Життя

Психологиня з Кропивницького розповіла про кризу змін

. 1420

 

У традиційній п’ятничній рубриці для жінок «Все буде добре і навіть краще» психологиня з Кропивницького Олена Чорна розповідає про кризу змін, яку людина може проходити кожні сім років.

 

nudno

Ви злитесь і дратуєтесь? Вас не радує звичне коло спілкування? Відчуваєте перепади від злості й енергійності до повної втрати сил? А може, це КРИЗА?

За цим страшливим словом ховається внутрішнє бажання змін.

Це коли ви вже не можете жити й реагувати по-старому, а по-новому ще не вмієте (не знаєте, боїтесь).
Криза – це жорстке відчуття, що в одній чи кількох зі сфер вашого життя щось не так. Настільки не так, що коли ви уявляєте, що це триватиме ще 10, 20 років, вам дико неприємно. Хочеться, щоб настало по-іншому! Сил вже терпіти немає.

При цьому раніше ви на такий «розклад» згоджувались. А сьогодні – ні.

Такі відчуття нормальні. Існує певна періодизація вікових криз, криз становлення, криз стосунків. Я пропоную вам таку: кожні 7 років ми змінюємось. Розширюється наш життєвий досвід, змінюється світогляд, змінюються цінності, з’являються нові бажання.

Згодьтесь, ваше світобачення і бажання у 42 роки відрізняються від тих, що ви мали у 7, 14, 21, 28, 35. Це не добре і не погано.

Це просто значить, що хотіти блок «Снікерсів» і новий велосипед у 7 нормально, але дивно, коли блок «Снікерсів» лишається найбільшою мрією у 49. Це одна сторона медалі.

Інша сторона – це потреба переглянути цінності.

Ви фізично, ментально і духовно змінились.

Змінились і люди, що поряд. Кожен з вашого оточення пройшов шлях у 20 років. Отримав досвід, (не) зробив висновки, обрав певну позицію, сформував (байдуже, свідомо чи неусвідомлено) свої життєві орієнтири.

І якщо вам було весело тусити у 20, то у 40 ситуація, скоріш за все, інша. Це не значить, що хтось став кращим чи гіршим. Ви змінились, адже ви живі. І можливо, ви продовжуєте бачити цих людей як класних, але разом вже нецікаво: ви хочете говорити про різне, робити інакше, чи світогляд ваших друзів настільки розійшовся з вашим, що спільні теми й проживання практично відсутні.

Те ж саме стосується і відносин у парі. Як ви, так і ваш партнер змінюєтесь. І без діалогу, без звіряння координат хоча б кожні 7 років, є ризик стати однією з тих пар, яка юридично разом, а душевно – ні.

Криза в стосунках, як і криза внутрішньоособистісна про одне: ви змінились, ви більше не готові жити по-старому, і прийшов час проговорити, а які тепер у вас пріоритети, які цінності складають ваш «топ», чого ви очікуєте (від себе, від стосунків, від роботи, від життя), і що готові дати.

Це подібно до перетворення личинки на кокон, а потім на метелика. Уявіть, що гусениця буде руками й ногами проти трансформації. Буде заплющувати на це очі, казати, що вже звикла до себе такої; продовжуватиме повзати, навіть отримавши крила метелика.

Що ж конкретно робити, коли ви відчули у себе ознаки внутрішньої кризи?

1. Сказати собі, що з вами все гаразд. Ви змінюєтесь, бо живі.

2. Прокрутити кіноплівку свого життя попередніх 7-10-20 років і чесно визнати, що ви найчастіше обирали: говорити чи змовчати, діяти чи завмерти, підлаштуватись чи прояснити, зробити з мотивації «Боюсь, що люди скажуть» чи «Бо щиро хочу».

3. Уявити як інакше ви хочете тепер реагувати в подібних ситуаціях.

4. Дозволити собі такі реакції.

5. Задуматись над тим, як поставиться до цього ваше оточення – провідчувайте, що підіймається всередині.
Якщо це страх, почуття вини, сорому, зажатості, то про що тоді ваші відносини з цими людьми? Страх, сором, вина – це перші ознаки маніпуляцій і психологічного насильства, це явно не про любов чи прийняття.

6. Чи готові ви втратити, прожити погіршення стосунків, де центральною є ідея не вашого щастя і становлення, а вашої відповідності тим рамкам, які на вас наклало оточення?

7. Тоді дайте собі внутрішній дозвіл проявлятись по-новому, а іншим – право приймати і не приймати ваш новий вибір.

Зазвичай цей період «знайомства» інших з вами новою завершується тим, що коло спілкування змінюється: відпадають ті, хто був поряд з вигоди та для самоствердження; лишаються і з’являються ті, хто радіє вашому росту і сам зростає поряд.

Так, це складно собі дозволити, особливо якщо ви маєте довгу історію утискань. Але спробувавши смак життя у щирості, у вільному прояві свого світла, ви не захочете повертатись у клітку нав’язаних очікувань.

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама