Ексклюзив

Будинок волонтерської культури: як в Аджамській громаді вдалося організувати волонтерський рух (ФОТО, ВІДЕО)

. 3434

 В одноповерховій світлій будівлі в центрі Аджамки завжди рух: за столом діти майструють обереги для військових, по праву сторону місцева депутатка разом з директоркою будинку культури, підприємницею та пенсіонеркою перебирають речі, які небайдужі мешканці принесли для вимушених переселенців. Час від часу до будівлі заглядають волонтери: ось жінка принесла домашню випічку «нашим хлопчикам і дівчаткам передати смачненького», чоловік приніс окопні свічки, які сам майстрував. Група дітей завітала з коробкою для пожертв: це вони зробити «блокпости» і зібрали грошей для української армії.

Ось так приблизно виглядає звичний день в Будинку культури, який від 24 лютого став волонтерським центром.

 voladg3

Волонтерство почалося зі школи

Депутатка Аджамської сільської ради, вчителька Ольга Негода є однією з ініціаторок волонтерського руху в Аджамці. Розповідає, що перший досвід волонтерства був у неї у 2014 році.

«У той час пішла мода фарбувати мости у кольори прапору. І я подумала, що теж можемо зробити таке в Аджамці. З того мабуть і почався патріотичний рух тут», – згадує вчителька.

Так у 2014 році на День Конституції Ольга Негода та це декілька її однолітків пішли фарбувати стелу при в’їзді в село. Поки фарбували, водії зупинялися і приєднувалися: хтось допомагав зачищати поверхню під фарбу, інші привезли пульверизатор – і так спільними зусиллями стела за день стала жовто-блакитною.

За прикладом учительки, до волонтерської діяльності почали долучатися і школярі. Так, тоді ще семикласниця Каріна Кіракосян організувала ярмарок у ліцеї, щоб зібрати кошти пораненому у Донецькому аеропорті військовому Артему Дрюченко.

«Пам’ятаю, як Артем Дрюченко після госпіталю прийшов до школи подякувати за підтримку і розповісти про кіборгів. Діти прийшли і з інших класів: дякували, плакали. Це була дуже тепла і хвилююча зустріч», – згадує пані Ольга.
Отак зі школи, за словами Ольги, і почалося її волонтерство в Аджамці. Разом з викладачами учні робили ярмарки і передавали гроші на армію, втілювали екологічні ініціативи у громаді.

Повномасштабне вторгнення дало новий поштовх єднанню мешканців громади, і ті ж школярі, що зараз вже є випускниками і випускницями, продовжують втілювати ініціативи. Серед них і випускниця Каріна Кіракосян: у 2022 році вона організувала патріотичний флешмоб в Аджамці на підтримку полонених та безвісти зниклих військових.

24 лютого об’єднало всіх

На цей час вчителька Ольга Негода та завідуюча Будинком культури Лариса Бабич вже були депутатками ради громади. Вони розповіли «Гречці», що із початком повномасштабного вторгнення більшість жителів громади хотіли максимально допомогти армії, готуватися до опору можливій окупації.

voladg2

«Тоді ми вирішили, що треба будівля, де все сконцентрувати, і обрали для цього сільський клуб. І вже 28 лютого тут був справжній вулик: всі несли харчі і речі для військових, готували бандерівські смузі. Приходили всі: підприємці, правоохоронці, депутати, пенсіонери, фермери, діти. Всі хотіли долучитися до спільної справи», – пригадує Лариса Бабич.

voladg10

Жителі громади облаштовували блокпости, рили траншеї, зварювали протитанкові їжаки. Місцеві кафе готували обіди для волонтерів і переселенців, багато хто готував просто вдома їжу і несли до волонтерського центру. Депутатки зізнаються, що спочатку продумували, як все організувати, адже бажаючих допомогти було дуже багато.

«Та люди самоорганізовувалися: між собою вирішували, хто чим може допомогти, домовлялися. Ось дільничний організував охорону громадського порядку, чергування на блокпостах. Люди не чекали, що їх хтось закличе, а робили все самі», – додала Ольга Негода.

«Вкусі від Люсі»

Працівниця школи Людмила Капраленко з перших днів повномасштабної війни випікає і передає волонтерам хліб, печиво, пиріжки та інші смаколики. Вона розповіла, що в неї самої двоє синів, і материнська тривога постійно підштовхує щось робити задля перемоги.

«Отак не знаходиш собі місця: маєш щось робити. Спочатку несла постільну білизну, посуд – все, що можна було віддати. А потім мені підказали, що можна пекти, то я іноді навіть по ночах печу. Все для наших хлопців і дівчат – аби повернулися живі і з перемогою», – зізнається Людмила Капраленко.

voladg7
Аджамські волонтери прозвали фірмову вже випічку пані Людмили «Вкусі від Люсі». Кажуть, що жінка чи не щодня приходить до волонтерського центру, щоб дізнатися, що потрібно і чим ще може допомогти. Ольга Новак пояснила, що таких господинь в Аджамській громаді багато – і завдяки їм в кожній посилці військовим є домашні смаколики.

Центр для переселенців у колишній лікарні

Окремим викликом для громади було облаштувати житло для вимушених переселенців: люди часто рятувалися від російських обстрілів і окупації з мінімумом речей. Для цього у громаді облаштували будівлю однієї колишньої лікарні. Група місцевих мешканок, які активно займалися підтримкою людей з інших областей спочатку на волонтерських засадах, за підтримки місцевої влади створили там центр для переселенців, і тепер є його працівницями.

У свою чергу переселенці не залишаються осторонь: наприклад, під час благодійних ярмарків виступали молодь з Харківщини та старші люди з Донеччини, допомагаючи зібрати кошти на армію.

voladg6

Українізація церкви

Об’єдналася Аджамська громада і щодо релігійного питання, а саме відмови від московського патріархату.

«Про перехід говорили ще з 2014 року, проте зараз чаша вже переповнена. Ні про який захват будівель мови не йде – перехід відбувся виключно демократично», – запевнила голова громади Тетяна Зайченко.

У квітні 2022 року віряни на загальних зборах проголосували за перехід місцевого храму до Православної церкви України. Проте коли віряни потрапили до Свято-Покровської церкви, то недорахувалися ікон, дзвонів та іншого майна. Кіровоградська єпархія московського патріархату у свою чергу звинуватила вірян у «рейдерстві» храму.

У жовтні Аджамська громада звернулася до Кіровоградської обласної ради із проханням ініціювати керівництву держави заборону діяльності УПЦ Московського патріархату.

Активна проукраїнська позиція громади надихає людей навіть в інших областях. Так київська парафія, коли дізналася, що аджамська церква перейшла до київського патріархату за ініціативи громади, то це їх так надихнуло, що вони двічі передавали великі посилки для місцевих волонтерів.

Об’єднатися попри кордони

Мешканці Аджамської громади не тільки об’єдналися самі в єдиному пориві підтримати армію, а й змогли об’єднати людей з-за кордону. Наприклад, Одна з мешканок Аджамки на початку березня виїхала до Канади. Проте звідти продовжує надсилати кошти на збори, які оголошують час від часу волонтери в Аджамці.

«Ось у липні вона дала 15 тисяч гривень: надіслала родичам, які тут, і попросила нам передати», – пояснила Ольга Негода.

Андрій Ніцой розповів, що його родина від початку березня активно включилася до волонтерського руху в громаді, залучаючи українців з-за кордону.

«Моя дружина Лариса – дитяча письменниця і громадська діячка, відома і за кордоном. Завдяки її заклику українці в Німеччині, в Польщі, інших країнах закупили і передали дві партії термобілизни нашим військовим. Потім продукти, медикаменти», – розповів він.

Також родина Ніцой змогли залучити до співпраці волонтерські організації з Кременчука: професійні військові медики складали тактичні аптечки, які передали 57-ій, 58-ій, 59-ій бригадам, де служать вихідці з Аджамської громади.

«Важливим моментом при роботі із закордонними благодійниками є звітність: коли про кожну аптечку ми відзвітували, що вони якісні, є фотографії від військових, що вони все отримали, то це дає впевненість», – підкреслив волонтер.

 І хоч вже початок листопада, та робота кипить в Аджамському волонтерському центрі. Як пояснив Андрій Ніцой, не тільки волонтерки виступають енерджайзерами: місцеві жителі своєю поведінкою і допомогою спонукають не відставати, не опускати руки і не здаватися. Тут щодня хтось щось приносить. «Ми звикли до потужних рухів у мегаполісах, а коли тут, в старовинному козацькому селі такий рух відбувається, то це надихає», – додав він.

Дитяче волонтерство: від малюнків до «блокпостів»

Не лише дорослі, а діти активно долучаються до волонтерства в Аджамській громаді. З перших днів старшокласники зголосилися допомагати правоохоронцям в облаштуванні блокпостів, розливали «бандерівське смузі». Молодші школярі постійно передають волонтерам листи, малюнки, обереги та інші поробки, щоб покласти у посилки для військових.
А ось декілька дітей організували два блокпости в Аджамці, щоб допомогти волонтерам збирати гроші на необхідне для військових. Один з них облаштували діти з однієї родини.

voladg9

«Якось приїхав чоловік до волонтерського центру і каже: вам тут діти гроші хочуть передати. Виглядаю – а там малеча стоїть з коробками для збору коштів і кажуть, що зупиняли автівки і збирали на ЗСУ», – згадує волонтерка Лариса Бабич.

Цим чоловіком був Володимир Самодуров – батько четверих дітей віком від 6 до 12 років: Злати, Софії, Сніжани і Дениса.
«Ми попередили керівницю громади, що це діти по своїй ініціативі збирають, і всі гроші волонтерам самі передають. Все чесно, це їхнє бажання і ми їх підтримуємо», – додав пан Володимир.

Другий «дитячий блокпост» облаштували школярі в іншому мікрорайоні Аджамки. Їхні рідні, які зараз в лавах ЗСУ, підтримали їхню ідею і передали їм форму кольору хакі, шеврони і навіть плитконоску (без плит, звичайно) по розміру – тож хлопчики з гордістю вдягають амуніцію під час чергування на блокпості.

«Ми вже зібрали і передали волонтерам 1530 гривень. І будемо стояти тут ще, аж до перемоги, щоб допомогти армії», – запевнив 9-річний Микола.

***
Волонтерки зізнаються, що зараз збираються у місцевому Будинку культури щодня. І хоч запитів від армійців стає все менше, адже забезпечення покращується, проте все одно вигадують, чим можна допомогти.

«Зараз робимо окопні свічки, медово-горіхові батончики, передаємо протизастудні ліки, чаї, засоби гігієни, сухі супи. Військові і кажуть, що їм начебто нічого не треба, та з пустими руками ми їх не відпускаємо», – пояснюють вони.

При цьому для зборів використовують різні можливості: то робили букети і продавали їх на свято Маковея, то під час футбольного матчу продавали патріотичну символіку ручної роботи, то збирають овочі і фрукти для госпіталю. «Постійно щось вигадуємо. Зупинитися ми вже не можемо, хіба що після перемоги», – додає Лариса Бабич.

 

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама