Чому так багато дітей? Родина з Кропивницького творить свою Україну без сиріт

У Юлії Холодовської на сторінці в Фейсбуці своєрідний щоденник.

Тут вона пише про свої «пологи» і «життя в декреті», адже впродовж 7 місяців, вона «народила серцем» 8-ох дітей.

«Я дуже щаслива бути багатодітною Мамою, а раніше навіть не мріяла про таку велику сім’ю. Троє біологічних дітей, названа донечка, невісточка і 10 прийомних дітей», – пише вона.

«Гречка» розповідає історію родини, яка у тяжкий ковідний 2020 рік стала щасливішою і ощасливила інших.

Діти, народжені серцем

У 2011 році вчителька і мама трьох дітей Юлія Холодовська вирішила взяти під опіку ще двох хлопчиків. Шлях до цього був нелегкий: чоловік був категорично проти, хвилювалась як сприймуть це діти. Але родина таки наважилась і не пожаліла. Зараз Юля впевнена, що до такого рішення їх підвів Бог.

Згодом вона стала тренером для батьків і очільницею ГО «Відповідальне батьківство», яка об’єднала прийомних батьків і усиновителей нашого міста, а в 2019 спільно з “Асоціацією жінок «Дія»” розпочали проєкт «Діти, народжені серцем» задля подолання сирітства. Представниці проєкту вирішили підтримувати сім’ї, які наважаться на всиновлення: як юридичні консультації, організація різноманітних заходів, просто спілкування.
Сама ж Юля завжди виступала за сімейні форми влаштування дітей, але проти дитячих будинків сімейного типу.

«Десять дітей в одній сім’ї, з непростим минулим, з травмами, з порушеною прив’язаністю, з педагогічною запущеністю – це неймовірно складно, в першу чергу, для самих дітей. Їм потрібно більше підтримки, допомоги в навчанні, тиші, спокою, більше любові і часу, чим це можуть дати двоє батьків. Іще травмовані діти, які зібрались волею долі під одним дахом, повинні якось ужитись з іншими травмованими дітьми, а це ой як не просто», – вважає вона. Іще у нас в країні дуже не вистачає професійної підготови таких батьків і кваліфікованої підтримки. Тому, на жаль, багато прикладів вигорівших, розчарованих і зневірених батьків-вихователів.

Тому у 2018 категорично відкинула пропозицію створити дитячий будинок сімейного типу і «працювати мамою».

Змінила ситуацію дружба з іншою «професійною мамою» Анжелою Діордіцею, які в 2017 році ризикнули і прийняли в сім’ю 9 дітей. Дивлячись на їх досвід і на те, як змінюються і зцілюються їх діти, у 2020 все ж таки наважились збільшити свою родину і юридично оформитись як дитячий будинок сімейного типу.

Будинок на вулиці Дружби

Для великої родини треба був більший будинок. Розпочали пошуки і знайшли варіант, який сподобався.

«Єдине, що можу для вас зробити, – сказала рієлтор. – Дати номер телефону хазяїна будинку».

Здивуванню не було меж, бо дім, який уподобали, виявилось розташований на вулиці Дружби. Символічною була не лише назва, а і те, що по сусідству мешкала все та ж подруга Анжела з великою родиною.

Паралельно вона вела розмови зі своєю сім’єю.

На подив, чоловік не був таким категоричним, як десять років тому.

Знайомі були здивовані, бо не розуміли, як можна на таке наважитися.

«Будинок на вулиці Дружби підходив по всім параметрам, близькість школи, садочку, школи мистецтв, поліклініки, квадратура, ціна… – згадує жінка. – Нас привітно зустрів хазяїн і як тільки я переступила поріг, мене накрило. Я кожною своєю клітиною відчула, що це наш дім».

Тоді вона ще не знала, як доведеться боротись за свою мрію.

На заваді стала бюрократія

Виявилось, що якщо раніше будинки для дитячих будинків повністю купувала держава, то тепер 20% повинно було заплатити місто. Але у міськраді виявилось на це не було грошей.

«Нікому не бажаю стикнутись з бюрократичною машиною. Вона вміє просто неймовірно створювати перешкоди й вигадувати все нові і нові вимоги, просити довідки та справки, багато разів говорити, що виникли непередбачувані обставини та нездоланні перешкоди, збирати комісії за комісіями … І тільки впевненість в тому, що з нами Бог і шалена підтримка друзів допомогли перемогти в цій боротьбі», – згадує вона.

Юля не здалась, а вирішила ті 20% вартості будинку – 450 тисяч гривень – знайти самостійно.

15 липня 2021 року вона написала про свою потребу в Фейсбуці.

Порахувала, що якщо активні фейсбучні друзі скинуть по 200 грн і попросять 5 своїх друзів зробити те саме, вийде потрібна сума.

«Це було щось неймовірне… Від кого чекали, не отримали, а від кого не очікували, навпаки.. Друзі, давні друзі, друзі друзів, взагалі незнайомі люди просто на вулиці підходили й давали гроші та підбадьорювали, телефон не замовкав від поповнення картки. Таке враження, що все місто прийшло в рух, десятки репостів, статті місцевих видань…», – згадує вона.

А вже 23 липня її запросили на зустріч з міським головою, який пообіцяв, що місто виділить потрібні гроші. Але з бюрократичною тяганиною переїхати в новий дім родині вдалось лише 21 листопада.

“Як ви вибираєте дітей?”

Четверо дітей із цього ролика зараз у родині Юлії

Родину часто питають: «Як ви вибираєте дітей?». Деякі натякають, що таких гарних «видають тільки по блату».

Десять років тому вона дізналася, що хлопчиків в дитячих будинках більше, дівчаток «розбирають» швидше, тому була впевнена, що нашими дітьми, тим більше в дитячому будинку сімейного типу будуть хлопці-підлітки.

15 вересня 2020 року, коли боротьба за будинок іще тривала, родині зателефонували зі служби у справах дітей, що є дві дівчинки, яким терміново потрібна сім’я, і Холодовські погодились їх прийняти, хоча не бачили їх і нічого про них не знали.

«16 вересня ми відвідали їх в дитячий обласній лікарні, закохались з першого погляду і відчули, що це Божий подарунок для нас.
Наші квіточки неймовірні, в них так багато ніжності та тепла, ми отримали так купу обіймів і позитивних емоцій. 29 вересня вони вже були у нас дома», – згадує Юля.

Так в родині з’явились Даша і Леля. Вони раділи всьому і буди неймовірно вдячні.

«”Папочка, дякую, що купив нам сосиски! Папочка, дякую тобі, що купив нам банани… йогурт…” І так за Все!!! Ці щирі подяки завжди викликали сльози у мого чоловіка. «Мама, так пахне одяг!!! Він такий чистенький!! Мама, понюхай мою голову, вона така чистенька і так пахне!». Дівчатка нюхали все – себе, нас, одяг, постіль… і так щиро раділи, що все чистеньке і все так класно пахне. Без сліз за цим спостерігати було не можливо», – пише Юля.

Їх новий, вже дорослий 16-річний син Олег, коли потрапив у родину, дуже погано розмовляв, а вже за чотири місяці занять з логопедом і підтримки відбулись вже разючі зміни.

Навчання і «декрет»

Зараз Юлія онлайн навчається в Інституті розвитку дитини імені Керін Первіс для спеціалістів-практиків з терапії заснованої на взаємовідносинах довіри і переживає все те, відчула багато років тому у декреті.

«Буквально на минулому тижні відчула якусь пустоту, я помітила, що не знаю яке сьогодні число і день тижня, молодші діти хворіють, старші на дистанційному, ідуть дощі, ми всі вдома і кожен день схожий на інші. Воюємо з уроками й хворобами, їмо, спимо, прибираємо…», – писала вона у своєму Фейсбук-щоденнику навесні 2021.

На той час діти іще не звикли жити за новими правилами, мали емоційні сплески та лінощі.

«Я згадала, що вже була в декреті і як мені здавалось, що кашлі й соплі ніколи не скінчаться. Згадала, як я навчилась кайфувати від материнства, як згодом почала сумувати, що діти так швидко ростуть, а іще квіти неймовірної краси у нас у дворі піднімають настрій».

Що буде, коли дитині виповниться 18?

Доволі часто чує запитання: «А що буде, коли дитині виповниться 18? До побачення? Нових дітей візьмете?Нащо брати стільки дітей, якщо потім не зможете забезпечити їх всіх житлом?».

Переконує, діти залишаться їх дітьми завжди.

Цього року перший з прийомних дітей 21-річний Вова, покинув дім: поїхав на навчання на два роки. Він закінчив факультет фізичного виховання і вступив в ІТ академію “Хеврон” поблизу Львова.

«Всі студентські роки жив разом з нами, дорослішав, вчився всьому, допомагав нам з молодшими. Зараз передає справи братам, дає настанови.
Так, не можемо ми купити йому житло, але я впевнена, що набагато важливіше дати дитині сім’ю, де його люблять, підтримують і завжди чекають. Дати опору і крила.
Молимось, і віримо, що освіта, яку наш син отримав і продовжує отримувати дозволить йому купити все необхідне. А головне, що наш хлопчик виріс добрим і щасливим, і він наш син назавжди, а цього не купиш ні за які гроші», – каже Юля.

***
«Я не закликаю всіх ставати прийомними батьками, а от підтримати тих, хто на це наважився, я впевнена, може кожен. І ті, хто пропонуєте свою допомогу, навіть не уявляєте наскільки цінна і своєчасна вона буває!», – пише вона.

Але також готова відповісти на всі питання тих, хто відчуває серцем, що міг би прийняти дитину в родину.

«Діти з травмуючим минулим, педагогічно занедбані, недолюблені, недоколихані, більшість голодували, роками жили в страху і жахливих умовах.
Як ви думаєте, скільки часу, уваги, сил потрібно, щоб зцілитись, наздогнати однолітків, повірити в те, що ти потрібен, навчитися любити?
Скільки допомоги кожній дитині потрібно в навчанні, в побутових питаннях?
Скільки обіймав, часу сам на сам, душевних розмов?
Уявіть, дві сестрички, два братики, братик і дві сестрички, два братики, один хлопчик знайшли б свої родини. Замість нас, двох батьків, було б 5 мам і 5 татусів.
Я завжди чіпляюсь за кожну людину, яка каже: “Ми про це давно думаємо”», – пише вона.

Анастасія Дзюбак

#конкурс_сторімейкер