед у забезпеченні базових потреб, такі як харчування, чистий одяг тощо», – додала Оксана Немазенко.
Психологиня Оксана Немазенко
Психоемоційні проблеми та розлади трапляються як у жінок, які прибули з-під обстрілів, так і у місцевих, які від початку повномасштабного вторгнення перебувають на відносно безпечнішій території. Адже кожна людина по-своєму справляється зі стресом і тут необхідна своєчасна діагностика і психологічна підтримка всім, незалежно від місця проживання.
«Я особисто бачила так званий синдром свідка, коли місцеві пацієнтки, прочитавши про насильство над вагітними і немовлятами зі сторони росіян на окупованих територіях, ридали, мучилися кошмарами», – додала лікарка.
Тому вагітним жінкам, за можливості, варто обмежити інформаційний потік, брати інформацію у хронологічній текстовій подачі, а не з фотографіями і відео, страшними та емоційними подробицями.
Важливим є пропрацювання відчуття провини, яке переслідує багатьох вагітних жінок, особливо у яких близькі на фронті або на тимчасово окупованих територіях. Адже вагітним жінкам радять насолоджуватися життям, проте в умовах війни це викликає відчуття провини: що ось як можна радіти, коли в Україні війна, коли військові ризикують життям і страждають люди в окупації. «Це неправильний підхід: якщо людина заганяє себе в прірву страждань, від того нікому не стає краще – хіба що ворогам. Ви маєте бути в ресурсі, а для цього потрібно поновлюватися доступними способами», – наголосила Оксана Немазенко.
Тому психологиня інколи заміняє партнера на пологах, щоб пацієтка відчувала себе комфортно і не самотньо.
Часто загроза передчасних пологів тісно пов’язана із постійним стресом у вагітної. Окремо це впливає і на післяпологовий період, коли йде гормональна перебудова, змінюється соціальний статус породіллі та ритм сну. Це загрожує не тільки депресивними станами, а й післяпологовою тугою, яка триває від кількох днів до кількох тижнів. Цей стан ускладнюється тим, що суспільство чекає від «новоспеченої» мами, що вона має бути «найщасливішою у світі» в той час, як її життя кардинально змінюється і близькі часто цікавляться станом винятково дитини, а не самої жінки. Через це у жінки може з’явитися відчуття, начебто вона не цілісна особистість, а лише функція із обслуговування дитини.
«Найважчим є насправді не пологи, а подальший догляд за малюком. І тут ми поруч з породіллями, підтримуємо і навчаємо, коригуємо їхній стан. Щоб вони, коли виписувалися, були готові до самостійного догляду за собою і дитиною», – уточила психологиня перинатального центру.
При цьому психологічну роботу проводять не лише з вагітними жінками та породіллями, а й з їхніми партнерами та близькими, які також мають розуміти, що переживає жінка, що переживають вони самі і як з цим справлятися. Тому фахівці рекомендують партнерам за можливості бути поруч під час пологів і в перші дні після. Це необхідно для відчуття безпеки і захищеності у жінки, довіри між батьками новонародженого. Також після народження дитини жінці важливо не забувати про свої потреби, і відводити час на особисте життя без дитини: зустрічі з друзями, спорт, прогулянки тощо. Якщо жінка звикла до певних процедур (щотижневий манікюр, похід до перукаря, шопінг, трав’яний чай щоранку тощо), то їх варто за змоги дотримуватися і після народження дитини.
Загалом умови війни і постійна загроза життю можуть підштовхнути до двох крайнощів у жінок: або бажання завагітніти у тих, хто раніше не планували ставати матерями, або навпаки – припинити планування чи зробити аборт. Психологиня Оксана Немазенко пояснила, що це нормальні реакції на ненормальну реальність війни і порадила не піддаватися першим поривам, а дати собі час заспокоїтися і ґрунтовно обдумати свої рішення, порадитися з тими, кому довіряєте.
Як вберегти вагітним здоров’я в умовах війни
У Кіровоградському перинатальному центрі пояснили, що на здоров’я жінки, тим паче вагітної, в умовах збройного конфлікту може впливати одночасно декілька руйнівних факторів:
- психофізичні навантаження з обмеженням сну та їжі;
- складні побутові умови;
- переохолодження та перегрівання;
- хімічне та фізичне забруднення після бомбардувань та руйнувань;
- ускладнений доступ до консультацій і гінекологічної допомоги, а також до ліків тощо.
Найперше, що потрібно зробити вагітній жінці, – обрати для себе якомога безпечніше місце перебування. Якщо вагітна не може евакуюватися, варто хоча б обладнати комфортне укриття, наскільки це можливо. У перинатальному центрі підкреслюють, що найголовніше – знайти лікарку чи лікаря, з якими можна постійно підтримувати зв'язок, адже стан вагітної може погіршитися у будь-який момент. Незалежно від місця перебування, українки можуть звернутися до Перинатальних центрів і проконсультуватися телефоном або через соцмережі.
Як наголосила директорка Тетяна Мітєва, зв’язок з лікарями має підтримувати не лише вагітна жінка, а й її близькі. Адже вони мають розуміти, як допомогти при тих чи інших станах вагітної, як підтримати. Також близькі можуть помітити ті симптоми, які людина сама у себе не помітить. Бували випадки, коли до центру привозили одиноких пацієнток волонтери, сусіди.
«Я чула про випадок, як телефоном з лікарем консультувався чоловік при прийомі пологів: тоді все пройшло добре. Тому зв'язок з лікарями дуже важливий: ми можемо підказати, що робити, якщо є підозри на вагітність, допомогти визначити термін, знайти необхідні ліки тощо», – розповіла вона.
Лікарка підкреслила, що у Центрі надають допомогу як і тим жінкам, які залишаються в області, так і тим, хто зупиняється тут на шляху до інших областей чи закордон.
Крім того, Кіровоградський Перинатальний центр консультує телефоном, через вайбер, скайп.
«Ми продовжуємо консультувати пацієнток, навіть якщо вони виїхали далі. До нас телефоном звертаються і жінки з інших областей, які телефонують нам іноді прямо з підвалів», – уточнила Тетяна Мітєєва.
Як звернутись у Перинатальний центр Кіровоградської області?
Звернутися сюди можуть жінки з всієї України, без направлення від сімейного лікаря. Проконсультуватися чи уточнити деталі можна за телефонами:
- 099-067-14-27 (обласна жіноча консультація);
- 0522-39-71-77 (гінекологічне відділення);
- 095-898-02-15 (Перинатальний центр).
Також до перинатального центру можна звернутися через електронну пошту perinatpc@ukr.net та фейсбук-сторінку закладу facebook.com/pregnantwoman8.
При особистому зверненні у стаціонар із собою потрібно мати паспорт з пропискою, за наявності – направлення з жіночої консультації. Також знадобиться постільна білизна, чашка, тарілка, змінне взуття, зручний домашній одяг. Проте, якщо цих речей жінка не має, в лікарні їй нададуть необхідне. Тут також проводять і невідкладні, і планові урологічні, гінекологічні операції, лікують післяпологові і післяопераційні ускладнення тощо.
В операційній Кіровоградського перинатального центру
Що робити вагітним для підтримки психологічного здоров’я
Важливо зберігати психічне здоров’я і психологічну рівновагу. Через загарбницьку війну вагітні жінки перебувають у стресі, переживають за себе, свої родини і ще ненароджених малюків. Хоч би як важко було заспокоїтися, вагітним жінкам важливо тримати емоції під контролем. Як радить психологиня Оксана Немизенко, для цього насамперед треба відновити глибоке дихання ротом. Сісти або лягти і зосередитися на відчутті опорних точок: як ступні стоять на землі, відчути свої сідниці на стільці,упертися долонями об тверду надійну поверхню.
Варто давати вихід переживанням через різні види творчості: малювання, музику, спорт, прогулянки. Практикувати методи м'язової релаксації та дихальні вправи. Використовувати минулий досвід подолання стресу: тобто саме те, що вже допомагало з ним впоратися.
Слід звернутися до психологів, якщо подолати стрес самостійно не виходить та якщо спостерігаються наступні симптоми:
- нав'язливі тривожні спогади чи сни, паніка;
- соматичні реакції (прискорене серцебиття, підвищене потовиділення та ін.)
- уникнення спогадів, думок, людей пов'язаних з травматичною подією, емоційна глухість;
- змінене відчуття реальності оточуючого простору або себе (дисоціація, дереалізація, деперсоналізація);
- амнезія;
- дратівливість, спалахи гніву, постійна настороженість.
Без допомоги психотерапевтів за цими симптомами може йти дистрес, порушення у різних соціальних сферах життя людини, психоневрологічні ускладнення.
Психологиня Оксана Немазенко працює з пацієнтками ї членами їхніх родин як власне у Перинатальному центрі, так і віддалено через соцмережі чи телефоном.
У багатьох громадах на час війни відкрили безкоштовні психологічні кабінети – про них можна дізнатися у волонтерів або місцевої ради, органів самоврядування, центрах надання адмінпослуг тощо. Крім того, наразі діють низка онлайн-психологів: як оплатних, так і безоплатних для клієнтів. Наприклад, це Кризова служба психологічної підтримки Хаб стійкості, цілодобова психологічна допомога на сайті tellme.com.ua, телеграм-бот першої психологічної допомоги @friend_first_aid_bot.
Психологічна допомога українцям під час війни від практикуючих психотерапевтів є у телеграм-каналі «Психологічна допомога українцям під час війни».
Психологи кар’єрного хабу «Розірви коло» готові допомогти жінкам знизити рівень стресу та тривоги. Консультації доступні через Messenger, Viber, Telegram та по телефону. Марина +38 098 996 97 90, Євген +38 097 314 53 83, Марта +38 050 371 40 55 (Львів – офлайн), Наталія +38 098 929 75 53 (Львів – офлайн). Сайт https://rozirvykolo.org.
«Люди в біді» надають психологічну підтримку тим, хто постраждали від війни. Гаряча лінія працює цілодобово, без вихідних, конфіденційна, анонімна та безкоштовна з будь-якого оператора: 0-800-210160.
Служби ЛаСтрада Україна надають психологічну підтримку 24/7 через такі ресурси: електронна пошта – hotline@la-strada.org.ua, Skype – lastrada-ukraine, телеграм – @NHL116123.
Ірина Требунських
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
