Заступник командира 3-го полку: звільняти полонених стало важче (ФОТО)

У приміщенні Кіровоградської ГО “Громадська Варта” сьогодні, 11 травня, відбулась прес-конференція дружин, чоловіки яких перебувають полоні проросійських бойовиків майже півтора року.
Як “Гречка” вже повідомляла, старшина Сергій Глондар та молодший сержант Олександр Коріньков, бійці військової частини польова пошта В2336 3-го окремого полку спеціального призначення, 16 лютого 2015 року при в’їзді із Дебальцевого супроводжували колону. Під час виконання складного бойового завдання, бійці потрапили в засідку. Жінки розповідають, що їх група складалася з дев’яти чоловік, двоє з яких загинули, а двоє – тяжкопоранені. П’ятеро бійців потрапили в полон. Двох полонених було звільнено 6 квітня 2015 року, один боєць невідомим чином втік звідти, а Олександр та Сергій наразі залишаються й досі там.
“Вони 451 день знаходяться в полоні заручників ДНР у Донецьку. Ми хочемо щоб нас почули і побачили, щоб Президент України допоміг нам звільнити наших чоловіків кадрових військових з полону. Цим заходом ми хочемо привернути увагу суспільства та влади, всіх небайдужих людей, щоб нарешті наші хлопці були вільні і були дома. Щоб нарешті я обійняла свого чоловіка. А Сергій обійняв своїх донечок”, – крізь сльози розповіла дружина бійця Олексанра – Юлія Корінькова.
Тимчасово виконуючий обов’язки заступника командира 3-го полку спеціального призначення Андрій Неживий розповідає, що на початку 2014 року питання із заручниками вирішувалося на рівні командної частини, тому обмін був простішим. Але починаючи з кінця 2014 таку функцію у військових частин відібрали, та створили Центр по звільненню полонених при СБУ.
“Мені важко стверджувати, але з початку роботи цього центру обміни полоненими проводяться непросто. А у нас немає ніякого інструментарію щоб зрушити справу з місця. Крім того, Центр має знайти передусім військового, якого мають обміняти. Це дуже складна робота по звільненню полонених”, – коментує Неживий.
Неживий стверджує, що справу з хлопцями не зрушать з місця місцеві органи влади, це питання стоїть у компетенції міжвідомчого Центру по звільненню полонених.
” Куди ми не зверталися, нам дають одні відписки. Одні й ті самі, просто змінюються лише їх прізвища і дати. У мене одне питання до влади, чому 451 день вони знаходяться в полоні? Чому нічого не робиться?”, – говорить дружина Сергія – Юлія Глондар.
Жінки оббивали пороги багатьох установ, переважно у місті Києві, пікетували адміністрацію Президента, Верховну Раду, пікетували Посольство Росії, зустрічалися з уповноваженою по мирному врегулюванню конфлікту у Донецькій та Луганській області Іриною Геращенко, також зверталися й до до кіровоградських народних депутатів, Служби безпеки України.
“Ми записувалися на прийом до президента, але нам було відмовлено. Зазвичай всі просто обіцяють. Пообіцяли до Нового року, до Різдва, до Пасхи, можливо до 9 травня. Але зараз у них такі “відчуття”, що можливо їх відпустять у червні. Хлопці живі, вони періодично виходять на зв’язок, так дістаньте їх! Вони живі, вони хочуть додому. Ми просимо вашої допомоги, щоб ця інформація пішла в інформаційний простір”, – коментує Юлія Корінькова.
Жінки розповідають, що їх чоловіки виходять на зв’язок раз на місяць, про себе нічого не говорять, лише розпитують як сім’я та діти. Та цікавляться, чи є якісь зрушення у їх справі. Дружини вірять і робитимуть все для того, щоб їх чоловіки потрапили додому.