«Щоб перейти на українську мову, треба нею говорити», – зазначає викладачка безкоштовних мовних курсів Лілія Куліш. Вона директорка школи з Миколаївки, що на Донеччині, продовжує викладати онлайн, а у Кропивницькому вчить і місцевих, і людей з інших областей спілкуватися, думати і розуміти цей світ українською – адже саме мова є одним з найважливіших об’єднуючих факторів для українців.
Донеччина розмовляє українською
Учасники безкоштовного курсу з української мови у Кропивницькому – це два десятки дорослих людей: як місцеві, так і вимушені переселенці з інших областей. Виходячи після чергового заняття, намагаються розмовляти між собою українською: з паузами, пригадуючи потрібне слово, але не російською.
«А я не тільки на курсах намагаюся розмовляти не російською, а поза ними. І моя родина мене в цьому підтримує. Донька закінчила Київський університет імені Шевченка, то зі мною теж українською спілкується», – розповіла одна з учасниць курсу Анжеліка.
Пані Анжеліці довелося у 2014 році через окупацію росіянами покинути рідний Донецьк: тоді вона з родиною переїхала у Харківську область. Вже вдруге через загарбників їм довелося виїжджати вже у 2022 році – тепер вже у Кропивницький. Зараз вона працює бухгалтеркою і в роботі послуговується українською, але в побуті і з родиною розмовляє російською, проте хоче це змінити. Тому і записалася на безкоштовні мовні курси до Лілії Куліш.
Викладачка Лілія Куліш (ліворуч) та її учениця Анжеліка у Кропивницькому
«Я думала, що Кропивницький взагалі російською не розмовляє, а тут час від часу можна її почути. Мені сказали, що у вас раніше були російські школи, тому старше покоління розмовляє ще російською, а ось молодше – українською», – розповіла Анжеліка.
Анжеліка додала, що кропивничанам не варто вірити, що на Донеччині не знають української.
«Моя донька спілкується зі мною державною. У школі в Донецьку її класною керівницею була вчителька української мови – дуже класна, вона її обожнювала! Тому не вірте, якщо вам скажуть, що у Донецьку української не вчили: вивчали, ще й дуже добре», – підкреслила пані Анжеліка з Донецька.
При цьому до викладачки мовних курсів Анжеліка звертається «землячка» – адже Лілія Куліш теж була змушена виїхати з рідної Донеччини через російські обстріли, але при цьому не покинула свою улюблену справу: викладання української мови.
Мова під російськими ракетами
Лілія Куліш також зізналася, що з дитинства захоплювалася своєю вчителькою української мови і літератури, її вмінням зацікавити своїм предметом.
«Це ніколи не було сухим переказом біографій письменників, а цікаве пояснення на тлі світової літератури і історичних подій. Вона мене і надихнула обрати цю ж професію для себе», – розповіла вона.
Тому Лілія Куліш свого часу педагогічний університет і останні 26 років вона викладає українську мову і літературу в одній із трьох шкіл в Миколаївці – місті, що розташоване за 15 кілометрів від Слов’янська. А з 2013 року є директоркою свого навчального закладу.
«До останнього я не хотіла виїжджати – я ж директорка, у мене там учні, вчителі. Будівля школи має надійне укриття, побудоване ще у 1953 році, яке ми обладнали. Та той страшний обстріл краматорського вокзалу у квітні підштовхнув до думки: якщо не виїхати зараз, то потім такої можливості більше не бути», – розповіла вона.
Про те, що росіяни поцілили ракетою у залізничний вокзал 8 квітня 2022 року, Лілія дізналася від однієї з вчительок своєї школи. Та якраз з учнями була на вокзалі. Проте поїзд затримувався, і вона відвела дітей у сусіднє кафе – це їх і врятувало.
«Вона зателефонувала мені і плакала у слухавку. Казала: “ти не уявляєш, що тут сталося. Тут стільки крові”. Це було дуже страшно і я зрозуміла, що треба рятуватися вже зараз», – згадує директорка школи з Донеччини.
Тоді вона разом з чоловіком і донькою вирішили поїхати у відносно безпечнішу Кіровоградщину. Тут у селі Трепівка вони орендують будинок, вона продовжує вести уроки онлайн. Каже, що всі заклади Донеччини перейшли на виключно дистанційну форму навчання від початку повномасштабного вторгнення.
«Там шансів того, що тривога завершиться прильотом, набагато більше, ніж тут, у Кропивницькому. Тому діти під час сирени не виходять зі сховищ. Ось на днях хлопчик під час мого уроку попросився у мами піднятися на хвилинку додому – забув книжку, бо в підвалі через тривогу з восьмої ранку сидів. А серце хололо: а раптом саме в цю мить… Та обійшлося, на щастя», – розповіла вона.
Коли росіяни тимчасово окупували Святогірськ і Лиман, то Миколаївка опинилася під щоденними артилерійськими обстрілами. Дві школи зруйновані: в одну було пряме попадання, в іншій прилетіло поруч та повибивало всі вікна, пошкодило стіни. та якимось дивом школа, директорка якої є Лілія Куліш, залишилася майже неушкодженою.
«Тому саме в нашій школі розташували освітній консультаційний пункт, він зараз працює. Там працюють дев’ять вчителів і приходять 84 дитини, які залишаються в громаді. Є декілька ноутбуків і генератор на випадок відключення електрики, відкрита бібліотека», – розповіла вона.
Також багато дітей зі школи пані Лілії виїхали до інших областей, тож онлайн-уроки української мови і літератури Лілія Куліш проводить для своїх учнів чи не по всій Україні та навіть за кордоном.
«Російську не розумію принципово»
Родина Куліш приїхала до приватного будинку у селі Трепівка, що неподалік від Кропивницького, 9 квітня 2022 року – раніше на Кіровоградщині і не бували. Лілія зізналася, що спочатку навіть огород не хотіли засаджувати – сподівалися, що вже скоро зможуть повернутися у рідне місто.
«Та потім сусіди насіння давали, саджанці. То вже і посадили ,і виростили, і на зиму законсервували. Ось вже знову висаджуємо і думаємо: а раптом скоро перемога і збирати урожай вже будуть сусіди, бо ми зможемо повернутися додому», – зітхає директорка.
Та город біля будинку невеличкий, часу після уроків вільного було багато – тож викладачка шукала собі якесь заняття.
«Тоді я побачила в соцмережі, що в Гончаренко-центр у Кропивницькому запрошують людей проводити безкоштовно майстер-класи різні. І сама запропонувала зробити курси української: вдома поруч є друзі, знайомі, а тут спілкування не вистачає», – пояснила вона.
Наразі Лілія Куліш вже має перших випускників курсу у Кропивницькому, вчить зараз другий – це двадцять дорослих слухачів.
Каже, що і у неї багато знайомих та близьких, які раніше спілкувалися у побуті російською, та почали переходити на українську після повномасштабного вторгнення.
«Моя сестра зараз в Олександрії на Кіровоградщині. Вона теж пішла там на мовні курси і принципово спілкується українською, на російську і не переходить. І при розмові просить мене не соромитися і виправляти її, якщо помиляється», – ділиться пані Лілія.
У Кропивницькому безкоштовні мовні курси відвідують, окрім вимушених переселенців, і багато місцевих жителів: хтось хоче підтягти мовлення для роботи з клієнтами, хтось хоче відмовитися від російської принципово. І хоч подекуди у Кропивницькому ще можна почути російську, проте українська стає все популярнішою.
«Коли у Трепівці діти на перерві виходять на подвір’я школи, то між собою вони спілкуються українською. А ось у Кропивницькому в маршрутці біля мене дві жінки між собою сперечалися, як правильно вимовляти одне українське слово. Я стрималася і не втрутилася із порадами, проте дуже приємно, що люди позбуваються нав’язаної русифікації», – поділилася спостереженнями викладачка.
І додала, що сама давно перестала переходити на російську, навіть якщо нею звертаються співрозмовник. А після повномасштабного вторгнення принципово перестала її розуміти.
«І учнів своїх вчу: якщо хтось заговорить російською на уроці, кажу, що не розумію. Я володію німецькою і українською, ось цими мовами і можу спілкуватися. Але російською – більше ніколи», – підкреслила вона.
Три поради при переході на українську
У свою чергу Лілія Куліш дала декілька порад для читачів «Гречки», як полегшити собі перехід на українську:
- поступово розширювати ситуації, коли ви використовуєте українську і не переходите на російську. Наприклад, спочатку розмовляти виключно українською у транспорті та публічних закладах, потім вести соціальні мережі, потім пробувати у спілкуванні з друзями і рідними.
- Вживати контент українською: дивитися фільми, читати книжки.
- Знання української мови можна вдосконалювати не тільки на курсах. Також є експрес-уроки у формі відео, книжок, телеграм-каналів тощо.
Нагадаємо, що Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким для отримання громадянства України потрібно здат іспити з української мови, історії України та на знання Конституції.
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
- Жодного розглянутого питання і без звільнення голови: чим "відзначилися" депутати на сесії облради (ФОТО)
- Партнерства без огляду на стать: про що законопроєкт, який лякає Раду церков
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
