«Вій» Кіровоградського театру ляльок – історія первородного гріха
Вчора в Кіровограді відбулась театральна прем’єра – вже четверту виставу для дорослих презентував Кіровоградський обласний академічний театр ляльок. Цього разу глядацькій увазі запропонували “Вій” Миколи Гололя.
Перед початком вистави режисер театру – Євген Гімельфарб виступив зі словом і пояснив глядачам, зробити ілюстрацію до повісті Гоголя актори не прагнули, хотіли донести до глядачів глибоку філософі твору. Трупа лялькового театру побачила у повісті продовження історії про біблейський первородний гріх. Історія Хоми Брута і панночки як зазначається у програмці до вистави – містична історія кохання.
Одне вже тільки це змусило піти на виставу, адже занурюючись у філософську проблематику гологівських творів такого у «Вії» ніколи не знаходила. До того ж, «Собаче серце» – поставлене цим театром просто захоплююче.
Дивовижними були декорації. Це відзначила і глядацька зала, коли другу дію вистави розпочала з оплесків ще до появи на сцені акторської гри, вразившись ідеєю сценічного оформлення.
У виставі поєдналась гра акторів, ляльковий театр, зокрема у вигляді вертепу, і елементи театру тіней, який заворожував і занурював у містику. Саме театр тіней розповів нам історію першого гріха – спокуси Адама Євою. Поэднання язичницького і християнського, постійні алюзії до біблійних притч робилять виставу глибинною.
Трохи розчарувало музичне оформлення. Подекуди, музика гриміла голосніше за акторський голос і глядачі перепитували один одного «а що вона сказала?». Момент, коли, Хома і відьма літали вночі супроводжувався поєднанням народних мотивів і ритмів дискотеки дев’яностих Друга дія розпочалась піснею «Очі відьми» відомого українського рок-гурту «Вій». Тут виникло просте запитання – навіщо? Чи то був розрахунок на те, що просто пісня гарна, чи на те, що ніхто її не знає, а може, що просто пісня україномовна і там є слово «відьма»? До речі, цю ж пісню у оформленні вистави «вій» вже кілька років використовує Театр української традиції «Дзеркало», щоправда там вона вписується органічно.
Вистава тривалість 1годину 40 хвилин минула дуже швидко – в постійній напрузі «а що ж далі». Але по завершенню авторська метафора для мене так і залишилась не зрозумілою. Хома і панночка нібито повторюють гріх прабатьків, де спокусницею виступає жінка? Можливо. Але от жодного натяку на кохання між цими персонажами містичне чи не містичне не помітила.
Зрештою, в такій паніці і не розумінні повернулась додому і гайда обдзвонювати подруг. «Скажи, Хома з «Вія» кохав панночку?» – задала є просте питання, людині, що не бачила п’єсу, а лиш читала повість колись давним-давно. «Звісно» – пролунала відповідь.
Напевно, не розумію я чогось у коханні… Проте розумію, що вчорашній вечір провела в театрі не дарма. Було на що подивитись і над чим подумати.
Наступного разу цю виставу можна буде побачити вже 16 грудня. Квитки від 25 до 40 гривень.
Марта Луцька
