Ексклюзив

Січень 44-го: радянські міфи про звільнення Кіровоградщини від нацистів

. 4117

 79 років тому, в січні 1944-го, точилися жорстокі бої за визволення Кропивницького (тоді ще Кіровограда - авт.). Борис Шевченко, директор Регіонального центру наукових досліджень, розповів про ці трагічні події та спростував радянські міфи, створені навколо цієї битви.

zv

Архівне фото


Перемога Радянського Союзу у Другій світовій війні стала основою радянської пропаганди. Так виникли міфи, які мали об’єднати представників різних національностей.

Про звільнення Кіровограда від нацистів є небагато точної інформації. Події січня 1944 року описав у своїх мемуарах Іван Степанович Конєв. За словами Бориса Шевченка, ці документи дещо спотворюють та прикрашають реальний стан справ.

Цілі були амбітніші

"Якщо ми подивимось на всі документи і проаналізуємо які ставили завдання, то дізнаємось, що Кіровоградської наступальної операції ніхто не планував. Тому все вийшло постфактум," - говорить Борис Шевченко.

Планували, зі сходу (Знам'янка, Олександрія) наступити на Кіровоград, звідти - на Новоукраїнку, а потім вийти до міста Первомайськ і річки Південний Буг. Після цього радянські бійці мали зустрітись з військами Третього Українського фронту. Об'єднані війська мали захопити Дніпропетровське і Нікопольське угруповання нацистів - це було головне завдання.

"Кіровоград був проміжним пунктом, а не головною ціллю", - зазначає Борис Шевченко.

Конєв у своїх мемуарах пояснює невиконання плану так: “... поставленная цель уже была достигнута, а войска, ведя упорные бои в течение двух с половиной месяцев после начала наступления от Днепра, сильно устали, мною был отдан армиям приказ о переходе к обороне.”

zv2

Архівне фото

Однак, за словами Бориса Шевченка, в документах верховного командування чітко зазначено, що радянські війська не впорались із завданням. Саме тому операцію названо на честь Кіровограда, найбільшого населеного пункту, який вдалося захопити.

План наступу на Кіровоград і його реалізація

Кіровоград був важливим пунктом в системі оборони німецьких нацистів. У місті був 47-й танковий корпус, який налічував близько 7 дивізій. Він був посилений, щоб утримувати центральну лінію фронту.

Конєв планував увійти в місто з двох сторін - з півночі і півдня. Біля сучасного селища Нове радянські бійці мали оточити Кіровоградське угруповання нацистів.

Основною ударною силою була 5-та гвардійська армія, якою командував генерал Жадов, і 7-й механізований корпус. Об'єднані сили мали зайти на західні околиці міста. Південніше мала наступати 7-ма гвардійська армія і 5 гвардійська танкова армія на чолі з Михайлом Шумиловим. Угруповання Жадова і Шумилова мали об’єднатися на роз'їзді Лелеківка.

Однак сплановане реалізувати не вдалося.

Хоча німецькі угруповання поступалися радянській стороні живою силою і технікою, вони застосували більш успішну тактику: вдень утримували оборону, а вночі підходили на нові позиції. Через це радянські війська не досягли значних результатів.

5 січня радянська армія таки прорвала оборону на півночі. Однак на півдні вона стикнулася з шаленим опором німецької сторони і практично не досягла успіху.

"За один день німці вибили один із танкових корпусів 5-ої армії, це близько 70 танків. Це колосальні втрати для радянської сторони," - говорить Борис Шевченко.

Ввечері 6 січня німецьке командування вирішило змінити тактику і розташувати свої дивізії в Лелеківці і на Старій Балашівці. На півдні також групувалася німецька 14-та танкова дивізія, яка мала перекрити прорив радянських військ, однак цей задум німецькій армії виконати не вдалось.

“Конєв пише, що ключовим фактором стало те, що він вирішив 8-й механізований корпус перекинути з півдня на північ міста. Насправді все було не так. Поки 8 механізований корпус дістався точки призначення, Кіровоград уже був у руках радянських бійців,” - зазначає історик.

Дата звільнення Кіровограда

7 січня о 3-ій годині ночі радянські війська розпочали штурм Кіровограда. Протягом ночі і дня вони просувались з Кущівки до західної частини міста. Станом на 8-му годину вечора Кіровоград був повністю під контролем радянських військ.

“Днем звільнення міста прийнято вважати 8 січня. Логічно, що 8 січня Генштаб СРСР отримав всі необхідні донесення і тільки тоді точно стало відомо, що місто під контролем радянських військ, але все ж не повністю, тому що Стара Балашівка і Лелеківка все ще були в руках німців,” - говорить історик.

Німецьке військове командування вважало, що немає сенсу перебувати в Лелеківці, тому планувало відвести свої дивізії. Однак, за словами Бориса Шевченка, Гітлер особисто втрутився в цю ситуацію і сказав, що Лелеківку покидати не можна.

“Це була утопічна історія і приклад того, як політичне керівництво вмішується у справи військових і до чого це призводить. Зокрема це призвело до того, що ці німецькі дивізії 3 дні були в Лелеківці і майже нічого не досягли. Вранці 10 січня вони все ж були виведені. До речі, в радянській літературі були заяви, що німецькі дивізії були повністю знищені,” - зазначає історик.

Потім, за планом, радянські війська мали б рухатися в Новоукраїнку, а потім в Первомайськ. Тривалий час армія робила безуспішні спроби прорватися в тому напрямку. Борис Шевченко пояснює, що план не вдалось реалізувати через два елітні німецькі підрозділи (“Мертва голова” і “Велика Німеччина”), які прибули на допомогу німецькій армії.

Кількість загиблих

Наразі точно не відомо скільки радянських бійців полягло у битві за Кіровоград. Крім того, тіла воїнів здебільшого так і залишились на тимчасових похованнях: полях, біля сіл тощо. Протилежне ставлення у німців: вони поіменно перепоховали своїх бійців і чітко знають кількість загиблих.

Так Кіровоградська наступальна операція стала своєрідним прологом до відомої Корсунь-Шевченківської битви. Битва за Кіровоград є прикладом досить хорошої операції з оточення, але не всі її початкові завдання вдалось виконати.

Олександра Совотєєва

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама