«Принесіть післязавтра 2 кг макулатури. Наша школа доєдналася до благодійної акції "Х”» – реальна історія залучення до волонтерства школярів у кропивницькій школі початку 2000-их років. Переконані, кожен може згадати зі шкільних років бодай одну історію, коли клас чи цілу школу намагалися добровільно-примусово долучити до якоїсь благодійної справи без особливих роз'яснень що, для кого і навіщо це учню та його батькам.
Нині волонтерство в Україні стало мейнстрімом. Однак тенденція зростання підтримки ініціатив на підтримку ЗСУ, відзначають волонтери по всій країні, пішла на спад і дедалі важче залучати людей що до донатів, що до участі в благодійних заходах. Як на допомогу у подоланні цього виклику війни може стати запровадження сталої культури волонтерства у навчальних закладах і чому це важливо для сучасних дітей, сьогодні у рубриці «Досвід інших». Тут історії про те, як волонтерська культура з'являється завдяки ініціативі вчителя та філософії цілого закладу.
Волонтерство – на рівні філософії школи
Альтернативна школа «КРОК» працює вже 6 років. У Кропивницькому вона відома своїм «інакшим» підходом до навчання дітей. Замість учителів тут тьютори, замість переповнених класів – групи дітей до 10 осіб, а замість традиційного викладу шкільної програми – тут «психологічно комфортна» програма з урахуванням потреб учнів. Повага, родинність і свобода бути собою – одні із ключових цінностей школи.
Школою керує відома у місті громадська активістка Зоя Лебідь, яка розповідає, що усі учні закладу не з книжок чи соціальних мереж знають що таке волонтерство. Вони регулярно відвідують місцеві зоозахисні організації «БІМ» та «Щасливий пес», неодноразово волонтерили на локаціях бігових марафонів, організовують благодійні заходи та барахолки, безпекові майстерні.
У школі зробили спроби запровадити сортування сміття, які теж переросли у постійну практику на рівні школи. До ековолонтерства та гуртової відправки зібраного, говорить директорка школи, вже долучаються і містяни, які знають про цю ініціативу.
«Коли батьки приводять нам дитину, ми одразу говоримо про те, що учні закладу регулярно долучаються до волонтерських проєктів, що це не ситуативно. Якщо батьки це не підтримують, то нам, мабуть, не по дорозі. Батьки мають бути готові відпустити дитину до притулків, на волонтерські заходи», – розповідає Зоя.
Війна спровокувала розширення напрямків волонтерства у «КРОК». Вже у другий день повномасштабного вторгнення, згадує Зоя, у школі почали плести маскувальні сітки для ЗСУ. У спортивному залі збиралися і діти, і батьки.
Через півтора року великої війни тут сформувалася стала волонтерська спільнота, у якій і внутрішньо переміщені особи, і педагогічний колектив закладу, і самі учні. Плетіння сіток тут не припинялося, а навпаки вдосконалювалося за процесами та матеріалами.
«Волонтерство – це вже наша стала програма. Менші класи епізодично долучаються до волонтерських процесів у школі, а старші більш системно, на допомогу тваринам, військовим, на підтримку екології... Деякі благодійні події, як, наприклад, гаражні розпродажі є вже традицією, яку часто ініціюють самі учні. Вони самі вигадують креативні назви, обирають куди передадуть виручені кошти, – говорить Зоя. – У нас також діє внутрішня шкільна валюта "крокоїни", яку діти отримують за участь у волонтерстві, започатковані проєкти на користь класу, школи, громади чи виконання таких собі незвичних завдань із зірочкою. За таку шкільну валюту діти можуть придбати різні речі зі шкільним мерчем, відкупитися за адміністративні мінуси тощо».
Розвиток дітей, а не просто виховна робота
Для девʼятикласників ліцею імені Т. Шевченка, яких цьогоріч відпустила у старше життя вже колишня вчителька зарубіжної літератури Ольга Івашура, волонтерство стало особливою шкільною історією. Воно допомогло сформувати міцні і дружні стосунки в класі, за які особливо дякували учні й батьки на випускному та на сторінці свого класного керівника.
«Ми з класом активно волонтерили із 2018 року, коли я тільки стала для них класною керівницею. У мене була ідея проводити не просто виховну роботу, а включати дітей у різні сфери життя, щоб вони відчували причетність до добрих справ. Все почалося із візиту до ветеринарно-реабілітаційного центру "БІМ". Я просто запросила у вихідний день батьків і дітей до цього центру. Враження були настільки сильні, що згодом зооволонтерство стало філософією класу», – згадує Ольга Івашура.
Згодом у класі почали влаштовувати благодійні заходи та збори, запустили сортування сміття. Коли побачили ідею як перетворити списані зошити на екоручки, почали заробляти гроші на переробці відсортованого паперу. Ручки діти виготовляли на перервах, виховних годинах та поза уроками, а їхня вартість становила лише 7-10 гривень в залежності від оздоблення.
«Це ж найлегше – взяти гроші у батьків і віддати їх на якісь потреби. Важче ці гроші створити самому, тому їх цінність стає більшою, адже туди вкладено щось твоє. І ми почали поєднувати це з екологією, бо це ще й моя філософія життя. Сортували сміття, виробляли екоручки і продавали через соцмережі та серед знайомих. Тоді діти зібрали понад 2 тисячі гривень. Вони були у великому захваті, адже робили це своїми руками. Я писала про них у соцмережах, до нас у клас почали приходити журналісти для створення сюжетів. Це інакша мотивація для дітей, коли до них приходять ЗМІ і питають "як ти робиш? що і для чого?"», – пояснює Ольга Івашура.
Такі активності в класі, згадує Ольга, згуртували клас і батьків. Самі ж діти згодом почали приходити в інші класи, проводити майстер-класи для інших учнів, популяризувати тему ековолонтерства в місті. З цією історією учні відвідали й Children's Global Summit, що відбувався у 2019 році у Ватикані. Учні мали можливість особисто зустрітися з Папою Римським, розповісти про свої волонтерські проєкти на підтримку тварин та екології на рівні з дітьми із 44 країн світу.
«Що важливо підлітку? Повірити в себе! Можна говорити яка у нас молодь і, що її нічого не цікавить, вони тільки в телефонах сидять, а можна взяти і з ними піти щось робити. І вирвати їх із цих телефонів, а не звинувачувати їх у тому, що у їх житті тільки телефони. Дайте альтернативу», – радить Ольга і теж підтверджує, що залучення дітей до волонтерства має відбуватися паралельно з роботою з батьками.
«Насправді школа – це великий ресурс. Це батьки у різних сферах, які можуть вам допомогти. Важливо говорити з батьками про волонтерство. Тому що все одно дитина прийде додому і важливо, щоб мама не сказала "Та то дурня! Нащо воно нам потрібно?! Займайся чимось іншим!". У мене якраз усе почалося із роботи з батьками», – підкреслила вона.
Волонтерство змалку формує свідоме суспільство
Із запровадженням Нової української школи у 2018-2019 роках держава оголосила зміну орієнтирів в освітній системі. Нові принципи в освіті передбачають не лише особистісний підхід до учнів, партнерство між учасниками освітнього процесу чи відхід від «ізольованого» викладання предметів і «зубріння» правил, а й розвиток ключових компетентностей у школярів, що необхідні для сучасної людини. Державний стандарт початкової освіти визначає 11 ключових компетентностей, серед яких, наприклад, інноваційність (ініціювання змін у близькому середовищі), екологічна компетентність (розуміння важливості збереження природи), навчання впродовж життя (опанування умінь і навичок задля подальшого вміння працювати самостійно і в групі). Волонтерство, переконують освітянки, комфортна сфера для розвитку подібних компетентностей у сучасної дитини.
«Я хочу сказати на своєму особистому прикладі. Я із 17 років була в скаутській організації, волонтерила, працювала інструктором із дітьми, на таборах тощо. І ці перші студентські роки, коли я волонтерила постійно, здобуті навички волонтерства вважаю дали мені не менше, ніж університет, – а можливо й більше, – впевнена Зоя. – Тут ти по логістиці працюєш, тут як організатор, а тут комунікаційник... Це найрізноманітніші практичні вміння, які згодяться в житті. Дивлюся по учнях нашої школи: включеність у волонтерство та різні благодійні проєкти протягом місяців і років впливає на їхню загальну активність та успішність в житті. Традиційна освітня програма в основному зорієнтована на пасивне споживання великої кількості інформації. А волонтерство формує активну позицію, дитина стає учасником процесів, а не споживачем, від дій дитини багато чого залежить. І це основне, що дає волонтерство. Вона відчуває свою співвідповідальність за те, що відбувається».
Вчителів теж треба мотивувати
Однак чи стане волонтерство одним із напрямків освітнього процесу багато в чому залежить і від вчителів. Однієї мотивації недостатньо, вважає Ольга Івашура, адже педагоги у навчальних закладах "завалені" роботою з документацією, а волонтерство з дітьми часто відбувається поза робочим часом і на власному ентузіазмі.
«Насправді у вчителів дуже багато роботи. Мають бути певні бонуси, можливо для закладу в цілому або персональні доплати чи мотивації. Виділити час іноді дуже складно, обсяг роботи вчителя сьогодні дуже великий і через започаткування дистанційного навчання в COVID, а потім під час війни він збільшився. Але якщо вчитель знатиме, що її ініціатива дасть їй бонуси... Це буде її змінюватиме і вона вже далі робитиме це підсвідомо», – переконана Ольга.
На Кіровоградщині багато волонтерських осередків було сформовано саме на базі освітніх закладів. До прикладу, у селі Чечеліївка Петрівської територіальної громади на базі загальноосвітньої школи увесь час повномасштабного вторгнення сушать борщі та супи, серед яких і капусняк, який не виготовляють в інших громадах. У Новомиколаївській гімназії у Кропивницькому облаштували «Вулик» – ініціативу з пошиття одягу для військових. У Голованівському ліцеї учителі та вихователі закладів Голованівської громади готують тушкованки, вареники, пиріжки, котлети та інші страви для відправки захисникам на фронт. Учні шкіл активно долучаються до створення малюнків, оберегів для військових.
Аби волонтерство в країні не пішло на спад за аналогією 2014 року, коли війна теж спричинила появу великої кількості волонтерських осередків, про його підтримку має потурбуватися і держава, вважає Зоя Лебідь.
«Держава повинна збільшити свій запит і дати чіткі напрямні для вишів, для шкіл, що за це додаються бали школярам, збільшується оплата вчителям. Це теж важливо. Бо волонтерство – це часто на вихідних, увечері. Тому важливо говорити про те, що волонтерство формує свідоме суспільство, адже свідоме суспільство це загальна успішність усіх, якщо брати в цілому. Тому має бути якась підтримка з боку держави, хоча б в частині мотивації вчителів, які залучають дітей до волонтерства поза робочим часом, що обліковується, – пояснює Зоя Лебідь. – Волонтерство – це ж не про кошти, це про визнання. Важливо визнавати досягнення людей, робити видимим. У нас були родини, які долучалися одразу після повномасштабного вторгнення, дехто пізніше включався, а дехто досі пір говорить "Нащо сітки?", бо нібито держава має всім забезпечити дати. Люди ще не усвідомлюють, що будуть співвідповідальні за майбутню Перемогу».
Світлана Дубина
Фото зі Facebook-сторінок Ольги Івашури та Альтернативної школи «КРОК»
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
- «Я захищатиму Україну»: у війні проти російських окупантів загинув 21-річний «Поет» з Кропивницького (ФОТО)
- Пробіжка з подвійною користю: як у Кропивницькому підлітки борються зі сміттям (ФОТО)
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
