Ексклюзив

"У підземці став талісманом": родина переселенців при евакуації забрала з собою собаку-безхатька

. 3599

 Родина з Харкова взяла опіку над собакою, яка разом з людьми ховалася у метро від ворожих обстрілів. Евакуюючись із міста, Євгенія та Дмитро навіть не подумали лишити нового друга там і забрали його з собою на Кіровоградщину, де нині й проживають.

 

d863705d 2691 4256 b070 bcc5fc2423ac

"Він сам обрав мого чоловіка за господаря, сам підійшов і більше від нас не відходив", - розповіла жінка "Гречці".

З початком війни родина ще перебувала у Харкові. Від ворожих ракет та постійних обстрілів вони з двома дітками ховалися на одій із станцій метро. З перших же днів туди почав приходити і собака, якого згодом назвали Байрактар, скорочено кличуть його зараз Бай.

"Зазвичай тварини бояться підземок. Навіть у переходи вони не спускаються, такий в них страх. А тут Бай розумів, що потрібно ховатися і разом з людьми знайшов прихисток у метро".

Євгенія говорить, що ще до війни неодноразово його бачила неподалік станції метро. Він був безхатьком та блукав вулицею. Жінка одразу його впізнала, коли зустріла в підземці.

Спочатку його кілька разів виводили, тому що дехто з людей скаржився, не хотіли присутності собаки. Проте Дмитро і Євгенія попросили його лишити, пообіцявши, що прив'яжуть Байрактара, аби він не приносив нікому дискомфорту.

7e80e386 5295 465a a6bc 29a4933319c5

З часом пес став улюбленцем для всіх і своєрідним талісманом.

"До нього підходили діти і дорослі, аби заспокоїтися. По черзі сиділи біля нього, собака став для багатьох як заспокійливе у періоди жахливих обстрілі. Він був точкою зустрічі. В нас створили чат, куди входили всі, хто ховався на цій станції. І от вже в чаті навіть почали призначати зустрічі біля Байрактара."

277ab668 b451 4e5b 9e9c c1a7faf9a991

Одного разу Євгенія прокинулася від того, що відчула як її обличчя почав лизати пес.

"Вночі прокинулася, а він стоїть мене лиже. Це при тому, що вже близько 6 днів ми його постійно прив'язували пасками. Але ж він зумів звільнитися і прийшов до мене. Я встала і пішла його вигуляти, хоч у місті тоді й пролітали якісь снаряди. Ми пройшлися, він справив на вулиці свої потреби та й повернулися назад на станцію.

Євгенія почала його прив'язувати, а він уміло головою крутнув і виліз із паска. Тобто він весь цей час міг легко звільнитися з прив'язу, але він дуже розумний, сидів там, бо сам так хотів, бо розумів, що це потрібно, аби його не вивели.

"Після кількох невдалих спроб його прив'язати я просто сіла й заплакала. Бай подивився на мене, підійшов і нахилив до мене голову, щоб я одягла йому той ошийник. Після цього спокійно продовжив там сидіти, не звільняючи себе".

Коли родина зрозуміла, що все ж таки необхідно евакуюватися із Харкова, то навіть і в думках не мали лишити там свого нового чотирилапого друга.

"Ми не брали з собою зовсім ніяких речей, навіть білизни, аби міг поміститися до волонтерського бусика наш Бай разом з нами та нашими двома дітками."

Приїхавши вже на Кіровоградщину Євгенія та Дмитро знайшли на животі собаки тату. Було зрозуміло, що він має якусь свою історію.

90e27186 d94a 4734 b81c cc9792c5c857

"Можливо це якась порода. До ветеринара ми його возили, то він також не розуміє, що то означає. Можливо він раніше був у Харківському центрі відлову тварин, де їх таким чином чіпували. Також на сайті цього центру я бачила фото у оголошенні про дресерування собак, мені здається, що саме наш Бай на тому фото."

95ea0781 46e2 4e31 88df 3a6be08a0e2b

Скрін оголошення на сайті центру з відлову тварин

Крім того, жінка зазначає, що пес знає дуже чітко команди. Дуже активний та вміє перескакувати через що завгодно. Високий сільський паркан для нього не перешкода. В селі під Кропивницьким, де зараз живе родина, Байрактар встиг вже й трішки нашкодити - втікши, погриз курей.

c033d3c4 ab00 4ad5 8ca1 a5c76a7d7dc7

Також чотирилапий переселенець вміє дуже добре плавати. Євгенія з дітьми водила його на ставок, так він там півтори години безперестнаку плавав, ганяв лебедів.

"Тобто все вказує на те, що він непростий пес. Мені хотілося б дізнатися його історію. А от майбутнє його я знаю - він з нами назавжди, де б ми не були, це вже член нашої родини. Ми нікому його не віддамо, навіть, якщо раптом хтось його впізнає та знайдеться попередній власник. Хоча повторюся, ще до війни Бай вже був на вулиці, тому навряд чи мав господаря".

Євгенія зауважила, що у їхній родині взагалі з тваринами суцільні знаки від життя. Ще до війни вони мріяли про саме великого собаку, але відкладали це на час, коли матимуть будинок.

"Ми дітям обіцяли, що обов'язково матимемо великого собаку, але не купуватимемо, а щоб сам нас обрав, адже друзі ж не купуються, друзі самі нас обирають. От так і сталося з Байєм".

b2ccca63 5102 456d 972f cbbb3470f3f6

Донька Євгенії Йера лежить на Байрактарі в полі  вже на Кіровоградщині

Також зовсім нещодавно родина обговорювала, що було б добре біля будинку на стовпі поставити колесо, щоб лелека там посилився і жив біля них. І от днями діти знайшли скаліченого лелеку, якого взялися рятувати всією родиною і не тільки. До того ж той лелека став для Євгенії і Дмитра символом надії, що чоловіковий батько, який зник на війні, а йшов на війну із скаліченою ногою, також скоро знайдеться.

Історію порятунку лелеки також можна знайти на сторінках "Гречки" за цим посиланням.

 

Автор: Таміла Делюрман

Фото: з особистого архіву Євгенії

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама