Ексклюзив

«Відірвати від каструль»: як розвивають жіноче лідерство в громадах

. 1761

 У чотирьох громадах з Кіровоградської та Полтавської областей стартував проєкт, який дозволить жінкам позмагатись за грант на власну справу. Проте, першочергова мета не бізнес, а пробудження жіночої активності.

Depositphotos 279446952 S
***
У 2019 році фонд «Демократичні Ініціативи Ілька Кучеріва» опублікував результати соціологічного дослідження, за яким громадськи активними в Україні себе вважали лише 10% опитаних. І це попри те, що починаючи з 2014 кількість різного роду активістів та волонтерів, які самоорганізувались зросла, що помітно і неозброєним оком.

 «Активізм – це здоровий стан людини, яка не чекає, що хтось колись щось зробить», — якось пояснив суть громадського активізму нині полеглий Роман Ратушний, київський громадський активіст ініціативної групи «Захистимо Протасів Яр». З перших днів повномасштабного вторгнення він пішов захищати країну добровольцем не чекаючи повістки.

Власне дія, без очікування особливого запрошення чи вказівки і є тим, що рухає суспільство вперед.
Надихнути жінок на те, щоб вони стали ще більш соціально активними має проєкт «Жіноче лідерство: на шляху відновлення України».

«Ідея в тому, щоб залучити жінок для лідерства, а у кожної воно може виражатися по-різному», — пояснює керівниця проєкту Анна Орловська.

Олександрія. Жіноче лідерство, яке впливає на громаду

Проєкт впроваджує «Олександрійський гендерний інформаційний центр». Громадська організація працює в районі 17 років.

Мають вже налагоджену співпрацю з місцевою владою і своїх представниць у координаційній раді з питань гендерної рівності при райдержадміністрації, організація займається розв'язанням проблем домашнього насильства в селах, популяризує жіноче підприємництво.

Цьогорічний проєкт підтримав уряду Британії та організація Pact.

«Раніше ми з Pact Україна втілювали два проєкти, які нам добре вдались, тому цьогоріч поза конкурсом нам запропонували втілити все про що ми мріємо, — каже менеджерка з Олександрії Анна Орловська, — Ми давно хотіли проводити курси для жінок, щоб вони могли відірватися від каструль, особливо зараз, коли багато чоловіків на війні й ще більш актуальним стає розвиток економіки саме жінками.»

Саме тому відтепер в Олександрійській, Приютівській, Знам’янській і Кременчуцькій громадах працюватимуть на те, щоб у жінок були навички відкрити власну справу, перекваліфікуватись і знайти роботу, або знайти шляхи для самозайнятості.

Обирали громади, де мали партнерів і які не перенасичені громадськими ініціативами.

Перш за все розраховують на жінок, які змушені були покинути дім через війну, але відкриті для нового, на жінок з інвалідністю та літніх.

305147045 214402544248936 1566731020633040981 n

Презентація проєкту в Олександрії

У кінці жовтня 16 учасниць, хто хоче почати власну справу, зможуть пройти тренінги та спробувати написати власний бізнес—план й позмагатися за гранти на 2000 доларів на необхідне обладнання чи матеріали. Очікуємо, що вдасться підтримати представниць із кожної громади.

Також кошти понад 150 000 гривень отримає кожна громада-учасниця, щоби обладнати своєрідні простори підтримки: мініковоркінг для жінок, куди можна буде придбати ноутбуки чи інше обладнання.

Приютівка. Можливість у кожне село

«Був нас майстер-клас, де ми шили сердечка-обереги й кожна з них сиділа і розказувала як вона їхала з дому сама, як не знала куди йти. Після цієї зустрічі вони казали: «Боже, нам так сподобалось! Звіть нас ще, ми хоч кудись можемо вийти, поговорити. Звісно всім їм важко всі вони хочуть додому, але на таких зустрічах вони трошечки розслабляються», — розповідає Марина Дячук, локальна координаторка з Приютівки.

Майстер-класи, тренінги, заняття з психотерапевтом для внутрішньопереміщених жінок та не лише їх — це лише перша сходинка. Як результат найбільш мотивовані зможуть отримати грант на власну справу.

У Приютівську громаду, що сусідить з Олександрією, входять вісім старостинських округів. У багатьох сіл навіть немає прямого сполучення із юридичним центром громади.

З лютого у Кіровоградську область прибуло понад 90 тисяч переселенців. Понад тисяча з них розмістилась у Приютівській громаді, де всього 11 тисяч мешканців.

Всі новоприбулі живуть або у приватних садибах, або у родичів. Тому і роботу доводиться вибудовувати не інакше ніж міським громадам.

«У нашому випадку, коли ми розуміємо, що людям можливо буде важко добиратися до Приютівки, бо іноді це треба робити з кількома пересадками, то у нас будуть зустрічі по різних селах громади. Поки було два заходи у Приютівці та Войнівці. Наступну зустріч плануємо у Новоселівці. Таким чином проєкт іде до людей», — каже Марина.

304555081 213634170992440 1060431928662391321 n 1

Творчий майстер-клас у Войнівці

Захід анонсують приблизно за тиждень і проводять його у звичних місцях для селян, де зазвичай відбуваються культурні заходи: в бібліотеках або клубах.

« З переселенцями працювати складно. І ті методи які працювали до війни аби залучити людей на заходи не працюють. Якщо місцеві люди в тебе вже знають і, як то кажуть, йдуть на тебе, на твій авторитет, з новим людям тяжче. На майстер-клас ідуть охочіше, а на навчальні теми менш активно. Доводиться шукати тих людей кому цікаво», — каже координаторка.

Тісно співпрацюють з місцевою владою. Фактично працівниці ЦНАПів, до яких звертались приїжджі поіменно обдзвонюють новоприбулих і запрошують долучитись до навчання.

Також створили телеграм-канал «Жіночий консиліум. Приютівка», куди намагаються долучити якомога більше жінок, але поки телеграм ще не дуже популярний у їх місцевості та й не всі мають сучасні смартфони.

Знам’янка. Спільнота небайдужих із мріями про соціальне підприємництво

А от у Знам’янці – серці міської громади – жіночий телеграм-канал дуже активний – майже 200 учасниць. Його як і всі заходи в громаді курує Ірина Варакута.

З 2019 року вона, працююча мама трьох дітей, також очолює громадську організацію «Жіночий дзен», що має культурно—освітнє спрямування.

Каже, що громадська робота це користь не лише для інших, а і віддушина для неї самої.

Минулого року її організація отримала у користування колишнє приміщення газети «Знам’янські вісті», що знаходиться у центральному парку, і 50 тисяч гривень від міської ради.

«Це був проєкт соціальної дії, де гроші ми спрямували на створення громадського простору. Придбали стільці, самі пофарбували приміщення та знайшли ще додаткове співфінансування», — каже Ірина.

Єдина проблема, юридично жодним чином за громадською організацією приміщення не закріплене. Тобто фактично в будь-який момент їх звідти можуть попросити піти.

«Власне, коли почалась повномасштабна війна, все з нашими заходами затихло, бо ми не знали як діяти далі. Були думки про виїзд, але вирішили з чоловіком, що будемо дома, на своїй рідній землі та виїдемо лише у критичній ситуації», — каже вона.

Тому залюбки долучилась до нового жіночого навчального проєкту.

Знам'янка. Психологічний майстер-клас для жінок

Психологічний майстер-клас в рамках проєкту в Знам'янці

Ще один окремий напрямок роботи активістів у Знам’янці — «Добродар» — така собі безплатна комісійка. До війни у певні дні люди могли приносити свої речі – одяг, взяття, галантерею і побутові речі, а інші дні – будь-хто міг прийти взяти необхідну річ. Зараз таким чином допомагають одягом переселенцям і мріють, що у майбутньому ідея може перерости у соціальне підприємництво, що займається апсайклінгом – вторинним творчим використанням того, що хтось вважав би за відходи.

«Постійно повторюю, що це не просто про "дати та забрати", а про те, що ми підтримуємо вторинне споживання, що носити повторно це не соромно. Також ми розвиваємо творчість і можна перешити дорогу для себе річ, яку не хочеш викидати й продовжити її життя», — каже Ірина.

 306333523 215454890810368 2537781105383952649 n

Неформальний пікнік для учасниць проєкту у Знам'янці

Кременчук. Переселенці допоможуть міняти місто на краще

Кременчуцька громада напевно найбільше серед громад-учасниць постраждала від повномасштабного вторгнення. Однак вона сама є приймаючи й з лютого лише офіційно до міста приїхала понад 24 тисячі переселенців. Щоб залучити останніх локальна координаторка Оксана Козловська поширює інформацію про заходи у телеграм-каналах створених міською владою для інформування ВПО про соцдопомогу.
Шукає тих дівчат, які зацікавлені в навчанні та розвитку знайомстві з місцевими.

«Долучаються жінки різного віку. Наприклад, на коучингу-сесію проходило багато жінок 60 + із найбільш постраждалих районів Донецької та Луганської областей, бо їм цікава психологічна підтримка. Вони приходять до нас розповідають свої історії та шукають підтримки пошуках роботи. Тобто для них це спосіб знайти знайомих і набратись нового досвіду», – каже Оксана.

28 08

Учасниці проєкту з Кременчука малюють листівки воякам на передову

Окрема категорія, це учасниці, яким допомагають у пошуку і написанні грантів, адже багато з них не знають про таку можливість.

«Із грантами вони знайомляться багато уперше мають багато запитань, а я їм розповідаю про можливості. Підшукуємо їм проєкти. Наприклад, одна з дівчат хоче зробити у нас в місті реабілітаційний центр для дітей з Луганщини Донеччини», – каже Оксана.

Ще один напрям допомоги - це посередництво між переселенцями та міською владою.

«Звернулись жінки-переселенки із вадами зору. У них є проблема з тим, що в місті бракує спеціальних світлофорів для незрячих. Тобто далі ми будемо писати адвокаційний запит до міської ради, щоб розв'язувати це питання», – говорить координаторка.

Оксана вважає, що такою співпрацею місцевих і новоприбулих місто можна змінити на краще. Незабаром у рамках проєкту у місті проведуть картування громади – це своєрідний пошук проблем, які є в громаді та шляхів їх вирішення. На захід хочуть запросити переселенців, представників в місцевої влади, активістів для того, щоб разом долати проблеми громади.

«Це дозволить із різних сторін побачити проблеми. Адже місцеві бачать ситуацію з одного боку, місцева влада – з іншого, а переселенці - це нові люди, вони порівнюють наше місто з іншими та мають своє бачення. Тому ми хочемо разом змалювати картину того, що нам потрібно для нашого міста аби розвиватись, мати нові послуги, можливості», – пояснює Оксана.

 ***

Активістки сподіваються, що для жінок, у яких війна вибила землю з під ніг їх проект таки стане новим поштовхом, змусить жити тут і зараз не відкладаючи все на «після перемоги».

« Можливо хтось дійсно наважиться відкрити свою справу. А є ж такі дівчата, у яких вона була вдома, але вони вимушені були це все покинути. Тут вони зможуть почати заново. Або вони про щось мріяли, але не наважувалася, а тут буде така можливість, — каже Марина Дячук, — Бо поки всі чекають, що ось—ось завершиться війна і ми поїдемо додому, але війна так швидко не закінчується і вони в цьому стані підвішеному вже дуже довго.»

 Анастасія Дзюбак

Фото із Фейсбук-сторінки Олександрійського гендерного інфорцентру

МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ

Поширюйте

Коментуйте


Реклама