Блєск і ніщєта кіровоградського театру(ФОТО)
Сьогодні, 17 жовтня відбулось офіційне відкриття приміщення Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Марка Лукича Кропивницького. Тепер перед нами постає зовні шикарна будівля, а-ля ХІХ століття. Всередині оздоба із мармуру та граніту, ліпнина і позолота в стилі бароко, помпезні люстри, зручні крісла – все це створює позитивне враження, особливо, якщо порівнювати з занехаяною будівлею, яка стояла на цьому місці 2006 року.
Коли тоді планували реконструкцію, то перш за все прагнули укріпити те що є, починаючи з фундаменту, який підмивався стічними водами через неякісний колектор.
Задаємось питанням, що зараз залишилось від Зимового театру, спорудженого у Єлисаветграді в 1867 році, будівлі, яка була визнана пам’яткою архітектури, історії та культури середини ХІХ століття місцевого значення? Саме тут працював перший професійний національний реалістичний театр під керівництвом Кропивницького, який заявив світові про зрілість української театральної культури та її самобутність.
Більшість надбань минулих століть будівля втратила ще під час капітального ремонту 1973 року. Історик Юрій Матівос пише про той час: «Коли актори повернулися в рідні пенати після ремонту, вони не впізнали театру. Від звичного залу для глядача не лишилося і сліду, зникли вкриті позолотою ложі з ярусів. Крісла партеру та бельетажу «ущільнили» так, що між ними могла прослизнути хіба що балерина. А головне – зникла оригінальна кришталева люстра – гордість театру, за її зразком, до речі, виготовлявся подібний світильник для Одеського театру опери та балету. […] Зникла також унікальна акустика, яку утворювали спеціальні глечики і пляшки, вмонтовані у внутрішні стіни. Словом, оригінальне класичне приміщення театру було перетворене на типовий зал сільського клубу. Не встигли завершити ремонт, як театр постраждав від пожежі, злі язики нашіптували, ніби була вона не стихійною: деталі театрального декору, люстри, килими, гобелени, крісла «перемандрували» у приватні оселі та дачі.»
Зараз від пам’ятки архітектури в кіровоградському театрі залишилась лише цегла. Коли підрядник приступив до роботи, попередню будівлю прийшлось розібрати до фундаменту і будувати заново, добудовувати. Ми бачимо те приміщення, яке майже в два рази більше початкового. Тепер в комплекс театру входять великий і малий зал з мобільною сценою. Містом ширяться чутки, що в приміщенні знайдеться місце для ресторану і готелю. Поки що міський голова Олександр Саінсус спростовує таку можливість.
Цікавим є і те, що в приміщенні, де мають бути якісні акустичні властивості, проект на акустику не робили. Директор фірми-підрядника Євген Верещак розповідає: « Окремий проект на акустику не робився, оскільки це не було заплановано від початку. Не було часу зробити це повноцінно. Питання піднімалось і вихід був такий – сама форма театру, яка відповідає класичним канонам, і м’які матеріали, які застосовувались мають сприяти хорошій акустиці. Звичайно, ще будуть експерименти з оркестром: висотою його розташування, оббивкою оркестрової ями – все це має значення для акустики.»
Він же каже, що ліпниною для театру займались багато українських підприємств, а в основному фірма «Рута». Ліпнина на кожному ярусі різна, а на позолоту пішли тисячі квадратних метрів сусального золота. Кіровоградці, які мали змогу першими оглянути театр, мають позитивні враження, а от в справжність позолоти мало хто вірить. Хоча, золото чи фарба – не нам судити. На око визначити може лише спеціаліст.
Театр пройшов випробування зливою – не було жодного протікання чи підтоплення, також відремонтували колектор. Отже, маємо по суті Ноєв ковчег, дороги ж бо і менших дощів не витримують.
До речі, реконструкцією театру займалась компанія «Інтерресурси», засновниками якого є Микола Москаленко (колишній голова Бюро Кіровоградської обласної організації політичної партії «Сильна Україна» Тігіпка) та його син Кирил. Ця ж фірма, за інформацією видання «Наші гроші», отримає 11 мільйонів гривень на Театральну площу і котельню (згідно «Вісника державних закупівель»). Роботи фінансують коштом державного фонду регіонального розвитку, завершити площу повинні до кінця цього року. Обидва тендери проведено за неконкурентною процедурою «закупівля в одного учасника» через нагальну потребу – термін робіт закінчується у жовтні 2012 року, коли буде святкуватись 130-річчя заснування театру.
Чому так принципово було завершити до 27 жовтня, працюючи в три зміни, «забувши» про проект на акустику, лишається загадкою. Можливо тому, що 28 жовтня нас чекає штука не менш грандіозна – вибори, а театр – одна з «фішок» ?
Зрештою, якщо будівля дійсно добротна і готова до роботи, для міста це великий плюс. Проте, не варто забувати, що театр це перш за все не приміщення, а акторська трупа, яка цього року замість творчого розвитку, перебуває у суцільних перетрубаціях.
Марта Луцька
Фото: “Гречка”,” Вікіпедія”
