Ексклюзив

«Я хочу бути чесною і бути собою»: як гомосексуальні люди захищають український народ у лавах ЗСУ

. 3416

Анастасія з Кіровоградщини наразі у лавах Збройних сил України дає відсіч російським загарбникам, а її кохана чекає на неї вдома. Про те, як в армії ставляться до гомосексальних і бісексуальних людей та що потрібно зробити в Україні, щоб військові мали рівні права незалежно від їхньої сексуальної орієнтації – розбиралася «Гречка».

 vijskovui LGBT

 «Я роблю все на рівні з іншими, часом навіть краще»

Анастасія з Кіровоградщини завжди хотіла працювати у силових структурах, через що одразу після школи поступила до університету внутрішніх справ.

«Я завжди була шибайголовою, мені подобається форма, подобається ризик. Тому прагнула до військової справи, і батьки мене в цьому підтримують», – каже Анастасія.
Та вже у 18 років вона покинула навчання і подалася до армії, де стала механікинею-водійкою танку, згодом потрапила в інший підрозділ. Зізнається, що свою сексуальну орієнтацію вона не приховувала, проте і не афішувала на загал.

«Спочатку я роззнайомлювалася з людьми, а вже потім, коли налагоджені дружні взаємини, то зізнавалася, що лесбійка. Мені пощастило – в армії я жодного разу не стикалася з кпинами чи цькуванням через гомосексульність», – пояснила вона.

Анастасія завірила, що їй повезло з оточенням, з яким вона служить: її не принижували ні як жінку, ні як лесбійку.
«Я роблю все на рівні з іншими, часом навіть краще. Для мене в армії головне не гендер чи орієнтація, а як ти виконуєш свою роботу і чи можна на тебе покластися як на людину. Мені пощастило, що моє оточення в ЗСУ притримується таких же поглядів», – додала вона.

Ginka forma ukr

Ілюстативне фото

Згодом поновила навчання у виші. Якраз на навчанні вона зустріла *Діану (ім’я змінене – ред.).

«До цього в мене були стосунки, але нічого серйозного. А з Діаною я зрозуміла, що хочу створити родину, хочу весілля, з нею разом виховувати дітей. Це рідна мені людина», – пояснила військова.
З часом Анастасія познайомила Діану зі своїми батьками. Каже, що батько до цього більш категорично виступав проти її стосунків з дівчатами, та вона вже поставила перед фактом, що кохає Діану і що це довготривалі стосунки.

«Я сказала, що це моя кохана і ми з нею у стосунках. Та й Діана сподобалася батькам, тож вони підтримують нас і пообіцяли допомогти, коли після перемоги ми будемо з’їжджатися», – поділилася Анастасія.

Та повномасштабне вторгнення Росії загострило проблему відсутності юридичних механізмів узаконити стосунки між одностатевими парами. Адже якщо узаконені стосунки чоловіка і дружини дають подружжю право отримувати відповідні пільги, потурбуватися про близьку людину, то одностатеві родини не мають можливості доказати те, що вони – родина.

«Якщо мене поранять, Діана не зможе потрапити до мене в реанімацію. Не зможе забрати моє тіло, якщо я загину. Ні вона, ні її син, який мені як рідний, не зможуть довести, що ми з ними одна родина, а не чужі люди», – пояснила військовослужбовиця.
Саме тому вона прагне, щоб в Україні ухвалили цивільні партнерства – це зняло би низку юридичних та бюрократичних перепон для її з Діаною родини.

«Це не означає, що ми почнемо на вулиці постійно цілуватися і якось занадто відверто себе поводити. Різностатеві пари ж так не роблять зазвичай. Ну і ми теж. Ми просто хочемо мати права, як подружжя», – додала вона.

Анастасія зізнається, що хоч за службу вже змінила декілька підрозділів, проте побратими і посестри її підтримують. Крім того, під час служби вона також зустрічала і інших гомосексуальних військових.
«Я можу сказати, наприклад, що ось з коханою посварилася – і ніхто не перепитує, а чого це в тебе дівчина, де твій чоловік абощо. Для мене важливо, що я можу бути чесною, бути собою», – пояснила вона. 

Як змінюється ставлення до ЛГБТ людей в українській армії

Правозахисний ЛГБТ центр «Наш світ» займається моніторингом порушень прав людей, зокрема і в армії. Вони фіксували випадки нестатутних відносин, які траплялися і до повномасштабного вторгнення Росії, і є наразі. Правозахисники опублікували 22 листопада звіт про специфічні проблеми української ЛГБТ спільноти з початку нового етапу російського вторгнення. Згідно зі звітом, було порушення з боку військовослужбовців були зафіксовані у 15 кейсах. У шести випадках було порушено право на повагу до приватного життя, у 12 кейсах потерпілі зазнали дискримінаційного ставлення через ознаки сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності.

vi

Один із учасників фотопроєкту «Ми були тут» про ЛГБТ військових. Фото: Антон Шебетко

Наприклад, у липні на 20-річного військовослужбовця напав товариш по службі, викрикуючи, що він збирається вбити його через те, що той гей.

«Він почав мене тим шампуром бити, навіть не розбирав куди. Добре, що пацани на крики збіглися, почали його забирати. В сім’ї не без уродів», – розповів правозахисникам військовослужбовець.
Як зазначають правозахисники організації «Наш світ», керівництво тієї військової частини жорстко покарало нападника.

Експерт з адвокації Правозахисного ЛГБТ центру «Наш світ» Андрій Кравчук зауважив, що гомо- та бісексуальні, трансгендерні люди служили в армії і раніше, служать зараз і будуть в армії і в майбутньому. Звісно, як і в суспільстві загалом, так і в армії зокрема, трапляються випадки дискримінації, трансфобії чи гомофобії. Проте вони не є масовими і не залишаються без відповідної реакції військового керівництва.

«Таких випадків було не багато, і командування, починаючи з середньої ланки, вживали заходів для виправлення ситуації. За нашою інформацією, серйозні випадки трапляються зрідка, і армійське командування реагує на них», – пояснив Андрій Кравчук.

Якщо військові ЛГБТ стикаються з дискримінацією, цькуванням чи іншими нестатутними відносинами, правозахисник радить звертатися до військового керівництва. Насамперед це офіцери морально-психологічного забезпечення у упідрозділах. Якщо вони не можуть вирішити ситуацію, тоді слід звертатися до вищого командування.

«Я не знаю таких випадків, щоб стався серйозний інцидент і людина зверталася по допомогу і не отримувала її. Не треба боятися звертатися до вищих начальників, якщо раптом ваш безпосередній начальник нічого не робить», – розповів він.

Андрій Кравчук зауважив, що ставлення до ЛГБТ людей в українському суспільстві загалом покращується, і процеси лібералізації так само впливають на армію, адже вона є частиною цього суспільства.
Це підтверджують і результати опитувань, проведених Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення «Нашого світу» у травні 2022 року. На запитання «як ви ставитесь до участі ЛГБТ людей у захисті України від російської агресії?» 65,7% опитаних відповіли на нього «позитивно».

rezultatu opytuvannya3

«Я мрію про весілля з лімузином… або танком»

Анастасія планує з’їхатися з Діаною після повернення з війни і запевняє, що із сином Діани вони вже нерозлийвода: разом по відеозв’язку роблять уроки, коли вона на службі, можуть годинами розмовляти. Проте зізнатися йому, що є не просто подругою його мами, Анастасія не наважується. За словами жінок, вони побоюються, що хлопчика в школі цькуватимуть за те, що в нього дві мами, тож відкрити йому правду планують пізніше, коли він підросте до підліткового віку

«Дитині казатимуть, що дві мами – це типу «неправильно», а от тато – «правильно». Це при цьому, що тато був до нього жорстоким. Головне ж в родині любов і безпека, а не те, якої хто статі», – підкреслила Анастасія.

Загалом повномасштабне вторгнення стало поштовхом до демократизації українського суспільства, і ставлення до людей різної сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (СОГІ) помітно покращується. Результати соціологічних досліджень в Україні показали, що за останні шість років у чотири рази зросла кількість людей, які ставиться до лесбійок, геїв, бісексулів та трансгендерних людей (ЛГБТ) позитивно (з 3,3% до 12,8%). Частка тих, хто декларативно підтримує повне рівноправ’я між людьми незалежно від їхньої СОГІ зросло вдвічі (з 33,4% до 63,7%).

До того ж, петиція на підтримку одностатевих шлюбів в Україні цьогоріч набрала 28 тисяч підписів. У тексті петиції підкреслювалося, що «кожен день може бути останнім» і тому одностатеві пари повинні мати ті ж права, що і різностатеві.
Після перемоги Анастасія планує придбати разом з Діаною будинок – каже, що цивільне партнерство значно полегшило бюрократичні нюанси, як потім спільно нажите майно ділити, якщо вони колись вирішать розійтися.

«А ще мрію про весілля – пишне, на яке зберуться наші рідні, мої побратими, всі! З усією атрибутикою, лімузином… хоча я можу замість лімузину і на танку заїхати, звісно», – сміється військова.

І додає, що якщо в Україні ще не ухвалять цивільні партнерства чи одностатеві шлюби, то вони з коханою будуть вимушені поїхати розписатися в іншу країну. А далі, після перемоги, планують народити доньку – Анастасія мріє назвати її Вікторією.

Lesbi

Ілюстративне фото

Чим допоможуть одностатеві шлюби військовим в Україні?

Потреба врегулювання відносин одностатевих пар у юридичній площині стала особливо гостро від початку повномасштабного вторгнення, адже військові, які мають партнерів тієї ж статі, не можуть реалізувати такі ж права, які є у різностатевих пар – зокрема зареєструвати шлюб. Через це виникає багато практичних проблем: наприклад, у випадку поранення партнер чи партнерка не можуть потрапити до реанімації, не можуть ухвалювати рішення стосовно лікування.

Не можуть ділити спільно нажите майно у разі загибелі – частково врегулювати це може заповіт, проте і його можуть оспорювати рідні загиблого чи загиблої, та й при цьому доведеться платити податок на спадщину. Це саме стосується компенсацій від держави, які виплачують родині загиблого чи загиблої – адже юридично партнер чи партнерка без реєстрації шлюбу не можуть доказати, що вони були родиною.

«Це ті гарантії, які потрібні парам саме у кризових ситуаціях, яких достатньо під час війни. Наприклад, партнер чи партнерка в одностатевій парі не виступає контактною особою для керівництва, тобто у разі, якщо з військовим чи військовою щось станеться, їх про це навіть не повідомлять», – додав правозахисник.

Саме тому узаконення одностатевих шлюбів або з цивільних партнерств з відповідними гарантіями урівнює в правах військовослужбовців в українській армії – незалежно від їхньої сексуальної орієнтації.

Досвід інших країн, які роблять такі зміни в юридичній площині однозначно показують, що ставлення в суспільстві до одностатевих пар після таких рішень покращується. Правозахисник пояснив, що люди бояться того, що їм незнайоме. Та коли бачать, що гомосексуальні та бісексуальні люди нічим практично не відрізняються від них, окрім сексуальної орієнтації, коли навколо зустрічаються не тільки різностатеві, а й одностатеві подружжя – то на це припиняють звертати увагу і сприймається людьми, як варіант норми.

«Звісно, гомофобія в українському суспільстві не зникне за один момент, проте ставлення загалом покращується. Після ухвалення одностатевих шлюбів в багатьох країнах ставлення до ЛГБТ людей значно покращується і я не бачу, чому б в Україні сталося по-іншому», – додав експерт з адвокації.

 Ірина Требунських

Матеріал підготовлено за підтримки ГО «Жінки в медіа» та Rainbow Beyond Borders Fund (Польша)

 

 

МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ

Поширюйте

Коментуйте


Реклама