Кропивничани Наталія Бас та Олександр Мартинов близько 5 років тому переїхали до Праги. Там вони відкрили маленький ресторанчик української кухні Boršč. Та з початком повномасштабної війни Росії проти України ресторанчик перетворився на своєрідний хаб для підтримки українців.
Про неочікувану популярність і важливість ознайомлення іноземців з українською нешароварною культурою подружжя розповіло «Гречці».
Борщ без шароварщини
Олександр Матринов і Наталія Бас народилися і навчалися у Кропивницькому, проте познайомилися у Києві. Олександр закінчив Центральноукраїнський технічний університет у Кропивницькому та працював у сфері ІТ, а Наталія є випускницею педагогічного університету імені В. Винниченка і працювала з дітьми.
У Києві вони одружилися, а з часом Олександру запропонували працювати у Чехії – і подружжя переїхало до Праги.
«У нас була фінансова подушка, і ми вирішили вкласти гроші у свою маленьку справу – у щось більше, аніж просто ходити на роботу. Тому вирішили відкрити свій ресторан», – пояснив Олександр.
Наталія зізнається, що це доволі зухвала ідея, адже тоді вона не уявляла, скільки складнощів пов’язано із ресторанним бізнесом: якісь продуктів, гігієна, рецепти, персонал.
«Мабуть ми просто не встигли злякатися втілення ідеї з рестораном, і тому в нас все вийшло», – зізнається вона.
Про те, яку кухню презентуватиме ресторан, не було сумнівів: це був вже шостий рік війни Росії проти України, тому Олександр з Наталею хотіли презентувати саме свою, рідну культуру. Кажуть, що на той час в Празі було декілька закладів з українськими стравами, проте там в меню поруч з дерунами був, наприклад, шашлик. Вони ж хотіли передати самобутній смак рідної кухні:
«В Празі не було нормальної презентації української культури – справжньої, без віночків-калини-шароварів. Ми ж хотіли готувати виключно українське меню, за автентичними рецептами», – пояснила Наталія.
Коли прийшла повномасштабна
Із початком повномасштабної війни зросла підтримка України іншими державами, багато хто зацікавився українською культурою. Тож і ресторанчик Boršč у Празі, в якому буквально три столики і барна стійка, став замалим – кропивничани зізнаються, що столики бронюють на декілька днів наперед.
«Ми стали своєрідним хабом: місцеві чехи приходять і питають, чим можуть підтримати. Українці приходять: ми їм безкоштовно борщ пропонуємо, куди за чим звернутися можна. В нас вже записані контакти всіх волонтерів, стоять скриньки від благодійних фондів», – ділиться Олександр.
Кажуть що багато з українців, які приїхали до Праги, волонтерять і підтримують одне одного. Наприклад, у Празі подружжя зустріло ще одну кропивничанку Олену. Вона має своє ательє, і на початку повномасштабної війни вона пошила сотні українських прапорів безкоштовно для місцевих акцій.
«Ми відчуваємо підтримку, і самі хочемо робити щось для своїх. Наприклад, у нас в закладі перша мова чеська. Але з українцями ми розмовляємо українською. З російськомовними – хіба що англійською. Російську ми викреслили і зі свого побутового спілкування», – підкреслила Наталія.
За словами кропивничанки, в її сім’ї спілкувалися здебільшого російською, проте з 2014 вона поступово перейшла на українську. Спочатку – у соцмережах, а після переїзду до Чехії – і у побутовому спілкуванні.
«Тут багато росіян, і їх завжди чутно здалеку: вони голосні і самовпевнені. І ми не хотіли, щоб нас з ними плутали, тож вчили чеську, а між собою перейшли на українську», – додав Олександр.
Рецепти з Кіровоградщини і лайк від Клопотенка
В українському супному ресторані Boršč у Празі працюють виключно українці і українки – власники пояснюють, що головною метою було передати смак, як домашніх страв. А цьому вивчитися лише по написаним рецептам неможливо.
«Наприклад, борщ у нас вариться всю ніч на маленькому вогні, щоб був густим і наваристий, як вдома. Готуємо лише з найякіснішої яловичини», – каже Олександр Мартинов.
Подружжя впевнено, що саме завдяки домашньому смаку, щедрим порціям і підібраному меню з виключно українських страв вони досягли популярності. Наприклад, у них був відомий шеф-кухар Євген Клопотенко, якому дуже смакувала юшка з білими грибами.
Крім того, ресторан відрізняє і сама культура споживання. За словами Наталії та Олександра, в Чехії не прийнято робити застілля, спільні приготування і посиденьки на кухні. Похід в кафе у них сприймається як просто піти поїсти – швидко і смачно.
«У нас хоч маленький наразі ресторан, але його родзинка в тому, що тут можна сісти і нормально поїсти: смачно і щедро, як звикли у нас, в Україні. Це не перекус на хочу, а повноцінний обід чи вечеря», – акцентувала Наталія.
Пара кропивничан зізнаються, що сумують за рідним Кропивницьким хочуть після перемоги приїхати, зустрітися з рідними і побачити на власні очі, як змінилося місто.
«Нам рідні розповідають, які нові заклади відкрилися, що цікавого роблять. Кропивницький за останні роки справді зробив великі кроки у розвитку, зокрема, і ресторанного бізнесу», – розповів Олександр.
Наприклад, їх також зацікавила робота етнолабораторії «Баба Єлька», які під час експедицій Кіровоградщиною збирають народні пісні і рецепти та видали книгу рецептів «Смачна Кропивниччина».
«Звісно, у нас є ця книга! Як вони вийшла, то рідні нам передали. Це справді чудовий збірник, ми від нашої «Баби Єльки» фанатіємо: це чудовий проєкт. Адже якщо хочеш розповісти про Україну, треба самій знати про пращурів і свої коріння», – зауважила Наталія.
Олександр зізнається, що сам особисто сумує за смаком «Чорноліського квасу» – за його словами, у Празі такого немає.
Ірина Требунських
- Від ательє до майстерні смаколиків: чотири жительки Кіровоградщини виграли гранти на власну справу (ФОТО)
- У Кропивницькому судили 43-річного безробітного, який у «ВКонтакте» постив «зетки» і підтримував окупантів
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
