Віктор Проскуряков розповів про архітектурне обличчя Кіровограда
Днями Кіровоград відвідав доктор архітектури, декан архітектурного інституту Національного університету «Львівська політехніка», автор книги «Архітектура українського театру. Простір і дія» Віктор Проскуряков.
Він прибув у наше місто на запрошення Кіровоградського академічного обласного театру ляльок, аби оглянути приміщення.
Архітектор назвав теперішній стан приміщення катастрофічним і пообіцяв, що розробкою проекту покращення театру займуться його студенти і спеціалісти з-закордону, які братимуть участь у наукових конференціях.
Подвлився своїми думками Віктор Проскуряков і про новозбудований театр імені Кропивницького:
– Про новий театр незрозумілого рожевого кольору і говорити не хочу, бо це нечесний підхід. Історичні театри повинні бути відбудовані такими як вони були. Побачив я його вперше кілька років тому, тоді він був в кращому стані – в руїнах, але не втратив ще ознак автентики храму української Мельпомени. Таких театрів в Україні два – ваш і галицький театр «Руська бесіда».
Всі культурницькі будівлі повинні бути відродженими. Бо як тоді наша історія, менталітет. Наприклад, англійці нічого не відбудовують, якщо будівля розвалилась то розвалилась. Але шекспірівський театр «Глобус» відбудували.
Театр відбудували, але ж це не той театр, що був. Знайдіть ті божевільні суми, зробіть нормальний ремонт, вкладіть гроші в машинерію сцени і світло, акустичні пристрої. Зробіть його зручним. А що ж це за спотворена будівля? Там колонада, тут нема, там півциркульна будівля, тут – ні, перевернуті карнизи на які спираються вікна, та ще й в рожевий колір пофарбовано. Театри ніколи не фарбували в рожевий колір. Як і казарми театр був без штукатурки. Той колір, що був – це цегла з залізом, але ця суміш не давала такий колір. Нікому в голову не приходить викинути історичний театр і там крило добудувати. А в нових театрах – все що завгодно може бути: і відсутність межі між сценою і залом, театр-машина, але ж не руйнувати історію.
Архітектору наше місто видалось в певній мірі дисгармонійним і деструктивним, адже в ньому поєднались і архітектурні шедеври, і архітектурні «ляпи»: серед монументальних будівель з’являється щось модернове, що не вписується в загальну картину. Професор порадив як привести місто до гармонії. Перш за все, пан Віктор пропонує послуговуватись законом «золотого перетину», не забувати про порції і здоровий глузд :
– Якщо хворіє одна клітина, то хворіє і весь організм, але якщо ви вилікуєте лише одну клітину, то ви весь організм не вилікуєте. Так і з містом. Страшна помилка, коли хтось думає, що є універсальна формула, щоб врятувати середовище. Треба знайти «мову» конкретного міста.
Марта Луцька
