Сьогодні, 26 листопада, Музей мистецтв презентує віртуальну виставку "Приречені на смерть".
«В умовах повномасштабної війни російської федерації проти України, що має всі прояви геноциду українського народу, намагань неадекватного сусіда знищити нас як націю, особливо важливого значення набувають історичні події, які красномовно ілюструють сатанинську сутність кремлівської хунти, яка, захопивши в 1917 році владу, перетворила країну у великий концтабір, а її населення, шляхом чисельних комуністичних експериментів, масового терору і фільтрації – на тупу радянську біомасу, заражену бацилами ненависті до всього нерадянського цивілізованого світу», – каже завідуючий відділом туристично-краєзнавчої та інформаційної роботи музею Олег Юрченко.
На його думку, саме тому цілим верствам населення – дворянству, буржуазії, купцям, священикам, інтелігенції, які складали на той час еліту суспільства, було винесено смертний вирок. Згодом дійшла черга і до селянства – самодостатніх трударів на аграрній ниві та носіїв національних традицій, звичаїв тощо. Їхнє існування було неможливим в умовах тоталітарної держави, зорієнтованої на декласовані елементи, яких більшовики дуже уміло нацьковували на «контру», «буржуїв», «кулаків», граючи на ганебних людських почуттях – заздрощах, класовій ненависті, бажанні помститися тощо.
«Жахливу логіку більшовиків зрозуміти нескладно. Адже грамотна адекватна людина не стане будувати на крові своїх співгромадян ілюзорне «світле майбутнє», розуміючи, що це цілковита авантюра, приречена з самого початку на ганебне фіаско, що і було доведено історією. Потрібні були ідейні фанатики, які б свято вірили радянській владі, не зупиняючись перед чисельними жертвами, необхідними, як вони вважали, для побудови «комуністичного раю». Наслідки радянської пропаганди, терору, фільтрації, моральної та розумової деградації суспільства даються взнаки досі», – вважають організатори виставки.
Складовою експозиції стали твори професійних художників з активною громадянською позицією та небайдужим ставлення до історії своєї країни. Серед таких патріотів – Микола Бондаренко (1914-1999) – автор цілої серії робіт національно-патріотичного спрямування. У своїй невеликій за розміром роботі з лаконічною назвою «Зима 1933-го» (1993) художник зумів передати величезні масштаби трагедії українського народу, що став жертвою штучно влаштованого геноциду. Вражає своїм драматизмом і картина заслуженого художника України Фелікса Полонського (1941-2022) з красномовною назвою «Безвихідь» (2008), яка передає безвихідь людей, приречених на мученицьку смерть. Не можуть залишити байдужим вимучені голодом фігури жінки і хлопчика, застиглих в очікуванні смерті, як порятунку від нелюдських страждань. Приреченість цілого народу передає і робота Володимира Чорного (1976 р.н.) «Без надії. Голод 1933-го» (2008) із серії «Українські трагедії». Тема скорботи за невинно убієнними знайшла своє віддзеркалення в роботах Володимира Волохова (1939 р.н.) «Пам’яті голодомору» (1995), Андрія Надєждіна (1963-2022) «Втрачений рай. Чорна пасхалія» (2006), як пам'ять про загиблих та застереження живим.
Сьогодні в Україні вшановують пам'ять загиблих від усіх трьох голодоморів 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 років, адже це були три круги пекла, через які довелося пройти українському народу в умовах радянської тоталітарної держави з її недолугими методами керівництва, повним ігноруванням прав людини та злочинною політикою, спрямованою на повну фізичну ліквідацію не тільки окремих особистостей, а й цілих соціальних класів, які не вписувались в структуру тогочасного плебейського суспільства.
Двідково: кожен із трьох голодоморів мав свої специфічні риси та об’єктивні причини. Головною причиною голоду 1921-1922 років стала запроваджена більшовиками політика «Воєнного комунізму», внаслідок якої на теренах Російської імперії загинуло понад 5 мільйонів чоловік, серед яких було чимало наших співвітчизників.
Голодомор 1932-1933 років, визнаний офіційно як геноцид українського народу, зрозуміло – найбільш жахливий, адже його жертвами стали за різними даними близько 8-10 мільйонів українських людей. Жахливим є і той факт, що на відміну від двох інших голодоморів, викликаних частково Першою світовою, громадянською та Другою світовою війнами, цей штучно влаштований голодомор мав за мету масштабне знищення носіїв національної ідеї, залякування та закріпачення інших. Мільйонам людей, які чесно працювали на своїй землі, забезпечуючи хлібом не тільки себе і велику імперію, а й, фактично, всю Європу, було винесено смертний вирок через історичний антагонізм між тоталітарною державою та вільними хліборобами. Про те, що це був наказ вмерти, який не підлягає оскарженню, красномовно свідчать, зокрема, суворі покарання для тих, хто намагався вирватися із штучно влаштованого пекла.
Голодомор 1946-1947 років був великою мірою викликаний подіями Другої світової війни та такою невчасною засухою. Але вагомою причиною стала також злочинна політика більшовицької влади та рабське становище радянських людей, в першу чергу – найбільш безправного його прошарку, а саме – колгоспних кріпаків. Як наслідок – понад 1 мільйон загиблих тільки в Україні. Щоправда, на відміну від 1932-1933 років, влада намагалася пом’якшити наслідки післявоєнного голоду, але в умовах мілітаризованої тоталітарної держави вирішити проблему в цілому було нереально через додаткові перепони, викликані тією ж системою. Внаслідок насильницького відбирання врожаю 1946-го року розпочався спротив у пасивній формі, який більшовицька влада кваліфікувала як «саботаж» та суворо карала непокірних. Багато колгоспних керівників, що намагалися врятувати своїх односельців від голоду, були оголошені «саботажниками» і покарані. Їх виключали з партії, виганяли з роботи, позбавляли волі, запроторюючи в тюрми та концтабори. Тож радянське рабство і кріпацтво нікуди не ділось і після Другої світової війни.
Як раніше писала "Гречка", у Кропивницькому відкрили виставку пам’яті Андрія Надєждіна.
- Система водозабезпечення на Кіровоградщині відновила роботу у штатному режимі
- Голова облради увійшов до робочої групи з підготовки програми гарантій для ветеранів війни
Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у
Поширюйте
Коментуйте
