У Кропивницькому попрощалися з Володимиром Панченком: спогади товаришів (ФОТО)

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 2468

Сьогодні,17 жовтня, на подвір’ї ЦДПУ ім. В.Винниченка громада попрощалася з літературознавцем, письменником, громадським діячем Володимиром Панченком.

 

 

pan5

Удостоєний званням «Почесний громадянин міста Кропивницького», літературознавець, чиї книги поступово руйнують стереотипи щодо української класики, по-новому переосмислюючи її. Засновник впливового видання «ЛітАкцент», що для багатьох став путівником у світі сучасної літератури. Доктор філологічних наук, професор, Володимир Панченко пішов з життя 14 жовтня після тривалої хвороби.

Попрощатися з Володимиром прийшло кілька сотень людей: родичі, друзі , викладачі, студенти, місцева та обласна влада.

pan2

-Володимира Панченко був вчителем громади міста, вчителем демократії, високої національної ідеї та високої духовності. Буду ініціювати та звернуся до депутатів та громади, щоб вшанувати пам'ять і назвати його іменем центральну міську бібліотеку. Я вважаю, що пам'ять про Володимира Євгеновича, про його справи великого державника, інтелігента, людини мудрої вони будуть назавжди в нашим серцях,- каже міський голова Кропивницького Андрій Райкович.

pan

-Такі люди приходять, щоб піднести наш дух. 45 років тому ми познайомились. Всі ті роки я дивувався силі духу і завзятості Володимира Панченка. В будь-якій справі, за яку він брався бачив основне і те, що треба зробити,- каже почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» В'ячеслав Брюховецький.- Він мав золоте перо, писав легко, продуктивно і все, що було йому цікавим. В останні дні свого життя він говорив мені «Ще оце треба написати і це». Такі люди залишають глибокий слід в народі. Пам'ять про Володю живе не тільки в студентах і викладачах, а в мільйонах людей, які прочитати і читатимуть його книжки.

pan1

-Ми прощаємось з особливою людиною. Я знав багатьох видатних людей і маю всі підстави стверджувати, що таких як Володимир мало. Незмінно усміхнений, життєрадісний Володимир Панченко з’явився вперше в «Літературній Україні». Ми не могли подумати, що в його особі Україна одержить такий інтелект, талант,- відзначив письменник Михайло Слабошпицький.- Де б він не був, що не робив – завжди бачив далі за інших. За два останні десятиліття він явив нам дивовижні книги.

Володимира Панченка провели оплесками. Поховають письменника в селі Олексіївка.

pan7

Біографічна довідка: Володимир Панченко народився 2 вересня 1954 р. у селі Демидівка Любашівського району Одеської області. У 1975 р. закінчив філологічний факультет Одеського університету імені Іллі Мечникова та аспірантуру. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Проблема характеру в її зв’язку зі стильовими тенденціями в сучасній українській прозі» (1979).

Працював асистентом, старшим викладачем, доцентом Одеського державного університету імені Мечникова (1979-1984).

У період із 1984 по 2001 рік мешкав у Кіровограді. Обіймав посаду доцента кафедри української літератури (1984-1985,1994-1998), завідувача кафедри зарубіжної літератури та компаративістики Кіровоградського державного педуніверситету ім. Володимира Винниченка (1998-2001).

Від 2001 року мешкає і працює у Києві. У 2001-2014 роках – професор кафедри філології НаУКМА, у 2002-2007 рр. – віце-президент НаУКМА.

Володимир Панченко – автор книг: «Енергія пошуку» (1983), «Віч-на-віч з епохою» (1987), «Художня література і проблема шкільного виховання» (1987), «Юрій Яновський» (1988), «Магічний кристал» (1995), «Євангеліє чужих піль…» (у співавторстві з Л.Куценком, 1996), «Будинок з химерами» (1998), «Морський рейс Юрія Третього» (2002), «Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості» (2004), «Ох, Україно…» (2004), «Неубієнна література» (2007), «Небо Левка Мацієвича» (2009), «Сонячний годинник» (2013), «Кільця на древі» (2015), «Повість про Миколу Зерова» (2018). У 2019 р. світ побачили нові книги письменника: «Літературні ландшафти ХХ століття», «Сонячний годинник» (друге, оновлене видання).

Ще у 1997 році Володимир Панченко започаткував авторську серію «Урок літератури». У цій серії були видані «Поезія Ліни Костенко», «Арки і шибениці», «Так ніхто не кохав».

Як народний депутат Верховної Ради першого скликання (1990-1994 років), сприяв поверненню в Україну колекції особистих речей Володимира Винниченка.

 

G

Сподобалася стаття?

varto4
Реклама
Реклама

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити