Леся Рой: «Мої пісні – сучасні. Просто з народним колоритом»

05:00, 10 Червня, 2011

23 квітня в Кіровограді відбулася непересічна подія – на сцену КДПУ вийшов славетний гурт «Вій»! «Гречка» розповідала вам про це . Присутнім запам’яталися цікава музика, оригінальні тексти й потужна енергетика виконавців. І не могла не вразити Леся Рой – тендітна дівчина, яка грала на кількох інструментах і виконувала пісню «Різдвяна балада». Минуло майже три місяці, і «Гречка» зустрілася з Лесею в Каневі, де гурт «Телері», керівником якого вона є, брав участь в акції, присвяченій 150-й річниці з дня перепоховання Тараса Шевченка. Хочемо розповісти про цю людину і вам – читачам «Гречки».

– Лесю, розкажи нам трохи про себе. Звідки така гарна мова і містична тематика пісень? Це вплив родини, оточення?

– Мої “мовні взірці” – традиційні: Котляревський, Нечуй-Левицький, Франко. Українською я почала спілкуватися у 9 років, коли ми переїхали з Криму до Переяслава (Київська область). До того чула її лише у мультфільмах та казках, які на ніч розповідав батько. Казки, щоправда, були дещо специфічні – в основному Гоголь («Страшна помста», «Утоплена», «Вій»…), або турецька казка про відрізану голову… Звісно, це не могло не відбитися на ніжній дитячій душі (сміється). Але пісні на містичну тематику почали з’являтися після знайомства з Дмитром Добрим-Вечором – лідером гурту Вій. Взагалі, казкове мені подобається більше, ніж реальне. Я маю три шляхи втечі з реальності – це музика, мультфільми і сни.

– Тобі сняться кольорові сни?

– Ну звісно! Але найкласніше, коли я вві сні без тіла – тоді можна у когось (людину, тварину чи нелюдь) вселитися… Весело! У твоїх піснях багато міфологічних героїв.. Що це – народна творчість, власні переживання?

– Як писав Тичина: «Я єсть народ…» Герої моїх пісень для мене – не персонажі давніх історій, а частина сучасної народної (а отже , і моєї) свідомості. З плином часу вони не зникли, а лише сховалися у нетрях підсвідомості. Наприклад, навряд чи хто повірить, що мавка згубила парубка, але був випадок, коли моя приятелька зарізала хлопця, який її покинув… Тому насправді мої пісні сучасні ,просто з народним колоритом.

Ти монтуєш кліпи на пісні гуртів, у яких граєш. Це хобі чи професія? Де береш сюжети?

– Професія – це те, що приносить гроші і є більш-менш регулярною діяльністю. Кліпи я монтую тоді, коли бачу мультфільм, який підходить до пісні, як її половинка, і здатен створити цілісний образ. Наприклад, так як музика і текст хорошої пісні доповнюють одне одного. Тому навіть приємно, що не обмежена бажанням замовника і роблю кліпи виключно для свого задоволення.

Ти граєш на кількох інструментах. Звідки таке захоплення музикою, виконанням?

– У моїй сім’ї музикою займаються більше ста років. З п’яти років я почала навчатися грі на сопілці, з шести – на скрипці, а далі було вже легше, інші інструменти опановувала самотужки. Хоча у моєму гурті грають переважно музиканти -“однолюби”, які володіють одним інструментом.

www.gre4ka.info

То на яких музичних інструментах ти граєш сьогодні?

– Гітара, сопілка, скрипка, клавішні, перкусія – це основне. Та якщо потрібно для запису – граю на домрі, балалайці, акордеоні, віброфоні.

– Ми познайомилися з тобою на концерті гурту «Вій». А як відбулося твоє знайомство з хлопцями?

 

– Я почула «Вій» у « Шешорах» у 2006 році. Після фестивалю народ посунув на вокзал, ми з чоловіком навіть раніше поїхали. Стоїмо у черзі, аж тут суне чоловік 20, і той, хто біля каси, бачить знайомих і каже касирці: «Мені 20 квитків»… Тож без квитків лишились ми і Добрий-Вечір з Літтлом (директором “Вія”). Сиділи ніч на вокзалі до ранкового дизеля, так і познайомилися… Приїхали до Києва, я телефоную : «Хочу з вами грати». «Ну, – каже Діма, – то приїзди…» Але, звісно, «Очима відьми» мені ще до того знайомі дівулі вуха продзижчали. Тільки не знали, чия пісня – ну, як завжди…

www.gre4ka.info

– А як давно ти з ними граєш? Це додало тобі впевненості в собі, чи, можливо, з’явилась якась зірковість?

– У “Вії” я 5 років. У порівнянні з 20-ма – небагато, але я ентузіаст , бо вивчила партії ще й інших музикантів, щоб можна було допомагати новим учасникам. “Зірковою хворобою” гра з цим гуртом мене «не заразила», бо сесійно переграла з хмарою музикантів : від панків з підвалу до народних артистів. Але, граючи з “Вієм”, я музично зростаю, бо Добрий-Вечір – крутий музикант.

– Ми бачили тебе в Кіровограді у складі «Вія» та нарешті потрапили на виступ «Телері» в Каневі, розкажи про цей проект.

– Колись я виконувала свої пісні сольно – просто під гітару. Але хотілося більшого, і я стала залучати до виконання інших музикантів, так поступово набирався склад. Датою створення “Телері” ми вважаємо 7 травня 1998 року – перший виступ гурту. Це було у Переяславі, де я тоді жила. Тому, коли у 2005 році переїхала до Києва, відбулося оновлення складу. Основу репертуару, як і раніше, складають мої пісні. Між іншим, виступ у Каневі для мене дещо ювілейний ,оскільки минулого разу я грала на Чернечій горі також на річницю перепоховання, але 130-ту.

– А коли нарешті почуємо ваші студійні записи?

 

– На жаль, поки що існують лише демо -записи, а також записи “живих” виступів, які “гуляють” Інтернетом. Проблема в тому, що наразі наш барабанщик поїхав на півроку “на заробітки”, а пісні занадто складні, щоб сесійні барабанщики могли їх швидко вивчити і добре зіграти. Так що записи будуть, коли налагодяться барабани 🙂

– Що для тебе «Телері» ? Де ви виступаєте, до яких тусовок належите?

– “Телері”, так би мовити, триєдині – це мої однодумці-музиканти, які втілюють пісні, самі пісні і власне я. І ці складові неподільні. Щодо тусовок – я є учасником творчого об’єднання “Вертикаль” , тому особисто та разом із гуртом беру участь у “вертикалівських” заходах. Також ми тісно співпрацюємо з мистецьким об’єднанням “Остання барикада”, товаришуємо з поетичними тусовками “Інша література” та “Севама”. Під час “Прощі до Тараса” познайомилися із Рухом добровольців «Простір свободи». Окрім власне концертів, ми виступаємо на етно-, рок- та бардівських фестивалях. Наприклад, брали участь у “Червоній руті”, “Країні мрій”, “Дні Незалежності з Махном”, “Срібній підкові”, “Шевченко-фесті”…  

– Чи береш ти участь в мистецьких акціях, творчих майстернях? Які з них вважаєш найцікавішими?

– Кілька разів я була “майстром” на бардівських фестивалях, але взагалі одна справа – допомогти порадою тому, хто попросить, і зовсім інша – кілька годин спілкуватися з конкурсантами, для більшості з яких майстерня – це просто перепона на шляху до сцени, а щодо своєї творчості вони і так усе знають. Також ми постійно беремо участь у мистецьких та громадських акціях: наприклад, “Телері” грали на майдані Незалежності на підтримку акції протесту підприємців проти нового податкового кодексу. У рамках “Київської барикади” виступали у поетично-аудіо-візуальному шоу “Ніч поезії на Михайлівській площі”. З гуртом “Вій” я грала біля Лук’янівського СІЗО під час акції на підтримку політв’язнів.

– З ким із сучасного поетично-музичного світу товаришуєш, ким захоплюєшся?

– Я товаришую з багатьма поетами та музикантами. Серед митців, якими захоплююся, Дмитро Добрий-Вечір (лідер гурту “Вій”), Олег Сухарєв (лідер гурту “Самі свої”), Павло Нечитайло (лідер гурту “Пропала грамота”) та вільний бард Вадим Народицький.

– Ким є Леся Рой поза сценою. Де працюєш, як відпочиваєш?

– Я працюю в музичній школі, тому маю щастя – відпустку майже на все літо (привіт, фестивалі!) А оскільки народилася практично на березі моря,то бодай тиждень на рік мушу повалятися на пляжі – тоді життя вдалося (сміється).

www.gre4ka.info

– А твоя родина?Я так розумію, що Ви з чоловіком складаєте половину гурту? Як звати його і сина? Чим вони займаються?

– Ну, не половину ,а третину (посміхається). Чоловік – Віктор Тімохін, працює у Фундації Центр Сучасного Мистецтва. Син Ельдар наразі закінчив 4 клас загальноосвітньої школи і 3 клас музичної, грає на сопілці, торік грав з нами на фестивалі “Країна мрій”. – Попереду літо. Які плани? Де ми зможемо тебе почути і в складі якого гурту? – Фестивальне літо для “Телері” цього року почалося 29 травня (фестиваль ім. Костя Єрофеєва “Рутенія”), потім плануємо грати на “Вертифесті”, “Трипільському колі”… А з “Вієм” збираюся на фестиваль “Тарас Бульба” у Дубно. Взагалі, свої виступи зазвичай анонсую на сайті ТО «Вертикаль»

– Дякую за цікаву розмову. І насамкінець побажання від Лесі Рой читачам «Гречки».

– Бажаю, щоб у житті завжди було щось цікаве. А якщо такого не видно – створювати цікаве самим.

Розмову записав Валерій Лебідь

фото: Олег Шрамко, Влад Пономарьов,  Микола Кривонос

 

Останні новини по темі
Sophie Villy & Андрій Любка в Кіровограді
www.gre4ka.com.ua
www.gre4ka.com.ua
Екзотичні ресторації та їх варіації
Читайте також

Інформаційний портал «Гречка» вкотре увійшов до Мапи рекомендованих медіа України. 

15:51, 8 Листопада, 2024

У Кропивницькому у четвер, 7 листопада, з нагоди професійного свята відзначили працівників культури та майстрів народного мистецтва. ...

14:44, 8 Листопада, 2024

Вже у грудні у Кропивницькому вартість проїзду в громадському транспорті може зрости. Зокрема маршрутки – найпопулярніший транспорт – можуть подорожчати до 15 гривен...

14:42, 8 Листопада, 2024