Суспільство

У Кропивницькому попрощалися з Володимиром Панченком: спогади товаришів (ФОТО)

. 4788

Сьогодні,17 жовтня, на подвір’ї ЦДПУ ім. В.Винниченка громада попрощалася з літературознавцем, письменником, громадським діячем Володимиром Панченком.

 

 

pan5

Удостоєний званням «Почесний громадянин міста Кропивницького», літературознавець, чиї книги поступово руйнують стереотипи щодо української класики, по-новому переосмислюючи її. Засновник впливового видання «ЛітАкцент», що для багатьох став путівником у світі сучасної літератури. Доктор філологічних наук, професор, Володимир Панченко пішов з життя 14 жовтня після тривалої хвороби.

Попрощатися з Володимиром прийшло кілька сотень людей: родичі, друзі , викладачі, студенти, місцева та обласна влада.

pan2

-Володимира Панченко був вчителем громади міста, вчителем демократії, високої національної ідеї та високої духовності. Буду ініціювати та звернуся до депутатів та громади, щоб вшанувати пам'ять і назвати його іменем центральну міську бібліотеку. Я вважаю, що пам'ять про Володимира Євгеновича, про його справи великого державника, інтелігента, людини мудрої вони будуть назавжди в нашим серцях,- каже міський голова Кропивницького Андрій Райкович.

pan

-Такі люди приходять, щоб піднести наш дух. 45 років тому ми познайомились. Всі ті роки я дивувався силі духу і завзятості Володимира Панченка. В будь-якій справі, за яку він брався бачив основне і те, що треба зробити,- каже почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» В'ячеслав Брюховецький.- Він мав золоте перо, писав легко, продуктивно і все, що було йому цікавим. В останні дні свого життя він говорив мені «Ще оце треба написати і це». Такі люди залишають глибокий слід в народі. Пам'ять про Володю живе не тільки в студентах і викладачах, а в мільйонах людей, які прочитати і читатимуть його книжки.

pan1

-Ми прощаємось з особливою людиною. Я знав багатьох видатних людей і маю всі підстави стверджувати, що таких як Володимир мало. Незмінно усміхнений, життєрадісний Володимир Панченко з’явився вперше в «Літературній Україні». Ми не могли подумати, що в його особі Україна одержить такий інтелект, талант,- відзначив письменник Михайло Слабошпицький.- Де б він не був, що не робив – завжди бачив далі за інших. За два останні десятиліття він явив нам дивовижні книги.

Володимира Панченка провели оплесками. Поховають письменника в селі Олексіївка.

pan7

Біографічна довідка: Володимир Панченко народився 2 вересня 1954 р. у селі Демидівка Любашівського району Одеської області. У 1975 р. закінчив філологічний факультет Одеського університету імені Іллі Мечникова та аспірантуру. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Проблема характеру в її зв’язку зі стильовими тенденціями в сучасній українській прозі» (1979).

Працював асистентом, старшим викладачем, доцентом Одеського державного університету імені Мечникова (1979-1984).

У період із 1984 по 2001 рік мешкав у Кіровограді. Обіймав посаду доцента кафедри української літератури (1984-1985,1994-1998), завідувача кафедри зарубіжної літератури та компаративістики Кіровоградського державного педуніверситету ім. Володимира Винниченка (1998-2001).

Від 2001 року мешкає і працює у Києві. У 2001-2014 роках – професор кафедри філології НаУКМА, у 2002-2007 рр. – віце-президент НаУКМА.

Володимир Панченко – автор книг: «Енергія пошуку» (1983), «Віч-на-віч з епохою» (1987), «Художня література і проблема шкільного виховання» (1987), «Юрій Яновський» (1988), «Магічний кристал» (1995), «Євангеліє чужих піль…» (у співавторстві з Л.Куценком, 1996), «Будинок з химерами» (1998), «Морський рейс Юрія Третього» (2002), «Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості» (2004), «Ох, Україно…» (2004), «Неубієнна література» (2007), «Небо Левка Мацієвича» (2009), «Сонячний годинник» (2013), «Кільця на древі» (2015), «Повість про Миколу Зерова» (2018). У 2019 р. світ побачили нові книги письменника: «Літературні ландшафти ХХ століття», «Сонячний годинник» (друге, оновлене видання).

Ще у 1997 році Володимир Панченко започаткував авторську серію «Урок літератури». У цій серії були видані «Поезія Ліни Костенко», «Арки і шибениці», «Так ніхто не кохав».

Як народний депутат Верховної Ради першого скликання (1990-1994 років), сприяв поверненню в Україну колекції особистих речей Володимира Винниченка.

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама