Майстриня макіяжу Наталя Горбачова: мейк-ап може показати жінці що вона красива

 

Наталя Горбачова – засновниця «Browbar», відома майстриня макіяжу, гример та стиліст у різноманітних проектах (таких, як: арт – простір «Photo House», серія календарів «Леді Єлисаветград», «Єлисавет – баскет», кінострічках «Синдром дракона» «Белая карта», «Недосказанная легенда» та ін..). Крім того, їй вдається активно займатися своєю роботою та виховувати трьох синів. Як це все поєднувати та лишатися натхненною, переповненою творчих задумів та ідей? Про це «Гречка» поспілкувалася з Наталею.

Кількість переглядів - 2147

Опубліковано . в Лонгріди


 

Візажем вона займається вже понад 10 років, проте прийшла у цю сферу не одразу. Свій хист до створення прекрасного довелося ще перевірити, працюючи деякий час, в юридичній сфері.

- Творчість завжди була присутня у моєму житті, із самого дитинства. Але як більшість підлітків, я не одразу визначилася зі своїм призначенням. Тому прислухалася до поради батьків, і вступила на юрфак. Пам’ятаю, як сидячі на задніх партах, я постійно малювала в конспектах, або на руках своїх одногрупників - щось на зразок боді-арту гелевими ручками. Це не заважало моєму навчанню і юридичній практиці, навпаки, я могла дозволити собі виглядати як забажається, експериментувати із зовнішністю: хотіла волосся фарбувала, зачіски під настрій змінювала, різні варіанти макіяжів, і навіть, декорувала свій одяг. Однозначно, я вирізнялася серед інших студентів, колег. Згодом, мене помітила майстер по нарощуванню нігтів, яка на той час відкривала свою школу по манікюру, і запропонувала мені стати її адміністратором. Таким чином, я і прийшла у б’юті-сферу, це була моя перша сходинка. Далі, я познайомилася з Максимом Власенко, який тоді був найтоповішим фотографом. Він знімав на цифровий фотоапарат, а я організовувала зйомки. За це я не отримувала гроші, але могла навчитися всьому, що має знати кожен стиліст, та отримати безцінний досвід. У мене був хист, досвід, відчуття кольору, форми…але не було техніки, школи. Тому, я вже свідомо пішла на навчання до школи Світлани Живатовської – візажиста, яка перша, і на той час єдина у нашому місті, хто професійно викладав мистецтво візажу. Тоді я потрапила в справжню течію: приймала участь в міжнародних та всеукраїнських конкурсах візажистів, створювала неповторні образи, і навіть в кіно себе проявила - працювала гримером, костюмером. Свої знання та досвід, я викладала студентам в університеті культури. Я читала дисципліни «кіно і грим», «історія косметики» і «декоративна косметика». І знаєте, я не шкодую, що маю вищу юридичну освіту. Ці знання мені знадобилися у правильному ведені власного бізнесу. Все склалося так, як мало бути.

Ще десять років тому покоління, що виросло на маминих тінях «RubyRose» уявити не могло, що можна буде буквально змінювати свою зовнішність за одну годину. Що майже за помахом чарівної палички, але скоріше – за помахом чарівних пензликів можна стати з Попелюшки – принцесою. І поштовхом для такого розвитку сфери краси стали соцмережі, говорить Наталя.

- Спочатку ажіотаж був навколо манікюру. Я пам'ятаю той час, коли модні були довгі стилети - це такі довгі нігті. Зараз, через доступність інформації, розвиток б’юті-сфері та соцмереж – пропозиції стало більше, і обмежень немає. Пропагується і манікюр, і візаж, і зачіски на будь – який смак. Там все виглядає ідеально, але в житті дещо інакше . Одна справа зробити селфі вдома, накласти фільтри і зробити красиву картинку. А потім тебе запрошують на побачення, а фільтр ти не вдягнеш на себе. І що робити? Бігти до візажиста. Взагалі, я це не люблю, мене дратує популяризація саме таким чином. За рахунок агресивного маркетингу, людям нав'язують як виглядати і як бути у тренді. Макіяж став просто ніби «must have». " У тебе немає хайлайтера? Ти неправильна!". І всі схожі одна на одну, тому що беруть матеріал з одних джерел і відштовхується не від особистості людини, не використовують ті форми, які є. Використовують шаблони. Все намальовано, тому все виглядає однаково.

Коли я відкривала «Browbar», я планувала зробити акцент тільки на догляді за бровами. Повірте, за сьогоднішніх технологій в індустрії краси, для мистецтва догляду за бровами можна виділити окрему почесну ланку. Але попит від клієнтів був набагато ширше, тому, ми доповнили спектр б’юті послуг (макіяж, зачіски, манікюр та парафінотерапія). Тепер це не зовсім Browbar, і не салон. Це комфортний простір для жінок, так би я його назвала.

Мабуть, у кожного є подруга, або знайома, що працює візажистом, майстеркою з манікюру, нарощує вії абощо. При тому, що ці дівчата здебільшого мають вищу освіту, але змінюють своє життя буквально за півтора місяці. В середньому, приблизно стільки треба, аби закінчити курси макіяжу. Наталя Горбачова теж має свої курси, але ставку робить не на кількості учениць, а на якості їх освіти. Краще менше, але навчити їх всім тонкощам справи.

- Мені здається, зараз будуть більш актуальними курси макіяжу для себе, ніж курси візажистів. Раніше вони були дуже популярними, до шкіл візажу ходили просто потоки людей. Думали "якщо ти візажист, значить у тебе море власної косметики, пензликів, ти завжди гарно виглядаєш, створюєш красу". Десь так це виглядає очима новачків. Але коли працюєш вже 10 років і знаєш вже зсередини, то розмова з новачками інша. В першу чергу це чималі інвестиції, і не тільки матеріальні. Професія вимагає прокидатися близько четвертої ранку, робочий день починається з 5 ранку у п'ятницю, суботу та неділю. На новий рік ви підете з роботи близько 23-ї". Ще, доводиться по 6-10 годин стояти з піднятою рукою. Тому, якщо працювати у цій сфері, треба все ретельно зважити, тримати себе у гарній фізичній формі, знати, яке треба взуття, які мають бути перерви на відпочинок та ін. Про всі ці «закулісні» нюанси, я розповідаю на своїх заняттях новому поколінню візажистів. Але головне те, що візажист - це людина, яка неймовірно любить людей. В іншому випадку працювати у цій сфері неможливо.

Всі мої навчальні групи були компактні і всі, хто закінчив, вже успішно працюють. Випускники часто заходять у гості, навіть якщо працюють у інших країнах, містах. А ті, хто лишився зі мною – моя опора на роботі.

Коли одні жінки роблять красивими інших жінок – це майже парадокс. Всім відомі байки про конкуренцію між представницями прекрасної статі та про, те, що кожна хоче виглядати краще за решту. У Наталі таких моментів немає, вона любить свою роботу і надто показувати жінкам, що вони красиві.

- Мені подобається проводити уроки макіяжу. Це радше спілкування з жінками, аніж урок. Ми знайомимося із природньою красою жінки, а потім я пропоную по-іншому подивитися на себе. Можна просто дивитися в дзеркало, а можна помітити те, чого не бачив раніше. Також, мені імпонує те, що я можу спілкуватися з молодими талантами, з іншими поглядами, давати їм можливість розкриватися, не нав’язуючи свій почерк або думку. Особливо, подобається працювати з жінками індивідуально, або в маленьких компактних групах. Якщо з чоловіками можуть бути питання, то жінок я розумію такими, якими вони є і приймаю з будь-якими питаннями та бажаннями, навіть якщо це суперечить моїй думці та баченню краси. Зрештою, я зроблю так, як хоче клієнтка. Звісно, поясню, що може їй не пасувати, але якщо вона вирішила зробити щось конкретне – то я відмовляти її не буду.

У «Browbar» також приходять і чоловіки. Вони можуть так само користуватися послугами візажистів, майстрів манікюру, як і жінки, але воліють лишатися у секреті. У суспільстві ще не готові відмовитися від навішування всім відомих штампів.

- У нас є клієнти-чоловіки, але вони підлягають нерозголошенню. Це так дуже інтимно, коли чоловіки фарбуються, або приховують якісь проблеми. До прикладу, це можу бути бійка і не зовсім приємний результат, коли треба замаскувати синці.

Хочу також зазначити, що все більше чоловіків доглядають за своїми бровами. Особливо, коли вони мають східні корені - для них це культура.

І поки чоловіки фарбуються так, що цього просто непомітно, то у жінок свобода у цьому безкрайня. Тіні будь-яких кольорів, помади від рожевого до гранатового, стрілки будь-яких форм – це те, що буде популярне у цьому сезоні. А ще, нарешті за зміну «стробінгу», що робив всіх дівчат неймовірнощо робив всіх дівчат неймовірно схожими одна на одну, приходить більш натуральний тренд.

- У цьому сезоні буде популярний «дрейпінг». Це рум’яна, вони наносяться на скули та під бровами, розпочата з середини і спрямована до скронь. Щоб цей прийом виглядав природньо, необхідно злегка розтушувати. Якщо цю текстуру правильно покласти: коли чисте обличчя, красивий тон, свіжа шкіра – то яскраві рум’яна будуть дуже красиві. Це створює  вигляд свіжості і візуально видовжує обличчя.

Зараз ще будуть популярні різноманітні стрілки на очах: графічні, подвійні, макіяж у стилі Твіггі (модель у 60-70 роках). Популярними кольорами в макіяжі стануть: помаранчовий, персиковий, лососевий, морквяний, блакитний, зелений, синій, фіолетовий.  Досить хороший привід для експериментів молодим дівчатам. До речі, такі макіяжі легкі у виконанні: виглядатиме так, ніби хтось просто пальцем взяв відтінок, наніс на око і все - ти вже у тренді.

Для губ пропонують  вишневі, глибокі відтінки. При цьому – мінімум на очах та ідеальна шкіра.  Якщо взяти виразні макіяжі  – то це смокі, золотисто-коричневі, шоколадні, бронзові відтінки. Брови – натуральні, вичесані. У жодному разі не графічні.

Та не зважаючи на тренди, все актуальнішим стає сприймати себе такою, якою ти є. Не любити себе тільки нафарбованою, а прагнути до натуральності і до комфорту. Але деяким для того, щоб сприйняти себе та почуватися впевнено, завжди потрібно бути з макіяжем.

- Макіяж потрібен для різних жінок у зв’язку з різними причинами. Хтось хоче зробити себе кращою. Комусь хочеться підкреслити свої яскраві риси, приховати недоліки. Бувають кризи у жінок, коли вони не  готові сприймати свої  вікові зміни.  Іноді я замислююся: навіщо все це, якщо природа створила жінку вже досконало унікальною. Якщо проблеми зі сприйняттям – це інше. Тоді, я подивилася на make-up як на інструмент, за допомогою якого можна додати впевненості та показати жінці що вона за будь-яких умов та обставин чарівна.

У Наталі крім улюбленої роботи, яка забирає переважну більшість часу, є ще троє дітей та чоловік. І як доводиться жонглювати своїм часом, аби бути дружиною, матір’ю, власницею студії, робити макіяжі, брати участь у різних проектах?

- Це тільки здається, що я все сама встигаю. Але за моїми плечима стоїть велика група підтримки. У Browbar – це мої учениці, з якими я зараз співпрацюю. А вдома – це моя  родина: чоловік, діти, батьки, брат. За що я їм безмежно вдячна. Останній раз вони мене взагалі шокували: я приходжу додому, а там здобні пиріжки з капустою і варенням. Я жодного разу не робила здобного тіста, а чоловік зміг. Більш того, авторські меблі, які ви можете побачити в моїй студії – справа рук мого чоловіка. Ми підтримуємо один одного, взаємодіємо, як справжні партнери. Так, чесно кажучи з трьома дітьми не обходилося і без няні. Але на сьогоднішній день, ми налаштували графік чергувань. Іноді, я по одному, по два можу брати до себе на роботу і це для них велика винагорода. Треба правильно речі складати, вчасно лягти спати, з’їсти всю кашу, щоб піти до мами на роботу – така собі мотивація. Після роботи, у нас прогулянка містом

Працюючи з жінками весь час, Наталя має аж чотирьох чоловіків вдома. І своїх трьох синів вона хоче виростити такими, аби вони були опорою жінкам.

-       -    Дуже хочеться виховати синів так, щоб вони були чоловіками з великої літери, щоб піклувалися про жінок. Я працюю з жінками і бачу, як їм не вистачає чоловічої уваги, підтримки, як вони на собі все тягнуть. Можливо, інколи у цьому їх провина, але я бачу проблему у вихованні цілого покоління. Нажаль, є чоловіки, які навіть не підозрюють про якісь потреби жінок: фізичні, інтелектуальні, духовні. Жінки стали як амазонки, що все тягнуть на собі. Я вважаю, що це великий дисбаланс. У жінок своє призвання від природи, а у чоловіків своє. Тому у вихованні синів мені хотілося б, щоб вони піклувалися  про своїх жінок. Для того, щоб бути щасливим, треба у своєму житті все врівноважувати. А чоловіки без жінок, мені здається, багато втратять.

І відповідь про прогнози у розвитку б’юті-сфери змішалася із сімейною тематикою. Наталя розповідає, що майбутнє може бути близьким до серіалу «Чорне дзеркало». Принаймні, у макіяжі. І на це її підштовхнув син.

- Судячи по тому, як мій син нещодавно малював винахід, то все має бути геть інакше. Я його питаю: «що це за палиця, що це за ванна?». А він відповідає: «Мама, це душ, не простий. Ти заходиш туди і автоматично тобі наносять макіяж». І може бути так, як сказав Добриня. Як на мене, таке реально. Якщо є такі автомати, у які ти можеш занурити руки і отримати манікюр – то з макіяжем може бути те ж саме. Щось на кшталт дзеркала - воно відсканує обличчя, зрозуміє, що тобі потрібно і нанесе відповідний макіяж. Чому б ні?

 

Спілкувалась Олександра Гонтар
Фото зі сторніки у Фейсбук Наталі.

У Наталі крім улюбленої роботи, яка забирає переважну більшість часу, є ще троє дітей та чоловік. І як доводиться жонглювати своїм часом, аби бути дружиною, матір’ю, власницею студії, робити макіяжі, брати участь у різних проектах?

-          Це тільки здається, що я все сама встигаю. Але за моїми плечима стоїть велика група підтримки. У Browbar – це мої учениці, з якими я зараз співпрацюю. А вдома – це моя  родина: чоловік, діти, батьки, брат. За що я їм безмежно вдячна. Останній раз вони мене взагалі шокували: я приходжу додому, а там здобні пиріжки з капустою і варенням. Я жодного разу не робила здобного тіста, а чоловік зміг. Більш того, авторські меблі, які ви можете побачити в моїй студії – справа рук мого чоловіка. Ми підтримуємо один одного, взаємодіємо, як справжні партнери. Так, чесно кажучи з трьома дітьми не обходилося і без няні. Але на сьогоднішній день, ми налаштували графік чергувань. Іноді, я по одному, по два можу брати до себе на роботу і це для них велика винагорода. Треба правильно речі складати, вчасно лягти спати, з’їсти всю кашу, щоб піти до мами на роботу – така собі мотивація. Після роботи, у нас прогулянка містом.

Працюючи з жінками весь час, Наталя має аж чотирьох чоловіків вдома. І своїх трьох синів вона хоче виростити такими, аби вони були опорою жінкам.

-          Дуже хочеться виховати синів так, щоб вони були чоловіками з великої літери, щоб піклувалися про жінок. Я працюю з жінками і бачу, як їм не вистачає чоловічої уваги, підтримки, як вони на собі все тягнуть. Можливо, інколи у цьому їх провина, але я бачу проблему у вихованні цілого покоління. Нажаль, є чоловіки, які навіть не підозрюють про якісь потреби жінок: фізичні, інтелектуальні, духовні. Жінки стали як амазонки, що все тягнуть на собі. Я вважаю, що це великий дисбаланс. У жінок своє призвання від природи, а у чоловіків своє. Тому у вихованні синів мені хотілося б, щоб вони піклувалися  про своїх жінок. Для того, щоб бути щасливим, треба у своєму житті все врівноважувати. А чоловіки без жінок, мені здається, багато втратять.

І відповідь про прогнози у розвитку б’юті-сфери змішалася із сімейною тематикою. Наталя розповідає, що майбутнє може бути близьким до серіалу «Чорне дзеркало». Принаймні, у макіяжі. І на це її підштовхнув син. 

G

Сподобалася стаття?