Тьюторка Алевтина Сторожевська: У альтернативній школі вчитель – це старший друг учня

 Алевтина Сторожевська, перший у Кропивницькому тьютор, завжди бачила себе навчаючи дітей, але не уявляла, що буде працювати в школі. Свій талант до викладання дівчині вдалось реалізувати у альтернативній школі. Вона не питає в учнів «а ти голову вдома не забув?», коли хтось з класу приходить без підручника. Не вважає, що без її предмету діти не зможуть вижити і що його основні тези мають «відскакувати від зубів». У альтернативній школі вчитель – це старший друг учня, наставник.

Кількість переглядів - 3336

Опубліковано . в Лонгріди


 

Спілкуємось з Алевтиною в її день народження. Локація – кухня у альтернативній школі. Навіть із-за зачинених дверей доносяться голоси дітей, а щопівгодини до нас заходить хтось з учнів, аби віддати конверт з цитатою з Гарі Поттера.

- Я сова і вам прийшов лист, - говорить учень і зникає.

- Це вони мене так вітають з днем народження, я ж фанатію від «Гаррі Поттера», - пояснює Аля.

У конверті була цитата, надзвичайно доречна до інтерв’ю: «Не забувайте про те, що всі великі чарівники в історії в свій час були такими ж школярами, як ми. Якщо у них вийшло – вийде і у нас».

Алевтина навчалась у педагогічному університеті на вчителя хімії та біології. Їй завжди було очевидно, що вона буде працювати з дітьми, навчати їх.

«Ще був варіант піти по музичному шляху, після музичної школи, але в якийсь момент мама сказала, що «музикант – це не професія» і я пішла в 10 клас, з думкою «Мееее, буду вчителем» Але мені здається, що все склалось, як треба було».

— Аля

Не зважаючи на те, що Алевтина закінчила університет ще кілька років тому, пішла працювати безпосередньо за спеціальністю лише у 2017 році. До цього була вчителем у альтернативній школі на хуторі «Обирок», аніматоркою у Єгипті, бо ніколи себе не бачила у звичайній школі. Все почалося ще з педагогічної практики на четвертому курсі. Каже, що це було жахіття, і справа не у взаємодії з дітьми, а у самій системі.

«Безумовно, що в кожній школі є один класний вчитель. Але вони так само змучені системою. Це і педради, тобі треба здавати папки з конспектами, які просто перевірять для галочки. Уяви собі: на 9 місяців 35 тижнів. І тобі на кожен урок, кожен клас потрібно здати конспект. Плюс календарно-тематичне планування на кожен клас. І в результаті ти сидиш і витрачаєш 80% свого часу на те, щоб зробити гору паперів, замість того, аби дізнатися щось про дітей, яким ти будеш викладати. Дізнатися щось круте, що ти можеш їх показати. Час, в принципі, є. Ним можна пожертвувати. Але натхнення після того вже ніякого немає. Можливо, в мене просто характер такий. Я терпіти не можу заповнювати папірці і воду лити. Для мене це найгірше покарання. Але на практиці це було найяскравіше видно, коли ми ходили по уроках одногрупників. Коли ти бачиш, що людина готувалася, всю ніч сиділа, конспект на 15 сторінок написала. Такий просто ідеальний, що якщо його принести на методику викладання хімії – тобі поставлять «5», скажуть, що це найбожественіший конспект, який можна було створити. Але коли він втілюється конкретно на уроці – ти думаєш, коли це закінчиться, бо дуже нудно. Коли дивишся на годинник – бачиш 9:00, а через 40 хвилин (по відчуттям) там 9:02».

— розповідає Алевтина
 

Формальності часто забирають ентузіазм.

«Формальність, яку ти вимагаєш від себе, формальність, яку ти вимагає педрада, методкабінет. У школі на педраді такі дивні речі обговорюють: не те, як допомогти дітям, не те, як розвинути найкраще в них. А «що в нас там по плану?», «які перевірки?» і т.п. І після того я подумала, що ніколи не піду працювати у звичайну школу. Можливо, це було про репетиторство. Але те, що я буду пояснювати матеріал дітям – мені здавалось очевидним».

— Аля

Після закінчення навчання в університеті Аля працювала на фармацевтичному заводі. Але, подумавши, «господи, що я тут роблю?», покинула його та поїхала викладати дітям хімію на хутір «Обирок». Місця вона там жила, працювала паралельно на кухні, спілкувалась зі своїми учнями. Їх було п’ятеро, у віці від 4 до 10 років. У неї було два заняття на тиждень.

Ми ходили навколо хутора, все навколо вивчали. І найяскравіший спогад, це коли я сказала дітям, що все навколо - хімія, і вони прибігали на кухню до мене і питали «і це хімія?». Їм треба було знайти такий предмет, який не хімія. І вони так намагалися це зробити. Мені доводилось пояснювати, що все складається з якихось менших часток – дерево складається з целюлози, суп – це теж хімія. І коли приїхав в гості молодший брат когось з них – вони в нього запитали «а ти в курсі, що все навколо хімія?». І він сказав «не може бути». Діти почали перераховувати всі предмети, про які я говорила, що то хімія. Ще такі питають: - Алевтина, а правда, що все навколо хімія? Я кажу – правда. А вони: - «от бачиш, Єгор, я ж казала». Я просто уявляю, як це – у 5 років дізнатися, що все навколо хімія

— Аля

Ми варили цукрові кристали, вони потім їх їли. З пластиліну ліпили атоми, поєднували їх у молекули. Бігали, граючись в молекули, хтось був атомом гідрогену, хтось ще одним, вони поєднувалися. У нас ще був дослід, де три прозорі рідини і треба було визначити, що це саме за рідини. У тебе є сода, сірники та олія. За допомогою них треба було визначити. Наприклад, як визначити воду? Ллєш олію і емульсія виходить. Спирт сірниками визначали, бо це єдине, що горить. І оцет содою визначали. Діти на диво швидко все визначили, бо коли я просила когось із своїх знайомих це зробити – вони сиділи і зависали.

— Аля

До альтернативної школи Алевтину запросили в той час, коли вона працювала аніматором у Єгипті. Повернувшись, долучилась до підготовки до першого навчального року і у вересні 2017 року розпочала роботу. Вона викладає хімію та біологію і паралельно курує старшу вікову групу.

Школа працює з 9:00 до 14:00.  Учнів близько 15. Є чотири вікові групи: наймолодші  - 1, 2 клас, потім – 3,4 клас; 5,6 клас і найстарша – це 7, 8 клас. Прийшли до цього поділу трохи згодом, адже починали ми з двох груп – з 1 по 4 клас та з 5 по 8 класи.

Але в процесі ми зрозуміли, що треба далі розділяти, бо 1 і 4 клас – це геть різні люди, так само, як і 5 та 8. І неможливо за таких умов організувати навчальний процес максимально ефективно, щоб залучити всіх

— Алевтина

У альтернативній школі немає 45-хвилинних уроків. Процес навчання відбувається так, що кожного дня по дві години учні з вчителем працюють над одним предметом і після перерви – над іншим. Всього за день мають два уроки. Зазвичай, вони різного спрямування – один гуманітарний, один точний.

Якщо взяти всі ці 45-хвилинні уроки, коли їх 6-7 на день – дитина до останнього вже ніяка. Там просто про моральне виживання йде мова. І коли в тебе українська мова, алгебра, географія, англійська і на вивчення дається 45 хвилин – то дитині треба 15 хвилин для того, аби ввімкнутися в роботу, 15 хвилин на роботу, а 15 хвилин чекає на перерву. І так кожен урок. Умовно шкільну програму можна пройти швидше. За рахунок того, що ми розсіюємо в звичайній школі на 7 уроків, 35 тижнів – навчальний процес відбувається неефективно. А у нас можна за зосередитися на предметі і працювати над ним, викладатися повністю.

— розповідає Алевтина

У альтернативній школі рідко бувають домашні завдання. Принаймні, їх менше, ніж у звичайній школі. Оцінювання проводять не вчителі, воно відбувається через тестування на дистанційній платформі Харківської школи. Завдання вчителя – викласти матеріал, навчити. На уроках у кожній групі максимально 5 дітей. За цей час вчитель встигає кожного приділити увагу, пояснити.

Ти індивідуально підходиш до дитини і даєш їй завдання, пояснюєш теми, розбираєш їх. Це дає можливість ґрунтовного вивчення предмета. В нас є діти, які дуже вороже ставились до математики. А зараз працюють, нормально викладаються, в них виходить. За рахунок маленької кількості дітей у групі є можливість того, що вчитель приділяє дитині більше часу. В групах по 3-4 учні. Також, дитина не змучує себе. Ви ж самі бачили дітей, які приходять після школи о 15:00 і не мають сил більше ні на що. Ні гуртків, нічого не хочеться. А тут о 14:00 вони вже вільні, ефективно попрацювавши. Не перевантажують свій графік. Вони в стані навіть самі собі створити графік, який їм найзручніший. Оцінок, як вже було сказано, у нас немає. Є умовні заохочення/покарання. Ми пояснюємо матеріал, а те, на яку оцінку вони напишуть тести вже залежить від них. Власне, так і в світі є: що ти зміг витягти, зрозуміти – то це твоє. Все, що запам’ятав – твоє. Все, що вивчив – твоє. А якщо не вивчив – то що я можу зробити? Я ж давала тобі цю інформацію.

— Аля

Алевтина розповідає, що великої різниці у ставленні дитини до навчання у альтернативній школі і у звичайній немає. Якщо вона звикла навчатися – вона це буде робити у будь-якій школі. І багато чого залежить від батьків, як вони мотивують дитину до навчання.

«Є діти, які себе знайшли саме у форматі альтернативної школи. А є діти, які що до цього нічого не робили, що зараз нічого не роблять. Відверто кажучи, якщо дитина певну кількість років нічого не робила в школі – то раптом вона не почне. Ніхто з нас тут не володіє магією. І раптом якщо батьки почнуть вводити якісь суворі дисциплінарні міри – це теж не допоможе. Дитина скаже «до цього ж якось жили, а тепер що сталося?». Можливо, якимсь занадто м’яким способом ми намагаємось привести дітей до мотивації та самоорганізації. Але те, що дитина погано навчається – проблема не школи. Треба враховувати всіх учасників навчального процесу, бо вчитель може хоч танцювати біля дошки, але це не допоможе.

— Алевтина

У альтернативній школі не так багато правил, як у звичайній. Найголовніше - це те, що кожен має право на свою думку. Також, вчителі намагаються виховувати взаємоповагу. Але є і покарання, та вони не зовсім типові.

У нас є мінуси. Якщо дитина набирає три мінуси – наступного дня вона не має права прийти в школу. На диво, працює! Якби у звичайній школі тобі сказали, що якщо ти будеш себе погано поводити – завтра не приходь, діти сидіти б і цілеспрямовано заробляли ці «мінуси». Прикладали би всі зусилля. А у нас коли кажеш дитині «в тебе перший мінус» - у неї починається стрес, вона думає, як виправитися. І за весь час тільки один раз було, що учень заробив три мінуси

— Аля

Крім навчальних моментів у школі є і веселі позаурочні.

Дивилися «Гарі Поттер і таємна кімната» якось. Там є момент, коли Макгонагл розповідає дітям про таємну кімнату і каже, що там ховається якесь жахливе чудовисько. А дитина каже: здається, це чудовисько – російський реп. А потім почали перебирати інші варіанти типу «Кіркоров, Оля Бузова» і тому подібне. Жартують вони «мощно». Іноді ти сидиш і не можеш продовжувати урок від того, як смішно. Колись був момент, коли я приходжу, а один із учнів щось їв. Я йому сказала щось в дусі «чого ти нічого не робиш», а він відповів: «це замість «смачного»»? Сиділа робила презентацію на ноутбуці. Один із учнів сидів поруч і каже: тук-тук-тук. Я ж відповіла «хто там». Він каже: це я, ваш сусід зверху, Диявол. А знаєте, чого зверху? Бо зараз оце все, що ви робите в свій день народження ще гірше, ніж пекло.

— Алевтина

Нещодавно Алевтина закінчила Академію тьюторінгу. Це польська програма, адаптована під українські школи. Це два дні тренінгу, які відбувались по вихідним. Всього було чотири модулі.

(Тьютор (англ. Tutor - наставник) - історично сформована особлива педагогічна посада. Тьютор забезпечує розробку індивідуальних освітніх програм учнів і студентів та супроводжує процес індивідуалізації та індивідуального освіти в школі, вузі, в системах додаткової освіти).

Тьюторінг – це як наставництво, допомога. Тьютор – це той, хто допомагає визначити ціль і допомогти її досягти. В середньому триває цей процес один рік. Тьютор і дитина укладають контракт з правилами, визначають, скільки вони зустрічаються. Тьтор має допомогти визначити сильні сторони, слабкі сторони дитини, її захоплення. І максимально розвивати ці сильні сторони. Наприклад, дитина каже «я хочу навчитись створювати проект і захищати його на публіці», або «мені дуже подобається кулінарія, я хочу навчитися готувати якусь страву і організувати фуршет для однокласників». І тьютор ставить поетапні цілі, що для цього треба зробити. Але ще це все залежить від віку. Зі старшими дітьми вже визначають, хто куди хоче вступати, в який навчальний заклад. Тьютор має допомогти у цьому процесі, дати спробувати себе у різних ролях. Ми дивились дуже круте відео одного тьютора,який розповідав, що до нього прийшов хлопець, який сказав, що йому цікава інформатика і економіка. І серед цього він не знає, що обрати. На основі всього цього тьютор запросив учня до кав’ярні, де той мав розробити мобільний додаток для нього і розрахувати, чи є він економічно вигідним. Тобто, поєднав інформанти і економіку.

— Аля

Світлина від Alevtina Storozhevska.

У форматі альтернативної школи ця навичка поки не втілена, бо Алевтина тільки закінчила навчання. Але зараз вона може себе назвати як «класний керівник з тьюторськими компетенціями». Вона звертає увагу на дітей, намагається вивільнити їх сильні сторони у ході навчального процесу.

Алевтина вважає, що не треба змушувати дитину вчити те, що їй жодним чином не «відкликається». Вона це встигне вивчити, якщо буде потрібно. Але якщо бачите вогонь у її очах і вона хоче щось зробити – дайте їй це зробити.

Це краще, ніж казати «ти маєш знати всі предмети ідеально, маєш їх здавати». Вчителям немає сенсу прискіпуватися до дитини і казати «вивчи, вивчи, зроби, як ти цього не розумієш?». У мене переконання такі у житті, що я ганяюсь за досвідом. Цікавить отримати його, цікавить процес, не результат. Подобається саме переживати цей досвід. І зараз я викладаю у Донецькому медичному університеті фармакологію іноземним студентам на англійські мові, і мене цікавить саме цей аспект. І я дуже хочу це донести дітям, що досвід – це не рюкзак на 70 кілограмів, який тобі треба тягти на собі. А це інформація. Маєш час – рано чи пізно ти знайдеш простір, в якому почуватимешся найбільш комфортно. Але якщо не будеш намагатися – навряд чи це станеться.

— Алевтина

Альтернативна школа знаходиться у приміщенні Міжнародної мовної школи «Mortimer». Записати свою дитину до цієї школи можна вже з нового навчального року, у вересні. 

Спілкувалась Олександра Гонтар 

Фото зі сторінки Алевтини у Фейсбук та автора

 

G

Сподобалася стаття?