Психологиня розповіла про те, куди ведуть мрії

У традиційній п’ятничній рубриці для жінок «Все буде добре і навіть краще» психологиня Олена Чорна розповідає про мрії.
Куди ведуть мрії?
Ми звикли, що мрії – це щось таке зефірно-рожеве, незвичайне, яке, якщо колись і здійсниться, то завдяки чуду, щасливому випадку, словом, само собою.
Але це так не працює. Мрії – це ваша відповідальність перед Всесвітом іти за своїми бажаннями. Ви помріяли – щиро, з радісним очікуванням, з передчуттям задоволення, яке відчуватимете, коли мрія здійснилась – чудово, вам виділили порцію енергії і достатньо можливостей, аби це здійснити.
ЗДІЙСНИТИ – від слова «діяти». Ви вирішили – тепер дійте, будьте послідовними. В цих діях мають з’явитись і нові, незвичні для нас вчинки, інакші думки, боротьба зі своїми страхами («боюсь, але роблю»), вміння попросити допомоги і найголовніше – вміння не зраджувати себе. Ви ж чесно хочете, вам дається ресурс – так, дається не напряму, типу «Раз – і ось тобі білети на Мальдіви» – ви, як в лабіринті, маєте пройти ряд випробувань перевірок, аби бажане здійснилось.
Що ж створює ці перешкоди і навіщо?
По-перше, це бар’єри наших власних страхів (страху проявлятись, страху бути інакшою, страху змін: «А що буде з моїми друзями і моєю родиною, коли я раптом стану щасливою, а вони – ні?») і деструктивних переконань («Не можна все і одразу», «Все в житті дається тяжкою працею», «Я – невезуча», «Не в моїй країні/ не в моєму віці/ не для мене/не зараз»).
По-друге, це тест на істинність вашої мрії. Приклад: «Хочу сумочку Chanel».
– А навіщо вона тобі? Що ти будеш почувати, тримаючи її в руках?
– Що я найкрутіша!
– А як це – почуватись найкрутішою?
– Ну, я краще від інших, мене починають поважати, рахуватись зі мною.
– А навіщо тобі відчуття, що з тобою рахуються, цінують твою думку?
– Ну я ж класна! Хороші ідеї подаю.
– Так ти хочеш, щоб тебе похвалили і сказали, що ти – молодець?
– Хочу!
– Чию похвалу насправді ти хочеш почути?
І далі можливі варіанти. Найчастіше реалізовується такий: «Хочу, щоб мама (тато) мене похвалили, щоб сказали, що я – молодець, що вони мене люблять і пишаються». Тут варто попрацювати з психологом над очікуванням схвалення від батьків – ви ж своє життя живете, а не помідори консервуєте строго по рецепту і їхнім коментарям.
Другий момент – це чесна відповідь СОБІ на питання: «А як часто ви самі себе хвалите, кажете, що молодець і пишаєтесь тим, як ви змінились за останні 5 років?
Чому, якщо ви самі себе не любите, інші мають це робити? Світ – це дзеркало зі збільшувальним склом: що посилаємо, те і маємо примноженим. Ви посилаєте світу любов до себе – не егоїзм, не наплювання на всі закони і канони, а здорову підтримку собі – і маєте таку ж підтримку від світу – підтримку людьми, ситуаціями, можливостями, чудесами. У такому випадку вони трапляються.
Отож, насправді хотіння Chanel – це не істинна мрія, це підміна понять. В сумку не інстальовано усіх тих відчуттів і дій інших людей, які ми собі намріяли.
Насправді людина хоче почувати, що вона – хороша, її люблять, і вона в цьому світі не просто так. І найперше, хто має їй це дати – вона сама. Сама має ввійти у процес здорової підтримки себе.
Здорова підтримка – це дозвіл собі відпочити, коли ви втомились. Дозвіл не мати ідеальний порядок вдома, не готувати по п’ять страв, якщо немає настрою. Дозвіл провести вихідний в подорожі – хай навіть до найближчої річки. Дозвіл зустрітись з подругами не тому, що у когось щось сталось чи День Народження, а тому, що хочеться. Дозвіл на цей час «прилаштувати» дітей бабусі або сусідці.
Це, в першу чергу, дозвіл вважати свої мрії рівноважливими.
Нагадаємо, нещодавно психологиня давали поради тим, кому нічого не хочеться і постійно втомлений.