Історична архітектура Кропивницького вражає своїм змішанням різних епох та стилів, що створює неповторний ансамбль зі своїми особливостями. Яка країна насправді мала найбільший вплив на архітектурне обличчя міста на початку 20 століття? Яку історію можуть розповісти пам’ятки? Про родзинки міста «Гречці» розповіла дослідниця Оксана Гончарова.
Факт №1. Копіювання шедеврів столиці
Як стверджує Оксана Гончарова, у Кропивницькому можна побачити спільні риси з київськими шедеврами архітектури. Наприклад, дві змії, які «сповзають» по стінах «Дзеркального» на перехресті вулиць Великої Перспективної і Чміленка, скоріш за все є реплікою змії на Будинку з химерами у Києві, який спроєктував видатний архітектор Владислав Городецький. Та ці змії є не єдиним спільним нарисом на архітектурних портретах Києва і Кропивницького. Наприклад, будинок по вулиці Гоголя, 28, який раніше він належав купцю Бабакіну.
Стилістика композиції вуличного фасаду будівлі є відлунням архітектурного вирішення відомого у Києві будинку, який займає Національний банк України. Столична будівля зведена у 1905 році за проєктом відомих київських архітекторів О. Кобелєва та О. Вербицького з характерним рисами раннього ренесансу й елементами готичного та романського стилів, але вже відчувається й вплив модерну. Попередньо будівля мала два поверхи (у такому вигляді й надихнула архітектора, який проєктував будинок у Єлисаветграді), а згодом вже був надбудований третій. Саме її вважають однією із найвишуканіших архітектурних пам'яток Києва початку ХХ століття.
Будівля, де наразі розміщений Національний банк України у Києві.
І якщо добре придивитися до будинку по вулиці Гоголя у Кропивницькому, то можна побачити яскраві спільні риси з будівлею НБУ. Насамперед це оформлення атика, що завершує правий бічний невеликий виступ-ризаліт (частина будинку, що виступає за основну лінію фасаду) та декоративних башточок на ньому з видовженими глухими вікнами-бійницями, розміщених по кутах обох бічних ризалітів, а також стилістика вікон.
Факт №2. Російський слід не російського стилю
Деякі будівлі у Кропивницькому приписують до так званого неоросійського стилю. З однієї сторони, це можна зрозуміти: під час найбурхливішого етапу забудови центральної частини місто називалося ще Єлисаветград і було частиною російської імперії.
Та як зауважила Оксана Гончарова, в так званому неоросійському стилі насправді власне російського дуже мало. З глибин історії відомо, що ще князь Андрій Боголюбський запрошував іноземних майстрів з Римської імперії до Володимира на будівництво храмів. Ось звідки на території сучасної росії з'явився романський стиль, який потім впливав на стилістику фасадів Успенського собору в москві, який у 1479 році побудував італійський архітектор та військовий інженер Арістотель Фіораванті. Саме він вперше у москві використав такий фігурний елемент архітектурного декору, як звисаюча гирка.
Вхід до собору Василя Блаженного у Москві.
Вірогідно, що це була алюзія на венеціанську архітектуру. Сьогодні такі італійські декоративні елементи прикрашають ганки й вікна деяких будівель у Кропивницькому, які вирішені у так званому неоросійському стилі. Але так як Арістотель був майстром Ренесансу, то й побудовані ним будівлі вже мали характерні ознаки саме цього стилю.
«Тобто власне російського в неоросійському стилі (або так званому нео-рюс) – обмаль. Переважна більшість є запозиченням з інших культур. Але, як часто буває в Росії, вони все запозичене привласнюють собі і називають це споконвічно російським», – пояснила дослідниця.
Звісно, Російська імперія залишила певний відбиток на стилистиці архітектури Кропивницького, насамперед у будівлях громадського призначення. Та іноді той же неоросійський стиль можна побачити і у приватних будинках. Наприклад, батько архітектора Паученка саме в цьому стилі замовив побудувати для нього дім: наразі там розміщений музей Осмьоркіна.
Музей О. Осмьоркіна у Кропивницькому
«Чому він обрав саме «нео-рюс»? Адже це приватний будинок, а не установа, і його можна було побудувати у будь-якому іншому стилі. Можливо це була лише данина тодішній архітектурній моді», – прокоментувала Оксана Гончарова.
Факт №3. Цегла як прикраса
У багатьох будівлях, які залишилися архітектурним спадком у Кропивницькому, можна прослідкувати так званий цегляний стиль. Його основною рисою є те, що у будівництві використовується цегла, яка потім не штукатуриться. Водночас вікна, двері та інші частини фасадів обрамляються не ліпниною, а виступами цегли, яка складає певний орнамент. Такий стиль будівель зустрічалися вже на зламі XVIII – ХІХ століть у світі, а в Україні стиль поширився у ХІХ сторіччі.
На межі ХІХ-ХХ століття в Єлисаветграді відбувся так званий будівельний «бум», і тоді саме цегляний стиль був популярним. Тому зараз його можна побачити на багатьох архітектурних пам’ятках міста. Зручність в експлуатації, міцність, відносна дешевизна, коротші строки будівництва та наявність місцевих виробників цегли стали запорукою активного впровадження саме цього стилю у місті Кропивницькому. Цей унікальний архітектурний спадок своїм ажурним мереживом уквітчує і наше сьогодення.
Серед звичних для кропивничан будівель у цегляному стилі, які можна побачити у центральній частині міста, виділяється будівля на розі вулиць Пашутінської та Архітектора Паученка, у якій була водолікарня Ісаака Гольденберга. Композиція наріжника та фасадів будівлі вирішена у цегляному стилі, стилізованому під неомавританський. Видовжений вхідний портал акцентує зрізане наріжжя будинку, що завершується масивним аттиком, розкішно оздобленим вишуканим, змодульованим у цеглі декоративним орнаментом: стилізованими цегляними арабськими мукарнами-сталактитами, які, звисаючи горизонтальними рядами, створюють дивну гру світла та тіні.
Будівля колишньої водолікарні І. Гольденберга у Кропивницькому
Обабіч порталу – видовжені прямокутні вертикальні ніші-фільонки, поля яких заповнені виготовленими з цементу, надзвичайно складними, витонченими лінійно-геометричними візерунками – арабесками, побудованими на складній комбінації многокутників і шестикутних зірок, які є стародавніми символами єврейських громад.
Будівля колишньої водолікарні І. Гольденберга у Кропивницькому
Стилістика вирішення та оздоблення вхідного порталу водолікарні І. Гольденберга є яскравим відлунням порталу караїмської кенаси, однієї із архітектурних перлин Києва, що була споруджена у 1898-1900 роках за проєктом Владислава Городецького. З 1981 року приміщення колишньої кенаси у столиці (вул. Ярославів Вал, 7) займає Будинок актора.
Будинок актора у Києві
Арабеска на фасаді будинку актора у Києві
Але й це ще не все! У стилістиці обох крил фасадів будівлі проглядається вплив ще однієї яскравої пам'ятки архітектури Києва кінця ХІХ століття, а саме колишнього прибуткового будинку, що розташований за вулицею Ольгінська, 2/1, та був спроєктований архітектором Миколою Яскевичем. Це помітно по вікнах з ромбо- та підковоподібними перемичками.
Колишній прибутковий будинок у Києві по вулиці Ольгінська
Привертають увагу оригінально оформлені подвійні півколонки, що розташовані у міжвіконнях, фігурна цегляна кладка, ліпний орнамент вставок. Всі вище згадані прекрасні архітектурні елементи знайшли своє місце на фасадах міської лікарні.
Вікна будівлі колишньої водолікарні І. Гольденберга у Кропивницькому
«Вражає те, яку неймовірну композиційну виразність створив автор проєкту будинку Гольденберга та як гармонійно поєднав розкішні й екзотичні для тогочасного Єлисаветграда елементи й деталі двох київських архітектурних шедеврів. Це справжній куточок Києва у Кропивницькому», – зазначила дослідниця.
Виявляється, що цивільний інженер та архітектор М. Яскевич, відомий у Києві своїми фантастичними фігурками драконів на фасадах своїх будинків, у 1914 році працював у Єлисаветграді. Але він так і не був затверджений губернатором тоді ще Єлисаветграда, тому й залишив місто. Автором проєкта водолікарні вважається Яків Паученко, адже ця будівля була зазначена у переліках його архітектурної спадщини в некрологах, що були надруковані у місцевій пресі після смерті художника-архітектора у жовтні 1914 року. Незважаючи на те, що наш славетний земляк навчався у москві, він був добре обізнаний із особливостями тогочасної київської архітектури. Рік спорудження будівлі достеменно невизначений, але відомо, що у 1909 році цей витвір архітектурного мистецтва вже створював цінний міський простір.
Факт №4. Нашарування стилів і епох
Письменник Микола Гоголь вважав, що архітектура теж є літописом світу, і у кожному місті треба мати вулицю, котра б уміщала у собі весь архітектурний літопис. Саме такою у Кропивницькому є вулиця Театральна (колишня Дворцова), яка перзентує перехожим яскраву різноманітність архітектурних стилів: історизм, у якому вдало поєднуються окремі елементів різних стилів (особливо ренесансно-барокових), «неросійський» стиль, модерн, неокласицизм, архітектуру радянського й пострадянського періодів та сучасні реконструкції будівель радянського періоду, які повністю змінили іхній вигляд.
Саме тому ця вулиця відіграє важливу роль у формуванні такого особливого архітектурного обличчя міста.
Водночас цікаво, які нашарування епох і стилів можна побачити на центральній площі міста. Якщо стати спиною до обласної адміністрації й звернути увагу на будинки, що розташовані через дорогу, у напрямку за годинниковою стрілкою, то ліворуч розташований наріжний будинок, що належав Н. Шейдеру. До революції на першому поверсі двоповерхової будівлі розміщувалась відома аптека та крамниці, а на другому власник будівлі мав квартиру, інші ж кімнати здавалися в оренду. За радянських часів, а саме у 1959 році тут вирішили спочатку надбудувати ще декілька поверхів, але у підсумку будівля отримала лише третій поверх.
Реконструкція минулих часів та сучасне облаштування крамниць та кав'ярень на першому поверсі змінили первісний вигляд будівлі. Рік побудови та архітектор – невідомі.
Колишній будинок Шейдера
Особливу увагу привертають еркери бічних ризалітів будівлі колишнього «Північного» готелю (вул. Велика Перспективна, 31), оздоблені найвідомішими каріатидами у місті.
Двоповерховий будинок належав родині Барських. Додаткової урочистості ризалітам невеликого виступу й будівлі в цілому надають рустовані консольні арки (у правому ризаліті розташований проїзд на подвір'я у вигляді пологої арки) та башточки, що завершують бічні ризаліти, які мають навершя у вигляді вироблених лускою, полігональних куполів зі шпилями.
Будинок Барських у Кропивницькому
Композиція фасаду вирішена у цегляному стилі з застосуванням необарочних та неоренесансних деталей, змодульованих у цеглі (деякі виділені пофарбуванням), та декоративної ліпнини. Також відчувається вплив стилю модерн. Будинок є яскравою пам'яткою забудови вулиці Великої Перспективної початку ХХ століття.
Наступна будівля не менш цікава та заслуговує на увагу. Будинок банківської установи, споруджений у 1900 році під керівництвом міського архітектора О. Лишневського. Ліва частина двоповерхового на цокольному поверсі, цегляного, тинькованого, з гранітним облицюванням цоколю будинку з асиметричною композицією фасаду була добудована на початку 1990-х років. Слід відзначити рустовану фактуру стін – дощату, прямокутну, жолобчасту (оздоблює площину стіни в межах першого поверху обабіч порталів). Чіткість ліній і водночас помпезність порталів (вікон і дверей) надає особливої вагомості вигляду всієї будівлі. Будівля є яскравим зразком банківської споруди періоду історизму в забудові міста на межі ХІХ - ХХ століть
Будівля банку, спроєктована архітектором Лишневським у Кропивницькому
Оксана Гончарова уточнила, що вже з другої половини ХІХ століття переважна більшість архітекторів під час проєктування банківських споруд надавала перевагу саме стилю неоренесанс, як символу процвітаючої банківської справи в Європі.
«Архітектурне вирішення колишнього повітового відділення державного банку - це саме той випадок. Споруда вражає своєю монументальністю та вагомістю й водночас гармонією та вишуканістю, притаманними флорентійським будівлям епохи Ренесансу», – пояснила дослідниця.
Далі йде колишній універмаг «Дитячий світ», який має близнюка (але зі шпилем, що є відлунням сталінського ампіру) у центрі Олександрії. Ця будівля у Кропивницькому була побудована у 1961 році, про що є відповідний напис на стіні.
Будівля колишнього універмагу «Дитячий світ» у Кропивницькому
Автор проєкту архітектор Андрій Сидоренко залишив нашому місту великий архітектурний спадок, який налічує не один десяток будівель. Наприклад, колишній кінотеатр «Мир», де зараз розміщується громадський простір «Мир 2.0», також виділяється помпезністю радянської неокласики, як і колишній «Дитячий світ».
Будівля на розі вулиць Великої Перспективної та Чміленка, відома як «дзеркальний гастроном». Будинок неатрибутований, належав купцю М. Соловйову. Існує версія, що автором проєкту являється Я. Паученко. Дата спорудження будинку не встановлена, але відомо, що у 1909 році він вже облагороджував міський простір.
Будинок «Дзеркальний» у Кропивницькому
«В архітектурному вирішенні споруди проглядається гармонійне сполучення характерних елементів вишуканих міжнародних стилів франко-бельгійського ар-нуво, віденської сецесії, а також відлуння раннього київського модерну», – зазначила дослідниця.
Декоративне оздоблення фасадів, різноманітність форм вікон та входів, оригінальні форми еркерів й загадкові змії на них зробили цей будинок одним із найвідоміших та претензійних у місті.
На протилежному боці вулиці розташована наріжна будівля – це колишній чотириповерховий готель «Україна», який було зведено одночасно із «Дитячим світом» у 1961 році, але вже за проєктом архітектора Б. Байтина. За радянських часів на першому поверсі знаходився відомий ресторан. Будівлю було реконструйовано та надбудовано вже за часів незалежності, тому первісний вигляд будинку зазнав змін, але збереглося декоративне оздоблення фасадів, яке ще нагадує про епоху підкреслено парадного радянського неокласицизму.
Будівля колишнього готелю «Україна»
Ірина Требунських
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
- "Музика під час війни потрібна на 200%": як кропивницький артист став на захист країни (ФОТО, ВІДЕО)
- Музичне волонтерство: у Кропивницькому 10-річний барабанщик виступає на підтримку ЗСУ (ВІДЕО)
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
