Життя

Як налаштуватись на святковий настрій, коли нервуєш через коронавірус

. 3361

Психологиня Олена Чорна розказує як відчути дух свята, коли довкола Covid-19, карантин, а знайомі і родичі хворіють.

covid copy copy copy

Цього року ми з вами опинилися в іншому світі. Незрозуміло, чи захворіє хтось з близьких (а цього бояться понад 70% українців), чи захворіємо ми самі (це, до речі, лякає вдвічі менше людей). Гарантій немає, рівно як і відомостей те, який перебіг хвороби матиме та чи та людина. Навколо непевність і невизначеність.

Але довго жити в такій ситуації нам незвично. Мозок кричить: «Дайте стабільність! Дайте чіткий прогноз. Розкажіть, як буде». І ніхто цього дати не може.

На лекціях зі студентами ми часто розбираємо топ професійних навичок, які будуть затребувані у 2025-2030 роках. Так, на одному з перших місць – адаптивність. І це не про вміння вливатись у нові колективи чи швидко входити у курс справи. Адаптивність як особистісна і професійна якість – це уміння вловлювати тенденції, відчувати варіанти розвитку ситуації, діяти в межах варіантів, що розгортаються, виводячи правила «по ходу дії», бо ситуації змінюватимуться так швидко, що до вироблення правил просто не доходитиме.

І ось цей час настав. Привіт, адаптивність у час тотальної невизначеності. Не такою ми тебе уявляли, не такою.
Та і хто з нас міг уявити, що раптом весь світ закриється вдома і обмежить спілкування? Що не приходити до батьків стане ознакою гарного тону, що дистанційне навчання, до якого, здається, країна не була готова, візьме і запрацює тотально, включаючи школи, вузи, навіть телеосвіту?

Привіт, майбутнє! Ти непевне. А нам хочеться стабільності.
І те, про що я розкажу далі, у вас пройде 4 етапи сприйняття. Простими словами, вони такі:

  1. «Що за дурня?»
  2. «Боже, а якщо це правда?»
  3. «Ні, тільки не це!»
  4.  «І як тепер з цим жити?»

Скажу вам більше, мало хто знає, як з цим жити. Можу поділитись своїми роздумами.
Так от: Світ більше ніколи не буде стабільним і звичним. Поняття «Як було раніше»- вже частина історії. Ми вже не повернемось у «докарантинний» спосіб життя.

Буде новий. Не гірший і не кращий, просто новий. Наш біль у тому, що правила змінились різко, як шторм. Думали: трохи потрясе вляжеться. Вляглось- а берег змінився…

І як далі?

Можна сісти і плакати. Шукати винних. Ділити світ на «своїх» і «чужих», «хороших» і «поганих», а дії влади – на «правильно» і «неправильно».

Хай так. Але після цих роздумів треба знову жити.

Жити далі. Жити так, як ніколи до цього.

Що у новому світі лишається стабільним? Небагато речей. А саме:

  • Право обирати своє внутрішнє самопочуття, свій стан;
  • Цінність близького кола - за час карантину близькі люди стали ближче, ніж до цього – і ми приходимо до розуміння того, що щастя – це коли твій чоловік, дружина, діти з тобою в унісон; коли у вас є більше об’єднуючих пунктів, ніж спільне проживання;
  • Відповідальність за своє життя – за рівень імунітету, стиль життя, фінансову грамотність (наприклад, переважна більшість українців не мають фінансової подушки, при цьому у Пенсійний фонд за 30 років стажу сплатили 2-3 мільйони грн податку –можете перевірити за своїм ІПН);
  • Цінність умінь і навичок «в голові»- не теоретичних знань, які можна погуглити, і не речей, які можна втратити від смерчу, повені, переселення, ризику інфікування - а те, що ви носите у своїй голові, і це можна монетизувати: сучасні професійні навички, вміння перепрофільовуватись, критичне мислення, комунікабельність, адаптивність, емоційний інтелект (спойлер: нас цьому не вчили ні у школі, ні в універі — все тільки через саморозвиток).

2020 рік, окрім усього вищесказаного, став часом здійснення мрій. Ніколи раніше світ водночас не реалізовував мрії мільярдів людей: сидіти вдома, не ходити в школу і на роботу, працювати з ліжка, бути частіше поряд з сім’єю.

Але всі ці бажання були доведені до абсурду. Одна справа-півроку не ходити в школу. А інша - відбирати ноутбук у батьків, що наразі працюють дистанційно, і меншого брата, у якого урок малювання, аби самому встигнути відправити домашнє завдання з фізики.

Рівень стресу зашкалював.

Здійснення цих бажань у нас викликало більше запитань і суперечностей, ніж радості. І як тепер святкувати Новий рік? Як святкувати, коли хтось з родини хворіє, коли навколо нестабільність, і плани будуємо максимум на тиждень вперед?

Привіт, зміни номер Два – наше ставлення до свят! Я не знаю особисто вашу позицію, але Новий рік- це типово час, аби зібрати родину чи друзів за великим смачним столом і провести час разом. Спілкуючись, наїдаючись, об’їдаючись.

І чим це відрізняється від карантину? Мами вже замучились від того, що всі, хто сидять дома, постійно хочуть їсти.

Та й наспілкувались вже більше, ніж хотіли.

Звісно, якщо хтось із рідних хворіє, різдвяний час набирає інших барв, і ділиться між пошуками лікаря, ліків, процедур – і роздумами: навіщо? чому саме так? як буде далі?

Як би не склався ваш новорічний час, він все одно відрізнятиметься від усіх, що до цього, матиме новий присмак, я б сказала, присмак роздумів. І тут якраз доречна фраза про нове життя з нового року. Проведіть ревізію року: що відбулось, чому ви навчились, що нового обрали для себе, а від чого точно хочете відмовитись. Що для вас означає «свято»? Ви б хотіли провести Новий Рік за великим столом чи затишним невеличким столиком з двома улюбленими стравами і неспішними розмовами? Чи взагалі ввімкнути гірлянди, стишити світло і рано заснути? А хто сказав, що так не можна?

Великий урок, який дав 2020 рік- важливо знати, чого хочеш саме ти, які ТВОЇ ЦІННОСТІ, що ТИ ОБЕРЕШ у відомій чи невідомій ситуації.

Яким ви створили свій світ? Наповнили його виборами з любові чи з «треба»?
Маємо час з цим розібратись. Зробити внутрішню ревізію. Переобрати, якщо треба. Адже хто, краще від вас знає, що робить вас щасливим?

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама