Ексклюзив

Андрій Бондар: Нас відрізняє культура спротиву і свободи (ФОТО)

. 3269

28 жовтня у Кропивницькому відбувся літературний вечір відомого українського письменника Андрія Бондаря.

28 4 0x0 copy

Ущерть заповнена зала у Grilla House, щира ромова про війну і культуру, творчість у час війни, блогерство, авторська декламація дотепних лірично-іронічних віршів із книги «Пісні, пісні» – такою запам’ятається кропивничанам зустріч із Андрієм Бондарем.

Письменник сказав, що до нашого міста завітав уперше, і що йому тут дуже комфортно.

Модерував захід громадський діяч, культурний менеджер Андрій Домаранський.

24 5 0x0

Андрій Бондар ділився своїми міркуваннями щодо творчості в час війни, ролі блогерства.

За словами письменника, у його особистому випадку, війна – абсолютно несприятливий час для творчості – тієї, яку потім називають головною.

«Єдине, на що може зараз вистачити сил – це на есеїстику. І то я зараз взяв паузу до зими з есеїстикою, не пишу, бо в мене є дуже великі міжнародні зобов’язання перед моїми замовниками з перекладів, – розповів письменник. – Творчість іде у Facebook, бо це автотерапія. Аналізуючи наші перемоги й поразки, дуже важливо писати, що я думаю. І для мене важливо бачити в темряві якісь просвітки».

24 6 0x0

Письменник порівняв масштаби своєї блогерської діяльності із діяльністю обласної газети:

«У мене не так багато, як у зубрів-мастодонтів Facebook, читачів, але є якась кількість – 30 000 + 5 000 друзів – як наклад облаcної газети. Наклад блогера. Якщо в газети реальний наклад, то в блогера трохи може бути приписаний. Тому що всі ці передплатники – це не значить, що вони читачі».

Розмірковуючи над роллю блогерства у висвітленні нинішньої ситуації, Андрій Бондар підкреслив, що якщо взяти до уваги його дописи у Facebook за 2013, 2014, 2015, 2016 роки, то вони здебільшого накладаються на сучасність. Тому, на його думку, блогерство – це шлях донести свою думку:

«Ми завжди попереджаємо про найгірше і набагато краще, ніж політологи. Просто нас ніхто не слухає».

24 7 0x0

На запитання модератора, чи готова сьогодні українська культура до війни, гість зазначив:

«Говорити про культуру окремо від інформаційного тла не можна. Мені подобається, що на Facebook назвали, яка у нас форма демократії в Україні. Це означає, що українська культура перемогла 24 лютого, перемогла, програючи всі ці вісім років перед тим, бо ми всі говорили, що Україна програє інформаційну війну. Після 24 лютого ми почали її вигравати. І знов-таки, за рахунок чого – за рахунок мемів в інтернеті. Ці меми стали міжнародними. Нарешті наші наративи українські через меми стали міжнародними».

Окреслюючи особливості цієї війни й готовність нашої культури до її осмислення, письменник підсумував:

«Це перша війна, яка ведеться в прямому ефірі. Кожен із нас знає, як виглядає ця війна».

28 1 0x0

Перевагою проти ворога в цій війні Андрій Бондар вважає те, що ми одразу ведемо літопис цієї війни, адже в такий спосіб ми дали світові можливість побачити росію в усій красі.

«Ми себе захистили і зброєю, і культурою, – сказав письменник. – Усі ці меми виростають з нашої культури. А що таке культура? Культура – це не етнографія, це не віночки і не шаровари. Культура – це те, що, власне, нас відрізняє від них. Нас відрізняє культура спротиву, культура свободи. Ми – не вони, тому що ми – вільні люди. Ми їх обстібали-обсміяли на всіх рівнях. Як колись Котляревський, пишучи «Енеїду». У здатності обсміяти ворога, вивести його на чисту воду через цей гротеск, через сміх ми не можемо вбити ворога через екран, але можемо показати всю його жалюгідність».

28 2 0x0

Під час літературного вечора автор читав свої вірші, які були написані на Facebook, а в 2014 році побачили світ окремою книгою «Пісні, пісні» (видавництво Meridian Czernowitz). Прикметно, що віршовані тексти тих років накладаються на сучасність, відображають характер української душі. Можна сказати, що в цьому гротескному ліризмі є щось, що не тільки узагальнює всенародний спротив загарбницькій політиці держави-агресора, а й об’єднує нас як націю.

Водночас Андрій Бондар називає свої твори «віршиками» і говорить, що й сьогодні продовжує писати їх на своїй сторінці у Facebook, не називаючи їх високою поезією:

«У перервах між своєю діяльністю я писав віршики у Facebook. Вони ні до чого не зобов’язували, але допомагали впоратися із напругою у 2013-2014 роках».

28 3 0x0

Крім того, автор розповів, що з часу виходу книги можна вже зібрати віршів і на нову.

Цікавими для присутніх стали міркування Андрія Бондаря щодо того, як він себе позиціонує відносно різних граней своєї діяльності:

«Я розпадаюся на різні функції. Коли мене питають, як вас підписати: публіцист, критик, літературознавець, – я вважаю, що все це не потрібно писати. Є одне слово, яким це все можна підписати, слово, яке об'єднує все – автор. Мені важливо, щоби я був автором всього цього. Щоб це був авторський переклад, щоб це був авторський текст у ФБ, щоб це було оригінально і не було повторів. Важливо, щоб ти не роби, ти робиш це сам від себе. У мене ніколи не було якихось літературних невільників. Я все роблю сам. У мене працездатність висока. Може, я вже вигорів вичерпався, і свічечка догорає, але я не буду зупинятися, доки я живий».

280x0

Довідково: Андрій Бондар – український поет, публіцист, перекладач. Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (1997). Закінчив Києво-Могилянську академію. Володар численних премій і нагород, серед них – стипендія міністра культури Республіки Польща Gaude Polonia (2003), премія «Книга року BBC» у номінації «Есеїстика» за книжку «Церебро» (2018), премія імені Юрія Шевельова (2020).

Організатором вечора виступила обласна організація ВУТ «Просвіта ім. Т. Г. Шевченка». Подія відбувалася в рамках роботи Літературної мережі проєкту «Підтримка внутрішнього культурного діалогу в Україні», за ініціативи Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz. Проведення цього проєкту стало можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).

Надія Гармазій.

Фото – Олександр Козловський

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама