Індія очима кіровоградців: країна каміння, білого кольору та доброзичливих людей(ФОТО)
У рамках циклу зустрічей «Колоритні мандрівочки», що постійно проходять у стінах бібліотеки ім. Д. Чижевського у Кіровограді, 1 березня говорили про країну чаю, слонів і святих корів – Індію.
Цього разу мандрівницями були представниці Міжнародного Теософського товариства у Кіровограді Раїса Калашнікова та Людмила Передерій, що завітали до теплої країни саме з діловими цілями. Втім відчути колорит народу Індії, її культури жінки встигли і в рамках конвенції, що проводилася в Адьярі, – місті, в якому і розміщена штаб-квартира Теософського товариства.
Метою цього товариства є згуртування людей незалежно від раси, національності чи релігії, сприяти розповсюдженню знань, пізнанню істини, служінню вищим ідеалам. Теософи вважають, що віра повинна бути результатом індивідуального вивчення та інтуїції, а не передувати їм, і ґрунтуватися на знаннях, а не на твердженнях. Темою цьогорічної конвенції, яка між тим проводиться вже в 137, було «Теперішнє формує майбутнє».
Незважаючи на те, що жінки багато розповідали саме про конвенцію, 8-денне перебування у штаб-квартирі Теософського товариства, екскурсії на території штату Ченнаї, «Гречка» вирішила використати найцікавіші моменти з їхньої розповіді і поділитися ними на свої сторінках.
Індія – країна доброзичливих і віруючих індійців
Впродовж усієї зустрічі жінки-теософи неодноразово говорили про доброзичливість, простоту і щирість індійців. Така реакція на учасниць конвенції була зумовлена в основному тим, що засновницею Теософського товариства була саме українка Олена Блаватська. Проте, за повір’ями жителів Індії вважається, що якщо доторкнутись, обійнятись, поцілуватись з білою людиною, то в житті індійця обов’язково буде успіх, кохання, в сім’ї ж обов’язково пануватимуть благополуччя і злагода. Подібне ставлення до білого проявляється не лише у стосунках з людьми: подекуди, зокрема у храмах, білий переважає в усьому. Наприклад, у головній архітектурній пам’ятці Ауровіля, містечка, яке було засноване у 1968 році, в якому проживає лише 2 тисячі людей, Матрімандирі абсолютно усе білого кольору. Пам’ятка має вигляд сфери, обкладеної золотими дисками, призначена для медитації чи йоги. Вона не належить жодній з релігій, тут не проводяться ніякі конференції, тут завжди панує тиша. При вході у сферу усім видають білі шкарпеточки, а лише потім пропускають у середину. Матрімандир поділений на кімнати, а на найвищому поверсі розміщений величезний кристал, на який крізь отвір у сфері потрапляє світло – це єдине джерело світла в усій споруді.
Непримхливість – одна із головних рис індійців
Куди б індійці не заходили, усюди вони ходять босими. Навіть якщо вони стоять перед певною спорудою, чи то храмом, чи то будинком високоповажної людини, у черзі, індійці обов’язково знімають взуття і залишають через дорогу, де для цього існують оснащенні прилавки. Обов’язково така вимога ставиться до відвідувачів храмів, де з собою, частіше за все, не можна також приносити телефони чи фотоапарати. Іще однією відмінною рисою індійців є те, що вони не примхливі до умов: вони можуть сидіти на голій землі, розміщати усі речі для продажу на піску чи камінні, підстеливши лише пакет чи тканину, робити навіси із підручних засобів навіть для масових зустрічей.
Приходячи у людне місце, індійці ніколи не займають одне для одного місця. Під час конвенції, як розповідали члени Теософського товариства у Кіровограді, багато учасників сиділи на стільцях, втім ті, хто підходив пізніше, не ходили поміж рядами у пошуках вільного місця, а сідали просто на землі.
Індія – країна кам’яного мистецтва
На невеликих базарах, поруч з безліччю фруктів, обов’язково можна побачити оригінальні кам’яні вироби: тут і мереживні кам’яні кулі, і різноманітні великі статуетки, і вишукані підставки. Одним із яскравих прикладів кам’яного мистецтва в Індії можна назвати містечко Махабаліпурам, яке ще донедавна було повністю залите водою і піском. Абсолютно усі об’єкти цього містечка, що виникло ще в VII ст.. н. е., входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У Махабаліпурамі розташовано три храми, поряд можна роздивитися гігантські наскальні рельєфи, а по усьому містечку розміщено безліч зображень святих тварин Індії – слонів та корів.
Щодо останніх, то для індійців присутність цих тварин надзвичайно важлива. Корову можна побачити усюди: у храмах, біля магазинів, на проїзній частині. При вигляді слона, індійці підходять до нього, схиляють перед ним голову, попередньо давши йому певну суму грошей, щоб тварина вдарила хоботом по голові – це, за словами мандрівниць, також приносить щастя та успіх, є певним благословенням.
Як розповіли гостям зустрічі жінки-теософи, Індія – це країна, яка має особливу культуру, оригінальні традиції, унікальне мистецтво. А головне, що усе це підкріплюється доброзичливістю і простотою самих жителів країни.
Світлана Дубина
