До Дня народження загиблого Героя АТО Анатолія Бузуляка кропивничанка написала спомин про нього (ФОТО)

Опубліковано . в З соцмереж

Кількість переглядів - 1143

До Дня народження загиблого Героя АТО Анатолія Бузуляка, активістка із Кропивницького розповіла про бійця, написавши спомин про нього.

 

ьогодні мало би виповнитися 30 років одній Людині… Я не звикла відкривати на загал свої почуття й переживання, а тим паче глибокі потрясіння, проте ... добру пам’ять про гідних світу цього в суспільстві можуть підтримувати тільки ті, хто їх знав.…", - зазначила Лілія Вільцанюк на своїй сторінці у Фейсбук.

На вічний спомин про Тошу Бузулякаbuzulyakbig
Від 29 липня 2016 р.

…А буває, ідеш по світу,
і проходить повз тебе людина
так, неначе проносить квіти
і тобі віддає половину…
(Ліна Костенко)

Знову липень, знову спека. І знову, як і два роки тому, у цей день морозить на фізіологічному рівні. Очевидно, пам’ять – страшна річ: у ній закарбувалися, мабуть, назавжди і надривна фраза «Тоша, наш!! Тоша загинув», і як умить посеред дня стало темно, і як небо опустилося низько-низько, майже на плечі, і нав’язлива на багато наступних місяців думка, яка з’явилася в голові з першим після цього світанком, про те, що він для нього не настав і що йому, мабуть, страшно й холодно в суцільному мороці… Сьогодні знову ніби протяг ходить по плечах при +32 °C, знову темно під палючим сонцем, і небо тисне – 2 роки Тошки немає з нами…
«Загинув як герой». Герой! Це слово останнім часом так часто стало звучати, що стає трохи лячно, що воно стане звичним і буденним. А не повинно, бо ж за ним стоять долі!!! Хто би міг подумати, що ми будемо жити в часи, коли вулиці й сквери називатимуть іменами тих, кого ми знали чи, на щастя, знаємо особисто. Іменем того милого й дотепного балагура, який ходив, стояв, сидів із тобою поряд, пригощав яблуком і святкував день народження, здавалося, зовсім не знав печалі й напускав на себе серйозного вигляду, тільки коли того вимагав випадок.
Я далека від романтичної героїзації й піднесення будь-кого в цьому світі, кожна людина має ряд як суб’єктивно, так і об’єктивно позитивних і негативних рис, але Тошка, це я точно знаю, героєм названий небезпідставно. Він просто-таки зітканий із чеснот, із тих якостей, яким я особисто надаю найбільшої ваги: завжди чесний і відвертий, справедливий і прямолінійний, відважний і відчайдушний, сміливий і категоричний. Надзвичайно людяний і позитивний. І, звичайно ж, неймовірний жартівник. Ця якість була безперечно найяскравішою. Мало пам’ятаю його серйозним. Хіба на урочистостях до 9 травня . Жартував увесь час. Пристойно і не дуже, переважно все-таки не дуже. Але разом із тим його жарти НІКОЛИ не були образливими. Він просто робив собою життя й світ навколо яскравішим, добрішим, радіснішим, щасливішим… Просто кращим. Він не чекав, коли попросять про допомогу, а просто брав і допомагав. Він не любив несправедливості й завжди намагався її побороти. Він мав свою думку й неухильно відстоював її. Говорив відверто й неприховано про те, що не подобалося. Веселив усіх і всюди – сміх мав того рідкісного типу, що інколи забавляє більше, ніж сам жарт – але не був позбавлений тактовності. Мав безліч чеснот. А війна, на превеликий жаль, яскраво проявила ще одну – виняткову самовіддачу й жертовність.
І тепер, через цю його жертовність зокрема, його немає серед нас. Психологи стверджують, що оплакуючи когось, ми жаліємо насамперед себе. Важко погодитися з цим повністю. Неймовірний біль бере насамперед від того, що розумієш, що більше ніколи ВІН! не побачить заходів і світанків, веселки й літнього дощу, не підставить обличчя сонцю й не помилується жовтим листям, не поганяє м’яча по полю й не обійме міцно того, кого любить. У нього не з’явиться жодної сивої волосинки й мімічної зморщечки, яких би в нього через його веселу вдачу мало би бути вдосталь. Не відчує щастя від народження власної дитини й не підтримає в старості матір… НІЧОГО, зовсім нічого він більше не відчує, не побачить і не дізнається. І, звичайно, дуже шкода нас усіх, кого він тут лишив. Дуже! Адже ми багато втратили з його відходом, він забрав із собою часточку від кожного зі свого оточення, а світ загалом збіднів і потьмянів, бо його свічечка, якою він би освічував і зігрівав певний радіус навколо себе, згасла…
Знаю, що в нього там, на небі, уже інші завдання, і все це наше земне для нього більше не має значення, і його душенька не має спокою через наші сльози… Усе знаю. Але в нього попереду ціла вічність, а поки живі ті, кого він лишив до себе щонайменше небайдужим, його спокій ще почасти – або й відверто часто – турбуватимуть…

 

Нагадаємо, мама загиблого бійця Анатолі Бузуляка розповідала про життя та мрії свого сина.

Довідково:

Бузуляк Анатолій Віталійович

Дата та місце народження: 29 листопада 1986 р., с. Високі Байраки, Кіровоградський район, Кіровоградська область.

Дата та місце загибелі: 29 липня 2014 р., с. Латишеве, Шахтарський район, Донецька область.

Звання: Сержант.

Посада: Командир відділення.

Підрозділ: 3-й окремий полк спеціального призначення.

Обставини загибелі: Загинув 29 липня 2014 р. під час виконання бойового завдання в складі розвідгрупи з рятування пілотів збитого літака в районі міста Сніжне Донецька область.

Сімейний стан: Залишилися мати та старший брат.

Місце поховання: с. Високі Байраки, Кіровоградський район, Кіровоградська область

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв