Шлях і історія писанки (ФОТО)

Опубліковано . в Життя

Кількість переглядів - 4764

"Гречка" вже починала публікувати історичну розвідку Ірини Михалєвіч з Олександрії про походження писанки. Сьогодні пропонуємо вашій увазі продовження дослідження.

Звідки походить писанка?
Наскільки глибоко можна простежити шлях, яким “рухалася” вона до нас?
Ми маємо чимало запитань не закритих чіткими відповідями. А ще у нас під рукою є узагальнення та гіпотези. Щоб уникнути широких описів, ми звузимо коло пошуку одним уточнюючим запитанням: нас цікавить історія української писанки чи історія зародження писанкарства на наших землях?

Окремого питання заслуговує походження системи символів та знаків, що ми бачимо на писанках. Наука не пов'язує орнамент і предмет, на якому його зображено, адже за допомогою одного тільки орнаменту не можна датувати річ, на якій його написано.
Якщо ми поставимо питання про історію української писанки, тоді слід буде відповісти і на питання про походження слов'ян. Українці є слов'янським народом, але походження самих слов'ян і досі лишається суперечливою темою в науковому світі.
Ранні слов'яни не залишили писемних пам'яток, а слов'янські археологічні культури, як зазначає академік НАН України Мирослав Попович, датуються не раніше, ніж V ст. після Р.Х. Далі вглиб віків спадковість археологічних пам'яток залишається під знаком питання. (Нарис історії культури України. М.Попович. -К.: 2001).
Спробуємо торкнутися області історії зародження писанкарства на наших теренах і окреслити теми, досліджуючи які в подальшому можна дещо увиразнити загадковий ореол навколо писанки. Отже, якщо нас цікавить питання зародження писанкарства на наших землях, то, як справедливо зауважує кандидат історичних наук, археолог Валентина Корпусова, визначення “з незапам'ятних часів”, “за сивої давнини”, “в давні часи” нас не влаштують. Необхідно керуватися чітко окресленими хронологічними рамками, що включають історичні періоди та археологічні культури.
Даних про сакральну роль яйця в культурі різних народів світу вистачає. Значно менше відомостей про обряди, пов'язані з культом яйця, ще менше ми знаємо про зародження звичаю розписувати пташине яйце бджолиним воском.

Культ яйця
За археологічними матеріалами сакральна роль яйця чітко фіксується з часів ранньої бронзи, де вони були культовими елементами поховального обряду. Так яйця птахів, переважно страусів, або їхні моделі знаходять у похованнях давньогрецьких міст-держав.
З розкопок поселень доби пізньої бронзи ми знаємо про культові яйця, що були виготовлені з глини або каменю. Саме такі знахідки з надійних цупких матеріалів найчастіше і зустрічаються археологам. Але трапляються і виключення. Маємо артефакти з розкопок курганних поховань на території України періоду катакомбної культури (2700-2000 р.р. до Р.Х.) - це шкаралупи пташиних яєць без ознак фарбування.
Етнограф та археолог Микола Тупчієнко розповідає, що на розкопках йому доводилося бачити вцілілу яєчну шкаралупу голубиного яйця. Воно знаходилося в глиняному горщику. Вік поселення, на розкопках якого знайшли шкаралупу, - дві тисячі років до Р.Х.
Як зазначає археолог Валентина Корпусова, під час дослідження сабатинівських поселень культові зашліфовані моделі яєць (з амфіболіту та кварцу, також глини, тальку) знаходили майже в кожному житлі під вогнищем або серед інших культових речей.
На одному з кам'яних яєць були вигравірувані позначки – символ “сосонка”, дотичний до культу Змія.
Таким чином за допомогою археології можна зробити висновок, що на українських теренах кам'яні яйця орнаментували вже в I тис. до Р.Х.

Спадковість культури
Не можна обійти увагою той факт, що дослідники українського народного мистецтва, керуючись інтересом до сакральної символіки, яку, в тому числі, ми зустрічаємо і на писанці, звертаються до орнаментів розписної кераміки часів “трипільських” племен.
Символи, які ми бачимо на автохтонній вишивці та на писанках, дослідники давно співставляють із символами неоліту.
Зокрема, тему споріднення символів досліджує професор, доктор філософських наук Євген Причепій.
Трипільські орнаменти розписної кераміки та орнаменти українського народного мистецтва розділяють тисячі років та не одна хвиля народів, але разом з тим, наголошує Євгеній Миколайович, орнаменти можуть тяжіти до артефактів певної культури того чи іншого періоду. Як приклад приводить подільську вишивку: система символів на подільських рушниках тяжіє до артефактів Балкано-Карпатського регіону.
Кожна писанка починається з поділу яйця на сфери, в яких потім і розміщуються символи. Для писанок характерна однотипність побудови орнаментів, такий же принцип бачимо на артефактах доби неоліту. Деякі міркування професора Євгена Причепія про восьмичленну структуру орнаменту цілком співставні не тільки з подільськими рушниками, а й з певними писанкарськими символами, де бачимо накладання прямого та косого хрестів.

На фото: писанка з Кіровоградщини (зліва) та з Волині

Звертаючись до теми джерел української культури, ми знову таки стикаємося з узагальненнями і припущеннями. Та попри те, що сучасна наука не встановила етногенетичного зв'язку трипільських племен з наступними племенами на теренах України, дослідники стверджують, що культура любить спадковість. Якщо трипільці не є прямими попередниками українців, то цілий ряд елементів їхньої культури став органічною належністю культури українського народу. (Українська та зарубіжна культура. М.В.Кордон. -К.:2005).
Таким чином, джерелами української культури цілком можна вважати трипільську культуру (IV-III тис. до Р.Х.) та кіммерійсько-скіфо-сарматський симбіоз (II-I тис. до Р.Х.). Про те, що “трипільські” племена почасти могли передати свою культурну спадщину тим індоєвропейським предкам слов'ян, які жили на цій території, знаходимо і в працях Мирослава Поповича. (Нарис історії культури України. Мирослав Попович. -К.: 2001).
Чим же прикметна мистецька спадщина культур, що існували на території нинішньої України до Різдва Христового?

Ритми орнаментів
Мистецтво “трипільських” племен відоме нам перш за все в якості розписної кераміки. Деякі риси цієї культури (зокрема, в кераміці) збереглися до VIII ст. - періоду ранньої Русі.
Про це свідчать знахідки у відповідних шарах Пастерського городища (Смілянщина).
Трипільські гончарі оздоблювали посуд орнаментами, позбавленими найменших елементів кубізму чи просто — ламаних ліній, гострокутих зигзагів (Бандрівський М., Трипільські мотиви в часі становлення українського авангарду, рукопис) та насичували потужною енергетикою триєдності кольорів — білою, червоною та чорною барвами. Як відомо, саме ці кольори найчастіше можна побачити на традиційних українських писанках.


На фото: писанка з Черкащини, писанка (перепелине яйце) з Кіровоградщини та писанка з Поділля (справа)

В неолітичні часи, зокрема на ранніх етапах культури розписної кераміки, сповідувався культ Великої Богині, її уявляли відповідно до трьох фаз Місяця. Образ Богині широко представлений в українському народному мистецтві. Фазам відповідали три життєві періоди в житті жінки, від якої йде родовід: молодиком, що зростає, позначали цнотливу діву, повним місяцем позначали жінку в шлюбному віці, а серпом, що стоншується, зображували жінку віку поважного. Цим трьом періодам і відповідали біла, червона та чорна барви. (Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю. Трипільська культура. Спогади про золотий вік, 2008).
Мистецтво войовничих кіммерійців (IX-I пол.VII ст. до Р.Х.) прикметне ковальськими виробами з заліза, бронзи та сталі, що оздоблювалися комбінованими орнаментами зі спіралей, ромбів та квадратів.
Тут доречним є наступна думка — погляд збирачів та мисливців був прикутий до землі, бо від неї залежало їхнє існування. Натомість хлібороб звів свій погляд до неба, з яким пов'язувалася доля врожаю. (Михайло Брайчевський. Конспект історії України, 1993).
За часів пізнього скіфського періоду (V-III ст. до Р.Х.) так званий «звіриний» стиль у мистецтві внаслідок грецьких впливів набув схематичності і зазнав “втручання” античних міфологічних сюжетів.
Потому, з III ст. до Р.Х., на території України стали домінувати сарматські племена, що поступово витіснили скіфів. Як стверджують науковці, за 600 років войовничі сармати значною мірою вплинули на світогляд народностей в ареалі свого перебування.
Наголосимо також на тому, що крім архаїчних типів орнаментації, таких як штампування і канелюри, на ранньому етапі трипільської культури прогресує технологія виготовлення розписного посуду. Що в свою чергу наштовхує на думку — фіксація знаків на яйці значно легший процес, ніж вирізування на кістках чи камені. На жаль, розписана яєчна шкаралупа тієї доби археологам ще поки не траплялася.

Знахідки
Які артефакти у вигляді натурального яйця в такому разі нам відомі?
Здебільшого до нашого часу збереглися писанки, виконані в кінці XIX - на початку XX ст. Їх можна побачити в музеях різних міст, селищ та сіл. Найбільшу колекцію має єдиний в світі музей Писанкового розпису, що в місті Коломия.
Колекцію писанок, що пережила окупацію в роки II світової війни і була вивезена до Німеччини, зберігають в Національному музеї декоративно-прикладного мистецтва у Києві. Вона налічує понад 200 зразків. Писанки виконані на курячих яйцях і пофарбовані природніми барвниками.
А тепер звернімо увагу на артефакти.
В силу специфіки археологічного матеріалу простежити писанку вдається на даний час до давньоруської доби. Ми можемо осягати лише певний відсоток матеріальної культури — ті ж моделі писанок з глини, датовані X-XI століттями. На глиняних моделях в основному зображено символ “сосонка”, дотичний до культу Змія.
Що стосується артефактів на натуральному яйці, то і тут є певні успіхи. При розкопках у Львові в 2013 році археологи знайшли писанку на гусячому яйці. На ній зображено символ “вужик”. Вік знахідки — 500 років, писанку розписали в козацькі часи. На сьогодні — це найдавніша писанка України.
У Польщі свого часу знайшли писанку на натуральному яйці родом з ХІІ століття. При розкопках археологічних пам’яток Ополе, Вроцлав, Новоград знайдено шкаралупу яєць, розписану рослинним орнаментом та восковою технікою, яку й нині використовують для розпису писанок.
На Сицилії та Сардинії писанки розписували в ІІІ—ІІ ст. до Р. Х.
Слов'янську писанку як матеріальне явище знайти ще не вдалося, але на користь її існування виступає той факт, що давні слов'яни, сповідуючи культ Сонця, відзначали Великдень — свято весняного пробудження природи. Чи не тому на більшості українських писанок ми бачимо солярні символи?
Те, що писанка, — явище дохристиянське, свідчить також те, що християнська церква східного обряду на початку не приймала писанку як атрибут язичницьких культів, а в багатьох християнських енциклопедіях та словниках немає відомостей про розписане яйце як пасхальний символ.
У Карфагені та інших містах цієї держави з VІІ ст. до Р. Х. існував звичай розписувати восковою технікою страусині яйця, з яких виготовляли культовий посуд. Їх можна вважати найдавнішими на сьогодні писанками.

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити