Не просто збудувати нове житло для переселенців, а провести реновацію старих, закинутих будівель, тим самим покращити привабливість міста, взялися на Закарпатті будівельники з Мелітополя, де почали свою діяльність на новому місці з нуля.
650 тисяч українців з початку повномасштабного вторгнення знайшли свою домівку на Закарпатті. Хтось прожив тут місяць і повернувся додому, а хтось не має куди повертатися. Станом на зараз в області офіційно зареєстровано 350 тисяч вимушених переселенців. Збільшення кількості населення перевернуло ринок нерухомості з ніг на голову. Станом на початок березня за даними Держстату, оренда житла на Закарпатті - всередньому 13 тисяч гривень - є найдорожчою в Україні і в порівнянні з минулим роком зросла втричі. Вона майже вдвічі дорожче ніж в столиці.
Попит, звісно ж, породжує і пропозицію. Допоки на сході агресор руйнує українські будинки, на заході будівельники працюють над відновленням житлового фонду, для потреб нових мешканцв.
Від успішних бізнесменів до безхатьків
Олексій Фокарді – підприємець із Мелітополя. Міста, в яке у перший день повномасштабного вторгнення, зайшли окупанти і досі тримають його під контролем. Останні 15 років Олексій з командою реалізували десятки будівельних проектів на Запоріжжі. Від створення індустріальних парків до реновації старих закинутих об’єктів. У перші дні війни Олексій вирішив релокувати і свій бізнес, і свою команду. Близько 90 людей (працівників та членів їх родин) переїхали на Закарпаття. Одразу ж постало питання, де розмістити усіх цих людей та за що їм жити?
Олексій Фокарді. Підприємець, який релокував свою будівельну фірму разом із працівниками з Мелітополя на Закарпаття
«У нас була дилема. Серед наших активів була невелика фабрика в Канаді, тому ми розглядали варіант еміграції. Але все ж вирішили залишитися в Україні. Продали бізнес в Канаді й інвестували кошти в нову діяльність тут, на Закарпатті. Ми відчували відповідальність за людей, які працювали з нами останні 10-15 років. Ми придбали два об’єкти: на одному розмістили працівників, на іншому розпочали будівельну діяльність», - розповідає Олексій Фокарді.
Закинута будівля машино-будівельного заводу «Тиса» в Ужгороді, яку перебудовують в житловий будинок
Дехто з будівельників спершу працював як волонтер
Серед куплених об’єктів на Закарпатті були туристична база на околиці Ужгорода, а також стара адміністративна будівля колишнього машинобудівного заводу. Туристична база стала прихистком для Олексія і його команди, а закинутий завод – став новим будівельним об’єктом і першим проектом команди на новому місці.
Із великого закинутого приміщення заводу підприємець запланував зробити житловий комплекс із невеликими смарт-квартирами розміром до 25 квадратних метрів. Тобто це не капітальне будівництво з нуля, а реновація (покращення умов - авт.) уже існуючої будівлі. Фундамент, стіни та покрівля – залишаються старими, все інше ремонтують.
Ідея проекту полягала ще й в тому, що це буде соціальне житло – житло доступне для вимушених переселенців, які через війну або залишилися без даху над головою, або були змушені покинути свій дім. Звісно ж, більшість цих людей просто не мали змоги купити собі нову квартиру, тим паче, що через попит ціни на нерухомість у більшості західних областей відчутно зросли. Ціна на житло у будівлі з реновацією майже вдвічі дешевша ніж на квартири в новобудовах. Якщо середня вартість нового житла в Ужгороді становить близько 1100 доларів за квадратний метр, то на об’єкті, де провели реновацію - 650 доларів.
Крім того, мелітопольські забудовники, аби допомогти переселенцям і самим втриматися на ринку створили максимально гнучкі умови розтермінування. Більше того, частина цих квартир – це житло і для родин з команди Олексія. Хтось зміг дати перший внесок, а хтось із переселенців, аби придбати собі у новоствореному комплексі невелику квартиру, в перші ж дні почали працювати на об’єкті будівельниками. Наприклад, як Олексій з сином, які виїхали з міста з Мелітополя у перші ж дні повномасштабного вторгнення. Розповідає, що зразу ж отримав пропозиції працювати на колаборантів, проте такого варіанту для себе навіть не розглядав, тому забрав родину і поїхав. Тут чоловіку довелося опановувати новий фах: у Мелітополі він працював покрівельником, а на новому об’єкті на Закарпатті - робив усі види робіт: від шпаклювання стін до встановлення натяжної стелі. Чоловік каже, що мріє повернутися до Мелітополя, але поки це не можливо - робить усе можливе, аби мати своє житло тут, на новому місці.
Так виглядає смарт-квартира площею 25 квадратних метрів
Повертають життя закинутим будівлям
«На початку нашої релокації більшість людей працювали як волонтери. Ми їх забезпечували житлом, харчуванням, проїздом і комірними, а вони за це працювали на об’єкті. Зараз у нас в команді, разом із підрядниками, працює близько 140 людей. Усі офіційно працевлаштовані і сплачують податки. Коли ми переїхали - нашим головним завданням було вижити. Зараз ми на етапі аби зміцнитися і повернути собі бодай частину потужностей, які у нас були в Мелітополі. Наступним нашим кроком буде розвиток», - каже чоловік.
Ідея реновації старих промислових зон для команди із Мелітополя не нова. Вони успішно реалізовували її у себе вдома. В Ужгороді, як і в Мелітополі за радянських часів теж працювало чимало великих заводів, за останні два десятиліття вони спустіли: частина збанкрутувала, частина просто зупинила свою діяльність. Однак від них лишилося чимало закинутих цехів, адмінбудівель і навіть старих гуртожитків, у яких колись жили працівники успішних підприємств. Наразі, в більшості, це закинуті приміщення і території.
«Тут так само як у нас на півдні, на тлі сучасного розвитку міста, розбудови парків, зведення новобудов досі залишаються цілі індустріальні захаращені території, закинуті будівлі. Вони псують вигляд міста. Тому у нас виникла ідея, перетворити закинуті підприємства на щось нове. Почалося все з індустріального парку в Мелітополі. З нашого досвіду, коли починається життя на такому закинутому об’єкті, воно обростає якимось розважальними закладами, магазинами. У ці райони повертається життя. Люди готові туди вкладати кошти, купувати житло і облаштовуватися там. Коли ми приїхали на Закарпаття, то розглянули багато об’єктів. Тут хоч і промислова зона, але поруч є і супермаркети, і транспорт є і навчальні заклади, тому ми зупинилися саме тут», - зауважує Тетяна Верніковська, керівник відділу продажів та маркетингу релокованого підприємства.
Так почалася історія перевтілення колишнього машинобудівного заводу «Тиса» в Ужгороді у новий, осучаснений апарт-комплекс. Територія об’єкту 10 тисяч квадратних метрів. Реновацію об’єкту будівельники розділили на три черги. У підсумку будівля матиме три окремі під’їзди, де будуть різні за площею та конфігурацією апартаменти для проживання. Усього заплановано 160 квартир різної площі: смарт-квартири 18-25 квадратних метрів, двокімнатні 36 і трикімнатні 50 квадратних метрів. Але через попит саме на смарт-житло, ймовірно кількість квартир збільшать, а розмір - зменшать.
Перша черга реновації (перший під’їзд) на фінішній прямій. Тривають роботи з озеленення прибудинкової території
«У першій черзі будівництва, яка зараз на фінішній прямій, ми уже реалізували усі квартири. Багато нерухомості придбали наші люди із Запоріжжя. Це ті, хто вірить у наші проекти і уже бачив результат роботи на півдні. Це ті, хто нам вірить. Серед нових власників і люди, які зовсім не мають власного житла. Попри те, що будівництво тут триватиме до кінця наступного року – люди уже роблять ремонти у своїх смартах, аби якнайшвидше оселитися у власному домі», - каже представниця забудовників Вікторія Коломійчук.
Після перемоги збудоване послугує розвитку туризму
Серед власників житла, крім переселенців, є і місцеві мешканці. Це люди, які мали змогу купити житло для того, аби здавати його в оренду. Наразі переважно переселенцям, після перемоги, кажуть забудовники, таке житло ідеально підійде, аби здавати його туристам.
«Зараз ми уже проводимо облагородження прибудинкової території першої черги. Ми вибилися із запланованих графіків на три місяці. Усе через зимові блекаути. Попри здорожчання процесу реновації ми все одно не зупинялися, працювали на генераторах. Це був складний період, але ми пройшли його успішно, як і більшість підприємців. Усе тому, що ми чітко бачимо свою мету. Так, у час війни працювати не просто, але ми не зупиняємося. Зараз ще робимо гуртожиток на 40 людей для працівників, які хочуть працювати в нас і мати дах над головою. Так, це не мега комфортабельне житло, але це місце, де люди можуть зупинитися, поїсти, переночувати і працювати. На такі умови погоджуються переважно переселенці, бо в тій частині країни важко з роботою і небезпечно», - каже Олексій Фокарді.
Серед найбільших труднощів, які виникають у команди зараз – це бюрократичні процедури. Аби отримати певний дозвіл на початок робіт іноді треба чекати кілька тижнів, а то і місяців. Це відчутно уповільнює процес роботи. У час, коли в країні десятки тисяч людей лишилися без житла, такі процеси демотивують, каже Олексій.Чоловік певен, що в такий кризовий для країни час повинні діяти екстренні центри підтримки, аби влада оперативно вивчала подібні питання і докладала усіх зусиль, аби полегшити і пришвидшити процеси. Наразі команда налічує 140 людей. Крім перших двох об’єктів підприємці починають ще два проєкти. За словами Олексія, наразі вони працюють виключно на Закарпатті.
«Тут ми все почали з нуля. У Мелітополі наших людей майже не залишилося. Більшість виїхали на підконтрольну Україні територію, або у Європу. Подальші проєкти ми плануємо реалізовувати тут, на Закарпатті. Просто сидіти і чекати - це не наш варіант. Ми вирішили, якщо почали роботу на новому місці, то повинні максимально працювати. А там, на півдні, будемо приймати рішення, коли буде деокупація. Зараз про це говорити зарано. Але плани у нас є, бо там у нас залишилося багато об’єктів. Але поки ми можемо, багато чого зробити тут», - зазначає будівельник.
Місцева влада намагається допомогти
Аби полегшити життя підприємцям, які релокували свій бізнес в Ужгороді створили спеціальний відділ на базі управління економіки міськради, який співпрацює саме з підприємцями. Їх ціль не тільки спростити бюрократичні процедури, але й стати посередником між підприємцями, які через війну почали свою діяльність в Ужгороді, і місцевими комунальними підприємствами, центром зайнятості та місцевим бізнесом, аби налагодити співпрацю і полегшити оформлення різних документів.
“З початку війни саме в Ужгород релокувалося майже 200 підприємств і от вони до нас звертаються з абсолютно різними проханнями: комусь на новому місці потрібно підключити водопостачання і ми беремо на себе комунікацію з водоканалом, когось треба було сконтактувати і допомогти у вирішенні питання вивезення сміття на новому місці. Деяким підприємцям допомагали в місцевому центрі комплектуваннч забронювати працівників. Плюс ми співпрацюємо з багатьма гуманітарними та благодійними організаціями і часто завдяки зовнішній підтримці вдавалося вирішити проблемні питання окремих підприємців. Діалог у нас є. Не все вдається вирішити і вирішити це швидко, але роботи ведеться чимало", - зазначає керівниця відділу релокації бізнесу та взаємодії з гуманітарними та благодійними організаціями управління економічного розвитку міста Ужгородської міської ради Юліанна Бокоч.
Що далі?
За словами Олексія Фокарді зараз гарний час для інвестицій. Чимало країн, окремих інвесторів готові підтримати Україну і українські стартапи, український бізнес і соціальні проекти. Цим варто скористатися і користатися цим інтенсивно. Наразі сам Олексій з командою ведуть перемовини з іноземними інвесторами, які потенційно готові вкласти кошти в один з об’єктів мелітопольської команди, який вони теж планують реалізувати на Закарпатті. Якщо все складеться належним чином в області з’явиться масштабний туристичний об’єкт європейського рівня. А це нові робочі місця і активне життя краю.
“Закарпаття туристичний регіон, тут прекрасна природа, область має прекрасну історію і рекреацію. Тут є що показати, а туристам є що побачити і що спробувати, тому дуже важливо працювати на розвиток туризму. Ми сподіваємося долучитися до цього розвитку. Для цього нам потрібні інвестиційні кошти і сподіваюся скоро ми матимемо таку підтримку”, - зазначає Олексій.
Тетяна Шімон
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
