В’ячеслав Брюховецький: Ми в Могилянці скоро будемо почуватися діаспорою серед кіровоградців

Пан Брюховецький на запитання про книгу відповідає:
„ Цю книгу я почав писати 20 років тому, одразу як закінчив книгу про Миколу Зерова. Вирішив написати про всіх неокласиків. А оскільки Домонтович в нетрадиційному форматі теж належить до неокласиків ( вважається, що він є шостим неокласиком, єдиним прозаїком). До речі, термін неокласика теж вперше вжив Домонтович.
Петров ( інший псевдонім, Домонтович) був у Кіровограді. Крім того, що він був письменником, літературознавцем, філософом, етнографом – фантастичних наукових зацікавлень людина, а ще він був радянським розвідником, агентом НКВД. Від нього мліли жінки.
Про це треба чесно написати.
Тут він був в 43 році, коли працював у німецькому міністерстві пропаганди. І коли німці почали відступати, їх перевели на деякий час в Кіровоград. Тут він зустрів Євгенію Махно – свою колегу з інститута археології в якому він працював до війни.. Є три версії: він передав їй листівку, лист чи невеличку валізу з документами – точно не відомо. І попросив передати це першому радянському солдату, який прийде. Жінка злякалася і знищила це. Що там було вже ніхто ніколи не дізнається…
Я хочу написати детектив. Інтелектуальний детектив, з аналізом, але щоб справді його було цікаво читати.”

Не забула аудиторія поцікавитись і кіровоградською діаспорою в Могилянці. На що В’ячеслав Брюховецький відповів:
„ Це ми в Могилянці скоро будемо почуватися діаспорою серед кіровоградців. Дякую вам, що готуєте такі кадри. Чесно кажучи, коли я запрошував до Києво-Могилянської академії Володимира Панченка, то сподівався, що він стане ректором після мене, але він відмовився. Він вільний птах.”
Нагадаємо, що через наш КДПУ ім. В.Винниченка дорогу до Могилянки торували собі Володимир Панченко, Василь Лучик, Василь Ожоган.

Настя Дзюбак