Втрачене видання “Етнографічного вісника” презентували у Кропивницькому (ФОТО)
В обласній науковій бібліотеці ім. Дмитра Чижевського 31 серпня у відділі краєзнавства презентували видання «Етнографічного вісника» під номером 2, який вийшов друком 1926 року і вважався втраченим. На заході були присутні краєзнавці міста, працівнки бібліотеки та громадськість.
Колекціонер Андрій Бадюля та член громадського руху “Дія” Дмитро Яковенко звернулися до бібліотеки з пропозицією розмістити в електронному вигляді на сайті установи “Етнографічний вісник” 1926 року випуску.
Щоб детально познайомитися з виданням етнографічного вісника, завідуюча бібліографічним відділом Єлизавета Літвінова підготувала бібліографічну довідку.
“Є два варіанти ототожнення поняття етнографічний вісник. В одних джерелах мова йде про періодичне видання, в інших це не періодичне видання”, – почала розповідь бібліотекар.
Далі вона зупинилася на історії цього видання.
Етнографічний вісник — неперіодичний журнал при Академії наук України. Видавався у 1925–1932 роках. Головні редактори — Андрій Лобода та Всеволод Петров.
«Етнографічний вісник» публікував розвідки, огляди, рецензії, статті з етнографії, фольклористики, зокрема музичної та краєзнавства, інформував про діяльність Етнографічної комісії УАН, містив критику й бібліографічні дані краєзнавчої літератури в Україні, матеріали про етнографію народів тодішнього СРСР, а також ілюстрації та музичні додатки.
Авторами статей були Андрій Лобода, Всеволод Петров, Олександр Андрієвський, Олена Пчілка, Дмитро Яворницький, Дмитро Чижевський, Степан Савченко, Дмитро Ревуцький, Климент Квітка, Михайло Гайдай, Олександр Малинка, Євген Рихлік, Микола Левченко та інші.
З 1930 комуністична влада почала наступ на академічну українську науку та її періодичні видання. Під удар брутальної критики потрапив і «Етнографічний вісник», особливо після показового процесу СВУ, сфабрикованого НКВС СРСР. У 1930 році радянські спецслужби заарештували члена редколегії Євгена Рихліка, у справі СВУ – Миколу Левченка.У 1932 році журнал було остаточно розгромлено. З кінця 1930-х років здійснювалися спроби відродити академічну українську етнографію в умовах сталінського режиму. Так, починаючи з 1937 року. з’являлася ціла низка недовготривалих журналів: «Український фольклор» (1937—39), «Народна творчість» (1939—41), «Наукові записки з питань мистецтва, фольклору та етнографії» (1947—57). Лише «Народна творчість та етнографія» виходить донині.
“Всього було десять видань цього часопису. Загалом, перед нашими бібліотекарями стояло завдання відшукати всі номер і видання на просторах українських бібліотек та інтернет-видань. І лише у двох джерелах були знайдені випуски разом з ювілейним десятим, тільки без вісника під номером два – в Національній парламентській бібліотеці України та сайту Києво-Могилянської академії “, – зазначила Літвінова.
Колекціонер також розповів, як до нього потрапило ексклюзивне видання.
За словами власника видання, він пропонував багатьом бібліотекам безкоштовно розмістити даний примірник для подальшого вивчення та користування, але погодилася лише бібліотека Чижевського.
“Я купив книгу “Етнографічний вісник” у пункті прийому макулатури, який працює з іноземними замовниками. Придбав її у нашому місті за двадцять гривень. Найперше, звернув увагу на малий тираж – 1200 примірників. Книга була об’єднана з третім томом, на початку зі вступною частиною автора”, – розповів колекціонер Андрій Бадюля.
Зараз відсканована копія знаходиться у бібліотеці ім. Д. Чижевського.
