Ексклюзив

Наново знайти себе: як вимушені переселенки працюють у нових громадах

 Автор: Ірина Требунських. 5198

 Покинути свою домівку, роботу через російську окупацію і виїхати у громади, в яких раніше не бували, – це значне випробування для українок в умовах сучасної російсько-української війни.

Як жінкам вдається релокувати свій бізнес, обрати роботу мрії, які є програми підтримки для працевлаштування вимушених переселенок і як знайти роботу у новій громаді – дізнавалася «Гречка».

 pereselenku ilyustracia1

З окупації – до нових можливостей

«Сьогодні на роботі всі похвалили мою зачіску – сказали, що мені дуже личить. Мовляв, дякую, тепер тільки до вас ходитиму!», – каже один з клієнтів Ользі Мильченко, коли ми розмовляємо з нею на порозі перукарні «Марія» у Кропивницькому.

Ольга родом з селища Велика Лепетиха, що у Каховському районі Херсонщини. Зізнається, що перукаркою мріяла працювати ще з дитинства: постійно заплітала подруг, сама доглядала своє довге волосся. Тому не вагалася, який навчальний заклад обрати – у 2004 році закінчила Новокаховський професійний ліцей, де отримала диплом перукарки. Проте знайти роботу у рідному селищі було важко.

«Без досвіду знайти роботу по фаху я не змогла, а гроші були потрібні вже. Тож погодилася на пропозицію працювати на метизному заводі у Запоріжжі», – розповіла Ольга «Гречці».

Там Ольга Мильченко близько чотирьох років пропрацювала контролеркою якості виготовленого емальованого посуду.

«Це була цікава робота, новий досвід. Проте я відчувала, що це – не моє», – розповіла вона.

Потім вона двічі була у декреті, переїхала з Запоріжжя назад до батьків у Велику Лепетиху. За за цей час завод розформували – і Ользі довелося знову шукати роботу.

Зізнається, що утримувати двох маленьких дітей самостійно було ще тим випробуванням, тому бралася за будь-яку можливість заробити: збирала полуницю на полях, на дому робила стрижки, паралельно працювала помічницею на кухні в місцевому кафе.

«Знайти стабільну роботу у селі важко, тому хапалася за все і працювала дуже багато. А потім у сина діагностували пухлину у мозку – і потрібні були гроші на лікування», – розповіла жінка.

Mul4enko Olga1

Ольга Мильченко з дітьми. Фото з архіву Ольги Мильченко

Лікування було дороговартісне, тому Ольга почала просити допомоги у різних фондів, та час від часу чула відмови. Аж поки не звернулася до фонду «Янголи життя».

«Я надіслала документи про діагноз, проте багато надій не покладала: це фонд у Кропивницькому, а я з Херсонщини. Та вони відгукнулися, і допомогли нам зробити операцію, проходити терапію», – пригадує Ольга.

Та на початку повномасштабної війни її рідне селище окупували росіяни. У родині Мильченко був запас препаратів для хіміотерапії, проте він закінчувався, а лікування сина Влада потрібно було продовжувати.

Тоді засновниці фонду «Янголи життя» Ольга Присяжнюк та Наталя Селецька зголосилися допомогти родині вирватися з окупації до Кропивницького.

«Я вражена відкритістю і добротою людей! Нас тут підтримують по-різному: хто речі дитячі передасть, хто продукти, хто житло підказав. Це неймовірно надихає, що тут, у Кропивницькому я хоч і далеко від дому, але я не відчуваю себе покинутою», – поділилася з «Гречкою» почуттями Ольга Мільченко.

Діти Влад і Аліна попервах ще навчалися у своїй школі дистанційно, та згодом перевелися у кропивницький навчальний заклад – як зазначила їхня мама Ольга, їм не вистачало спілкування з однолітками, та й сидіти постійно в чотирьох стінах квартири важко.

«Тут у 31-ій школі немовірні вчителі! У Влада проблеми зі здоров’ям і я іноді побоююся: а чи зможе він, наприклад, кермувати машиною, про що давно мріє? Та коли чуєш від викладачів “він справиться, от побачиш, ми віримо у нього” – це надихає, надає рішучості: і дітям, і мені», – додала Ольга Мильченко.

Проте повністю залежати від допомоги інших для Ольги було неприйнятно. Тож вона попросила у волонтерок, які допомогли їй виїхати з окупації, дати хоч якусь роботу для початку. Так вона працювала декілька місяців у місцевому притулку для тварин «БІМ».

«Я обожнюю тварин, тож мені було легко з ними працювати. Звісно, там не легка робота, та я не цураюся: якщо праця чесна, то чого її соромитися? І прибиральницею працювала», – підкреслила вона.

Та мрія працювати перукаркою, точніше барберкою – адже їй подобається робити саме чоловічі зачіски – жевріти в Ользі не переставала. Тож вона роззнайомилася з колективом перукарні «Марія», що поруч з її житлом у Кропивницькому. Тут власниця і майстриня Світлана Ковальчук запропонувала їй безкоштовно навчатися у неї сучасним методикам у перукарстві, а як «наб’є руку» – то й приступати до роботи.

Проте поєднувати таке навчання і роботу Ольга не встигала, тож постала перед вибором: або заробляти зараз, або займатися улюбленою справою, але на прибутки розраховувати лише через час.

«Діти порадили мені йти до своєї мрії, тож я поставила собі таку мету. Зараз я вчуся ще, та нарешті зрозуміла, як це – любити свою справу, а не працювати лише заради виживання», – каже Ольга.

Як розповіла «Гречці» власниця перукарні Світлана Ковальчук, Ольга чудово справляється з чоловічими стрижками, вміє спілкуватися з клієнтами, старанно вчиться вдома: переглядає відео інструктажі із сучасними техніками.

«Я погодилася навчати Ольгу тому що бачу, як у неї горять очі, що є навички і талант», – сказала власниця перукарні.

Наразі Ольга вже шостий місяць навчається у перукарні: вже має своїх клієнтів, проте поки робить зачіски і підстригає бороди під контролем пані Світлани. Каже, що колектив їй став як родина.

Olga Mul4enko

«У мене виходить, тож думаю, що почну працювати тут у перукарні, матиму досвід. А там хто знає, може власний барбершоп відкрию з часом – якщо, звісно колектив відпустить», – посміхається Ольга.

І додає, що планує залишитися у Кропивницькому. Каже, що це нелегке рішення, та саме тут її діти зможуть вступити у виші без переїзду в інші міста. Та й для неї Кропивницький став містом, де вона знайшла близьких друзів, де змогла зробити крок назустріч своїй мрії.

Стоматологія «Добра»: як перевезти бізнес за 400 кілометрів

Інна Майборода зізнається, що вступила до медичного університету у рідному Харкові на спеціальність «стоматологія» за порадою батьків.

«В мене батьки не лікарі, але порадили мені стати стоматологинею. А в тому віці не зовсім усвідомлено обираєш професію. Але я ні на хвилину не пожалкувала, що обрала цей шлях: я обожнюю свою роботу», – розповіла вона «Гречці».

Після завершення університету Інна працювала по спеціальності, та згодом вирішила відкрити власну справу. Чоловік Вадим взяв половину роботи по догляду за дітьми на себе, тож вона могла розвивати свій бізнес.

Inna Maiboroda

«Я не люблю працювати на когось, щоб мені вказували, що робити чи робили щось за мене. Тому я позичила гроші у рідних, придбала обладнання в оплату частинами і гарувала без відпочинку, поки не віддала всі борги», – розповіла вона

Так у 2019 році у Харкові з’явилася «Стоматологія миру» за назвою вулиці, де кабінет розташовувався. З часом тут окрім Інни працювали вже декілька лікарів, дві медсестри, було два стоматологічних крісла. У лютому 2022 року вона планувала розширити кабінет, і вже накопичила гроші для закупівлі додаткового обладнання.

«Казали, що буде велика війна, та якось все не вірилося – здавалося, що це пережиток минулого, який не може повторитися у 21 столітті. Я вже мала робити завдаток за нове обладнання, та не встигла: сталося 24 лютого», – розповіла Інна.
Ракети та російська артилерія гатили по всьому місту. Інна разом з чоловіком Олександром і трьома дітьми перші шість днів повномасштабної війни ховалися вдома.

«Прилітало в сусідні двори і будинки, “Гради” літали над нами. Ми спали у коридорі нашої квартири. Потім вирішили виїжджати: розуміли, що шляхи закриваються, і потім може не бути вже такої можливості», – згадує Інна.

Думки про те, щоб виїхати за кордон не було – проте куди саме їхати, не знали, зізнається Інна Майборода. Тож автівкою їхали спочатку у відносно безпечніші області заходу країни, проте неподалік Кропивницького пробили колесо.

«Було вже темно, наближалася комендантська година. Ми зателефонували знайомій, у якої друзі живуть у Кропивницькому. Це подружжя Наталія і Олександр: вони нас просто врятували тоді», – згадує жінка.

Наталія і Олександр запросили родину Майбородів пожити перший час у себе, поки шукали квартиру у Кропивницькому для оренди, підтримували їх у пошуці роботи.

«У мене був свій бізнес, а тут я не мала роботи, не було вакансій. Тож мені довелося два місяці бігати у пошуках, поки мені запропонували працювати дитячою стоматологинею в місцевій клініці, та я хотіла займатись власним бізнесом», – розповіла вимушена переселенка

Та тут у родині Майбородів сталася трагедія: чоловік Інни Вадим помер від серцевої хвороби. Інна згадує, що тоді її дуже підтримали кропивничани Наталя та Олександр. До цього Інна вагалася, чи буде родина повертатися до Харкова, чи залишити обладнання у рідному місті. Проте після наважилася перевезти все до Кропивницького.

«Наталія мене дуже підтримує у всьому: від того, щоб знайти каструлю, до моральної підтримки, коли помер чоловік. Саме вона запропонувала перевезти обладнання з Харкова і відкрити кабінет у Кропивницькому, допомогла з контактами. Вона бухгалтерка, тож розібралася із фінансовими нюансами, знайшла приміщення в оренду. Не знаю, щоб я без неї робила», – поділилася з «Гречкою» Інна Майборода.

Inna Maiboroda Natalya

Наталя і Інна в стоматології «Добра» у Кропивницькому

На щастя, кабінет у Харкові вцілів, хоч росіяни обстрілювали район, де він розташовувався. Як пояснила кропивничанка Наталія «Гречці», спочатку вони з Інною думали просто вивезти обладнання і зберігати у Кропивницькому, щоб убезпечити від обстрілів.

«Та я все не могла знайти достатньо надійного місця зберігання для такого вартісного обладнання. А потім так і кажу Інні: навіщо платити за зберігання обладнання, якщо за його допомогою ти сама можеш тут, у Кропивницькому, заробляти? То так і зробили», – розповіла кропивничанка.

Так у серпні Інна Майборода найняла транспорт і перевезла все обладнання за 400 кілометрів, а вже 13 вересня в одному з мікрорайонів Кропивницького відкрилася нова стоматологія з символічною назвою «Добра». Щоб повідомити місцевих жителів про себе, Інна створила для акаунт в Instagram, де публікує результати своєї роботи, пояснює, як підготуватися до прийому, а також вказані контактні номери і адреса кабінету.

«Звісно, в мене були побоювання, чи все вийде, чи буде достатньо клієнтів. Та все спрацювало: ми навіть не давали рекламу, наші клієнти самі рекомендували нас своїм знайомим. Тим паче, що ми працюємо і з дорослими, і з дітьми, а до цього в мене вже була довіра від маленьких пацієнтів, з якими я працювала у клініці», – пояснила вона.

Зараз у стоматології «Добра» працюють, окрім Інни, ще двоє лікарів і дві медсестри. Зараз шукають дитячого стоматолога: за словами Інни, роботи багато і вона не встигає вже сама обслуговувати всіх маленьких пацієнтів.

«Кропивницький мені сподобався насамперед людьми – тут вони зовсім інші, ніж у місті-мільйоннику Харкові. Затишне місто, і люди відкритіші якось – клієнти і квіти дарують, і цукерки. Харків зараз оживає, люди повертаються - а я розумію, що не можу покинути своїх кропивницьких клієнтів. Тож поки лишаємося тут, а після перемоги подивимось, як складеться», – поділилася планами стоматологиня.

Інна Майборода зазначила, що завдяки тому, що вона планувала розширювати свій бізнесу Харкові, то вона мала фінансову подушку, за рахунок якої вдалося без підтримки міжнародних програм релокувати свій бізнес.

Проте міжнародні організації оголошують гранти на релокацію бізнесу різних спрямувань в Україні. Наприклад, у рамках програми «Конкурентоспроможна економіка України» організації USAID отримати такий грант можуть малі та середні сімейні й жіночі підприємства. Продивитися деталі програми і подати онлайн-заявку до 24 липня 2023 року можна за посиланням.

Працювати у міській раді раніше незнайомої Олександрії

Анна Безкровна зізнається, що якби їй хтось сказав, що вона працюватиме у місцевій раді міста, про існування якого вона раніше і не знала – ніколи не повірила би. Та сталося саме так.

Анна Безкровна жила з чоловіком і двома дітьми у Краматорську Донецької області. Раніше закінчила Донбаську державну машинобудівну академію по спеціальності інженерка автоматизації виробничих процесів, після чого працювала на заводі «Енергомашспецсталь» інженеркою-програмісткою.

«Коли я обирала спеціальність, то комп’ютери тільки почали набирати популярності в Україні. Мені це було цікаво, тож я обрала фах, пов’язаний з комп’ютерами. Після університету я 15 років пропрацювала на заводі – до того самого 24 лютого», – розповіла вона «Гречці».

Anna Bezkrovna copy

Анна Безкровна

Через напад росіян і постійні обстріли родина спочатку виїхала до Черкас: місто обирали навмання, просто по дорозі шукаючи, де є можливість орендувати житло. Та по приїзду з власниками квартири не вдалося домовитись.

«Тоді мені зателефонувала мама і розповіла, що її знайома живе в Олександрії на Кіровоградщині, і по сусідству з нею здають квартиру на пару місяців за помірну ціну. Це була чудова можливість, якою ми скористалися. Якщо чесно, я до цього ніколи не була в цій області, та й про Олександрію раніше нічого не чула», – розповіла Анна.

Тут вона звернулася до Центру гуманітарної допомоги вимушеним переселенцям, а згодом і сама долучилася до волонтерської команди.

«Я спочатку вагалася, адже до цього ніколи не волонтерила. Та сидіти в чотирьох стінах без діла нестерпно. У 2022 році для мене сталося багато чого вперше: я перший раз покинула рідний дім, приїхала у незнайоме місто, покинула свою роботу. Це було важко», – поділилася вона.

В той час, весною 2022 року, міжнародна організація World Central Kitchen передала продуктові набори для переселенців в Олександрійській громаді. Видавати їх мав саме Центр допомоги, проте серед волонтерів мало хто вмів працювати за комп’ютером і вести облік виданих наборів.

«Потрібен був чіткий і зручний облік, щоб не видати набір двічі одній і тій самій людині, відзвітувати міжнародній організації. До цього в мене не було досвіду роботи з базами даних, та швидко навчилася. Потім з іншим волонтером Олександром ми розробили онлайн-базу для системного обліку, якою користуємося у Центрі досі: це зручно», – пояснила вона.

Тоді видачу продуктових наборів курувала заступниця міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Ірина Чемерис. Вже через тиждень після того, як Анна Безкровна впровадила базу даних, Ірина Чемерис запросила її працювати у міську раду, а саме її помічницею у напрямку роботи з вимушеними переселенцями.
В цей час завод «Енергомашспецсталь» вже був у “простої”, тому Анна Безкровна була рада можливості заробляти.

«Я ніколи не уявляла, що працюватиму в органі місцевого самоврядування. Проте ось я тут, вже рік працюю, паралельно волонтерю у Центрі допомоги», – сказала вона.

Анна Безкровна зізнається, що на початку роботи в міській раді їй було складно через те, що вона нікого не знала.

«От приходить людина, а мені потрібно перепитувати: а хто ви такий? Адже я тільки переїхала, я не знаю, хто тут мер, хто депутат, хто підприємець, яких всі місцеві знають. З часом адаптувалася, та навіть зараз іноді гублюся через велику кількість людей», – пояснила вимушена переселенка.

За словами Анни, у міській раді вона хотіла б осучаснити документообіг, адже там користуються наразі це паперовими документами.

«Як на мене, набагато зручніше це робити онлайн. Тому що поки пройдеш з одним документом всіх хто має його підписати – це забирає багато часу», – розповіла вона.

Чи повернеться після перемоги України до роботи на заводі – Анна ствердно сказати не може. Пояснює, що робота в Олександрії дуже цікава, проте якщо потрібна буде її допомога у відновленні підприємства, на якому вона пропрацювала 15 років – то вона готова повернутися.

Як знайти роботу у новій громаді – поради кар’єрної консультантки

Як пояснила «Гречці» Уляна Ходорівська, кар’єрні консультанти – це фахівці, які мають певну експертизу щодо професійного життя людини: як підібрати професію, як шукати роботу, як підібрати відповідну стратегію для різних ринків праці, як вести перемовини щодо зарплати і умови праці, як переходити у бізнес з найму тощо

«Більшість з нас, кар’єрних консультантів, має свою спеціалізацію – по сферах роботи (ІТ, металургія тощо) або по темах: пошук роботи, відкриття власної справи. Я наприклад займаюся прицільно професійними змінами: кризами, зміною професії, стратегією професійного зростання і розвитку», – розповіла консультантка.

Найперше, що радить зробити Уляна Ходорівська при пошуці роботи у новій громаді – це визначити особисто для себе, яка саме робота вам потрібна.

«Хапання за всі доступні курси і навчання - це даремне витрачання часу а іноді й грошей. Це як йти у супермаркет за продуктами, не уявляючи, що саме ви хочете приготувати вдома», – пояснила вона.

Тому для початку варто визначити критерії роботи, яку ви готові виконувати. По-перше, це скільки грошей як мінімум вам потрібно отримувати (підрахувавши свої витрати за місяць), а яка сума для вас буде оптимальною (наприклад, щоб лишалися гроші на відпочинок) та максимум (сума, яку хотілося б заробляти в ідеалі).

По-друге, визначити, за яким графіком ви зможете працювати: дистанційно чи офлайн, скільки годин на день, чи маєте можливість працювати на вихідних або на змінах тощо. Таким чином слід виписати всі обмеження щодо роботи, врахувавши, наприклад, розпорядок роботи дитсадка чи школи, якщо у вас є діти.чи є засоби для роботи дистанційно.

«Не варто орієнтуватися на “будь що, аби платили”. Має бути чітке розуміння, скільки вам потрібно як мінімум для проживання, скільки ви маєте часу і сил на це», – порадила пані Ульяна.

Другим кроком є визначення своїх умінь та навичок. За словами кар’єрної консультантки, при визначені своїх умінь можуть виникнути психологічні бар’єри: відчуття меншовартості, думки, що “в цьому новому місці я нікому не треба».

«Це неправда. Я працювала з людьми, які в декреті десятки років були, які шукали свою першу роботу – завжди у людини є що запропонувати на ринку праці. Наша задача – визначити ці компетенції і можливості та грамотно описати», – зауважила вона.

pereselenku ilyustracia2

Для пошуку вакансій Уляна Ходорівська порадила використовувати всі можливі канали: місцеві і тематичні групи в соціальних мережах, українські сайти з працевлаштування на кшталт Work.ua, Robota.ua, Happy Monday (пошук роботи в різних країнах), GRC.ua, які містять також корисні поради та вебінари для тих, хто шукає роботу.

«Якщо ви робите пост про те, що шукаєте роботу, він має бути інформативним: де саме ви проживаєте, яку роботу шукаєте, як з вами зв’язатися – тоді вам допоможуть», – пояснила вона.

Також не варто опускати руки, якщо ви надіслали своє резюме на декілька вакансій, а вам не відповіли – це нормальна ситуація.

«Якщо ви надіслали резюме на десять вакансій і вам ніхто не написав, то це нормально. Якщо на двадцять і більше, і не було жодної відповіді – значить, щось не так з резюме і його треба поправити. Якщо вас запросили на кілька співбесід, то це означає, що з резюме у вас все добре», – пояснила консультантка.

Пошук роботи може зайняти і місяць, і півроку – це залежить від того ,яку роботу ви шукаєте та інших факторів. Паралельно з пошуком роботи Уляна Ходорівська порадила знайти безкоштовні майстер-класи або вебінари, курси у тій сфері, в якійви шукаєте роботу. для цього є такі платформи, як Prometheus,Coursera, Кампстер, ВУМ online, EdEra тощо. Проходження відповідних курсів чи вебінарів також варто вписати в резюме.

Кар’єрна консультантка зауважила, що шукати роботу за своєю професією є найкращим варіантом, але і тут є винятки. наприклад, якщо ви вигоріли, не бачите себе більше у цій сфері або готові змінити фах на той, про який давно мріяли – то не варто переступати через себе. Вона розповіла про випадок зі своєї практики: людина вигоріла і не хотіла продовжувати працювати за фахом. Тож вона влаштувалася касиркою у супермаркеті, адже могла поєднувати цю роботу з навчанням, і за цей час освоїла нову професію, про яку мріяла.

«Не варто працювати аби тільки працювати – тим паче на шкоду своєму самопочуттю та здоров’ю. Ситуації у кожної різні, тому варто поступово йти до тієї роботи, яка вас задовольняє», – порадила Уляна Ходорівська.

Водночас у Кіровоградському обласному центрі зайнятості розповіли, що українки і українці наразі можуть отримати допомогу у відкритті власної справи чи безкоштовно пройти професійні курси. Так, наразі у країні діє урядова програма «єРобота», в рамках якої можна отримати мікрогрант на відкриття власної справи. Заявку на участь можна подати через портал «Дія», а отримати консультацію щодо програми – за телефоном (0522)32-28-41.

Також Кіровоградський обласний центр зайнятості надає ваучери на безоплатне навчання у своїй спеціальності чи отримання нової. За рахунок ваучерів в області можна у навчальних закладах або підприємствах отримати:

  • перепідготовку за робітничою професією,
  • підготовку за спеціальністю для здобуття ступеня магістра на основі ступеня бакалавра або магістра, здобутих за іншою спеціальністю;
  • підготовку на наступному рівні освіти (крім третього) та наукового рівня вищої освіти;
  • спеціалізацію та підвищення кваліфікації за професіями і спеціальностями.

Подати заявку на отримання ваучера та дізнатися деталі можна за посиланням.

Ілюстрації Катерини Гусєвої

Цей матеріал став можливим завдяки ГО «Жінки в медіа» за підтримки Уряду Канади в рамках проекту «Голос жінок і лідерство – Україна», що впроваджується Українським Жіночим Фондом». Інформація, що представлена, не завжди відображає погляди вказаних організацій.

 

МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ

Поширюйте

Коментуйте