„Той, хто пройшов крізь вогонь” – поетичне кіно. Повернення

Чому так? Можливо тому, що ми (відношу себе до звичайних глядачів) спрниймаємо зміст і форму цілісно. Не можу я оцінити монтаж картини, бо немаю зеленого поняття про правила монтажу. Помічаю ненайкращу графіку, але щиро вірю що таким був авторський задум. А ще видається, що фільм близький до того, що називаємо „поетичним кіно”.

І хоча критики відзначають, що хоча цей напрям характерний для всесвітнього кінематографу, проте в нашу культуру він вписався органічно.  Музичність, фольклор, містика злегкістю поєднуються з фабулою фільму.

Михайло ніби продовжив традицію Юрія Іллєнка і підхопив цей напрям.

Щоб „впіймати хвилю” цього фільму, варто подивитись стрічку „Фучжоу”.  Впевнена, „ТойХтоПройшовКрізьВогонь” своєрідне його продовження. В кадрі кілька разів з’являється „картина сліпого художника” з вимальованими видами Китаю. Орест (ім’я також не випадкове, саме так звали наділеного здатністю керувати вітром героя „Фучжоу”),  батько Івана,  походить з роду козаків-характерників. Такої „гілки” немає в правдивій біографії Івана Даценка. Тому персонаж у фільмі мусить стати Додокою (якщо зануритись у походження прізвища, то одне зі значень „знахар”, тобто теж має в собі містичний елемент). І тут присутня „далека Америка”, хай навіть у вигляді індіанського племені з Канади. Подібні навіть типажі персонажів молодого Ореста і Івана.

Ніжна і зрозуміла кожному любовна лінія. Ідеалізований головний герой. Хороша гра акторів. Сцени, що розчулюють.

Можу сказати навіть більше, і це підкреслюють професійні кінокритики – не дарма фільм  „ТойХтоПройшовКрізьВогонь” отримав гран-прі Київського кінофестивалю.

Але все ж, на колір і смак фломастери різні. Тож у вас ще є шанс потрапити на показ і оцінити самим.

В Кіровограді фільм можна побачити в кінотеатрі „Портал” в 10.30 і 16.05,  а з 16 лютого і в кінотеатрі „Зоряний”.

Настя Дзюбак

Фото ВідІдо, Інтер+, Історична Правда