Суспільство

Ярмаркування по-кіровоградськи

. 1909

Озброївшись ентузіазмом і нестримним бажанням побачити світ, кіровоградська "експедиція" у складі чотирьох осіб вирушила шляхами вельмишановного Президента до Великих Сорочинців на ярмарок.

Хто не любить блукати рядами, тісно забитими всіляким найрізноманітнішим начинням – від оберегів, ляльок-мотанок, вишиванок аж до глечиків, хендмейдівських прикрас, картин, оренбурзьких хусток, – той ніколи не зможе оцінити своєрідну атмосферу ярмарку. Адже ярмарок – не типовий базар, це – дійство зі своїми безкінечними торгуваннями (торг – специфічний вид спілкування між продавцем і покупцем, метою якого є не лише зменшення ціни на покупку, а й задоволення, отримане від самого процесу), з піснями й конкурсами, з майстер-класами від народних умільців, зі своїм пульсом, ритмом, диханням. Все навколо просякнуте неймовірною гостинністю, радістю й феєрією унікального свята. І люди з усіх куточків України та іноземні гості привітно посміхаються один одному, бо це – Сорочинський ярмарок.

Асортимент розмаїтий настільки, що аж очі розбігаються від кількості барв, запахів, звуків. Недарма наші предки їздили в Сорочинці, бо тут можна купити що завгодно. Одних лише вишиванок стільки, що в них можна, певно, одягнути мегаполіс. Вражає якість тканин, техніка вишивання, кольори, застосування нових елементів (таких як бісер, пацьорки, золоті й сріблясті нитки). Хрестиком, гладдю – на будь-який смак. А до вишиванки ще дівчатам – плахти, спіднички, хустки, запаски, очіпки; чоловікам – шаровари, взуття з конопляного полотна, а для мужності - ще й булаву, як у гетьмана!
Не могли кіровоградці пройти повз посуд петриківського розпису, який зачарував незвичайною колористикою і магією диво-квітів, а також не помилуватися глиняним посудом – макітрами, глечиками, полумисками.
А як щодо майстер-класу від ковалів? Вони за кілька хвилин зможуть зробити зі шматка металу підкову на щастя. Та що там підкову! У руках цих чарівників навіть залізо трояндами оживає.
Кому що, а дівчат хлібом (перепрошую, - полтавськими варениками) не годуй, а дай на ляльок-мотанок подивитися, пощупати та ще й розказати від чого лялька захищає.
Який же ярмарок без плетених корзин? Майстри демонстрували маленькі корзинки й величезні, хлібниці і навіть… лебедів із лози!

А взагалі в Сорочинцях куди не підеш – знайдеш все, що тобі необхідно – картини, обереги, прикраси, навіть солом’яні брилі й казахські капелюхи. Та обов’язково варто зайти до хати Хіврі й побачити побут наших предків, відчути енергетику.
Ну, а для тих, хто від походеньок вже добряче стомився, є в наявності віз. На ньому можна на лише посидіти, покататись, а й рекорд установити! Наразі позначка найвищого досягнення "місткості" воза – 45 людей!
Отож, волами, або більш сучасним транспортом поспішайте до Великих Сорочинців на ярмарок, щоб отримати незабутні враження, як це зробили ми. І смачних полтавських вареничків скуштували, пісень із кобзарем поспівали, на возі покатались, обнови придбали та гостинців накупували!

Поширюйте

Коментуйте


Реклама