Кропивницький - один з обласних центрів України, де за часи незалежності з'явилося найменше новобудов. Проте повномасштабне вторгнення додало області нових мешканців. Як буде вирішуватись квартирне питання у Кропивницькому – розбиралась “Гречка”.
Що з житлом для переселенців?
Загалом, за даними Кіровоградської ОВА, з 24 лютого 2022 року у Кіровоградській області офіційно зареєструвалося понад 84 тисячі переселенців з інших областей - це 9% від населення Кіровоградщини. Більшість із Донеччини, Харківщини та Херсонщини.
Спочатку під потреби вимушених переселенців облаштували школи, гуртожитки, але як місця для тимчасового, а не постійного проживання.
Також як варіант для тимчасового проживання розглядають модульне житло. Перше таке містечко на 70 людей у червні запрацювало у Знам'янці.
Крім цього тимчасового проживання переселенців є можливість створити модульні містечка в 11 громадах області: Побузькій, Глодоській, Маловисківській, Новомиргородській, Новоукраїнській, Помічнянській, Знам’янській, Катеринівській, Олександрівській, Устинівській та Пантаївській.
Проте це не найкомфортніше помешкання і тимчасове рішення.
Тому, як повідомила "Гречці" заступниця голови Кіровоградської ОВА Катерина Колтунова, яка опікується питаннями переселенців, нині в області сформовано перелік зі 111 земельних ділянок під будівництво житла для переселенців загальною площею 172,2 гектара.
Першочергово проєкт будівництва житла для вимушених переселенців планують реалізовувати на двох ділянках у Кропивницькому:
- по вулиці Генерала Жадова (біля магазину "Епіцентр") – площею 38,5 гектара,
- по проспекту Університетському (101-й мікрорайон) – площею 3,2 гектара.
На цих двох ділянках в місті планують побудувати 20 п’ятиповерхових будинків на 2000 квартир.
Концепт будівництва на цих ділянках направили до Офісу Президента. Щодо будинку на Жадова, то співпрацю також запропонували німецькій інвестиційній будівельній компанії HFR Ingenieure GmbH.
Ще один спосіб місцевої влади допомогти переселенцям - виділити вже готові помешкання. Наприкалад, аби утримати висококваліфіковані кадри, з 2022 року і по сьогодні службовим житлом забезпечили 25 сімей лікарів на Кіровоградщині.
"Ми матимемо більш швидкі результати у цьому напрямку, якщо працюватимемо у партнерстві із адміністраціями чи громадами переселенців, і разом будемо думати як збудувати їм житло. Плюс, вони мають свої бюджети", - каже Катерина Колтунова.
Так ОВА проводить перемовини із міськими радами громад-переселенців, аби спільно знайти гроші на ремонти гуртожитків.
Так, наприклад, Центральноукраїнський національний технічний університет уклав договір з Маріупольською міськрадою і один із гуртожитків для потреб переселенців ремонтуватимуть за їх кошт.
"Наприклад, ми говорили зі Бахмутянською міською радою, запропонували їм приміщення, і вони готові шукати ресурси, щоб зробити там ремонт для бахмутців", - каже посадовиця.
Також, за її словами, міжнародні організації готові працювати на довготривалу перспективу, питання розвитку інфраструктури.
Чи забезпечуватимуть житлом військових?
Окремою категорією людей, які чекають підтримки житлом, є військовослужбовці та їх родини.
Питання про це у Кропивницькому почали порушувати ще з 2014 року. Тоді військовослужбовцям держава гарантувала першочергове право на отримання ділянки під забудову, проте згодом стало зрозуміло – землі на всіх не вистачить. Частина родин стало на квартирну чергу. У 2017 році у місті здали в експлуатацію перший будинок з квартирами для військових, збудований за кошти бюджету. Планували продовжувати, але повномасштабне вторгнення перешкодило.
Аналогічні проєкти втілюють і в інших громадах. Наприклад, У Долинській минулого року квартири отримали родини військових, які у черзі з 2016 року. Цьогоріч продовжують реконструювати ще один будинок на 72 квартири.
Як вважає Катерина Колтунова, згодом програми підтримки щодо житла для військових з'являться на державному рівні.
Ще одним варіантом стати власником житла, не чекаючи довго, є пільгове кредитування по програмі “єОселя”.
Що чекає на хрущовки?
У 2023 році Верховна Рада ухвалила в першому читанні проєкт закону «Про здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», який передбачає відновлення або будівництво нового житла у містах. Проте руху далі не відбулось.
У Кропивницькому більшість житлового фонду збудована за радянських часів. Низка з нього, як от хрущовки, віджили свій вік і потребують реконструкції.
Головною перевагою старих районів навколо центру та середмістя є вже готова хороша інфраструктура, а головним недоліком – погані умови проживання у порівнянні із сучасними будовами.
“Стосовно «хрущовок» потрібно розуміти, що даних будинків не просто багато – це значна частина житлового фонду міста і замінити їх на нові одночасно чи в найближчі 10 років буде неможливо. Найкращий сценарій в даній ситуації – це капітальний ремонт. Коротко, це включає: по-перше, аналіз конструкції будинку, виявлення головних дефектів тощо, а також укріплення цих конструкцій, наприклад, добудовою зовнішніх балконів чи ліфтів. По-друге, заміна старих комунікацій (води, каналізації, газу) на нові. По-третє, утеплення фасаду, заміна вікон та нове покриття даху”, – каже Олександр Ткаченко, молодший архітектор, урбаніст, представник спільноти “Урбаністика Кропивницький”.
Є доволі багато прикладів якісної й дієвої реконструкції «хрущовок» в містах східної Німеччини та багатьох містах Польщі. Окремо можна виділити Варшаву, яка практично вся складається з будинків радянської епохи, які вміло оновлюються.
Олександр вважає, що на зміни міської архітектури впливатиме саме життя.
“Умовно, якщо в центрі недостатньо хорошого якісного житла, садочків, шкіл, магазинів, то люди обиратимуть інші райони для життя. І поява нового мікрорайону, наприклад, за Жадова – тільки пришвидшить переїзд людей з центру, бо з’являється краща альтернатива. Але є друга сторона медалі: якщо через 10 років у центрі почне з’являтися хороше нове житло, замість старих приватних будинків, або реконструйовані хрущовки матимуть більші житлові площі, то люди вже надаватимуть перевагу центру та районам біля нього, адже рівень транспортної, рекреаційної інфраструктури, робочих місць, ТЦ та магазинів, кафе та ресторанів в центрі найбільший у місті”, – каже він.
Загалом, на думку урбаніста, є кілька рішень, і найкраще їх використовувати комплексно:
- Оптимізація житлових площ, реконструкція старих та закинутих будинк для створення нового житла з уже наявного.
- Реконструкція хрущовок, як основи житлового фонду міста.
- Ущільнення міської забудови. Означає забудову новими будинками пустих ділянок в місті, перебудову приватних будинків в самому центрі міста на багатоквартирні (добудова одного-двох поверхів), також це впровадження міської забудови в приватні сектори (наприклад, Балашівки) для створення там локального центру з торговою та робочою інфраструктурою.
- Створення нових районів, але максимальна інтеграція них у місто. (Наприклад, збудувати багато ЖК біля Черняхівки – це не інтеграція в місто, бо єдиний зв’язок з цим районом - одна-однісінька дорога).
Приклад реновації хрущовок
Як будівництво нового житла впливає на розвиток міста?
Кропивницькому однозначно доведеться розбудовуватись. А от наслідки це може мати різні, каже Едуард Дібрівний – міський дослідник, представник спільноти "Урбаністика Кропивницький".
“Позитивний сценарій передбачає нові місця тяжіння, розвиток інфраструктури (соціальної, транспортної, рекреаційної тощо), збільшення різноманіття житла, формування різноманітного соціуму, адже можуть оселитися внутрішньо переміщені особи або люди з інших міст, а також підвищення економічної сфери, інвестицій у громаду”, – каже він.
Це все може стати однією зі складових подальшого розвитку міста. Проте можливий і негативний сценарій, коли непродумана розбудова може призвести до просторової та соціальної сегрегації, нерівномірного розвитку уже забудованої та невикористаної території через хаотичну забудову та нестачі інфраструктури через збільшення щільності населення.
Такі сценарії є наслідками різних підходів як і до міського планування, так і до самих проєктів забудови.
Рішенням міг би бути підхід до містобудування, що передбачав би формування щільних та багатофункціональних районів. Наприклад, архітектор Девід Сім у книзі “М’яке місто” пише, що аби створити комфортне для містян середовище, просторове планування має базуватися на наступних принципах:
- менший (“людський”) масштаб забудови (до 4-5 поверхів),
- мультифункціональність простору та будинків (в одному мікрорайоні житло, місця праці, комерція, освіта, розваги тощо),
горизонтальне та вертикальне зонування (різноманіття перших 2-3 поверхів), - компактне, пішохідне та інклюзивне середовище.
Експерементальний еко-район Вобан у Фрайбурзі, Німеччина
“Уявний район буде таким: квартальна забудова до п'яти поверхів із різноманітною типологією, де присутні усі необхідні для повсякденного життя послуги та місця роботи, відпочинку. Це у близькій пішохідній доступності, є класні публічні простори, у яких збережена ідентичність місцевості чи міста. Проживають люди різних професій, станів, віку, щоб підтримувати соціальне різноманіття”, – стверджує Едуард Дібрівний.
Також нове будівництво має втілюватись за усіма нормами доступності та інклюзії.
- У школі вивчатимуть «Відьмака»: як вчитель з Новоукраїнки створював нову програму із зарубіжки
- Почухати за вушком Жадана: історія котокафе, яке допомагає знайти дім хвостатим
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
