Як підтримати рідних чоловіків на війни: психологічні поради

Поради опублікувала дипломовона психологиня Валентина Мірошниченко.

Головна ціль розмови – створити для військового хоч пару хвилин радісного, приємного часу, щоб він відволікся думками та відчув цивільне життя. Дати змогу виговоритися, або послухати, що більше наразі для нього. А як вийде розсмішити, поділитися вірою, впевненістю – то завдання навіть перевиконане.

Увага на них

При розмові з хлопцями, які на передовій найважливіше  – утримувати увагу на них, а не на собі. Це значить  – на певний час знайти собі інших людей з якими можна ділитися тривогами, переживаннями, страхами. Оберіть співбесідників серед тих, хто у відносній безпеці, а з військовими варто ділитися лише силою, позитивом, мріями.

Наприклад: «Ото ми з тобою поїдемо після війни туди і туди, а ще зробимо оце і це». Якщо військовий починає говорити щось на кшталт: «Та хто його знає, що буде далі; мені не до цього», прийміть таке ставлення спокійно, і все ж приємно завершити розмову: «Ой, та звичайно поїдемо; звичайно ти повернешся; всі війни завершуються». Так навіть після розмови з вами в голові в близької людини залишаться приємні спогади, мрії, і думки полетять за ними, хоч ненадовго, від важкої реальності.

Розв’язувати свої проблеми самостійно. Жодна наша проблема не зрівняється з їхнім тамтешнім стресом. Тому треба подорослішати і навчитися самостійності, оберігаючи серце іншого.

Робити компліменти. Наприклад, «Господи, який же ти в мене красивий, а голос який в тебе неймовірний, та що за диво я таке маю». Це викличе посмішку на його обличчі обов’язково – чи під час розмови чи після, але точно.

Не зависати. Типу не знати що сказати, говорити слова «ясно, понятно, угу». Поділіться своєю позитивною енергією – пожартуйте, навіть чорним гумором, якщо це доречно, опишіть що бачите красивого з вікна, розкажіть смішну історію, запитайте, як їжа. Пам’ятайте, не вас мають зараз розважати або заспокоювати, а ви маєте дати позитивний настрій, хоч крапельку.

Не сильно розвивати ностальгічні та сентиментальні теми, а краще говорити як поїв, поспав, як здоров’я, про себе розказати. Або ще краще, зробити щось надихаюче, поволонтерити, так рідний побачить реальну дію, і що є надійна опора. Типу ти розумничок, я розумниця, а значить все буде круто.

Якщо зустрілися з агресією від рідного, спокійно дозволити їй вийти, дати йому виговоритися, а потім про щось ліве почати говорити, натхненне, майбутнє. Пам’ятайте, ви зараз його єдиний надійний терапевт, прихисток, тому якщо не знаєте як зустрічатися з різними емоціями і концентруватися лише на іншому – час зайнятися саморозвитком, передивитися всі доступні відео на проблемну тематику, поговорити з психологами.

Якщо відчули, що страхом смерті весь час віє від милого, допоможіть трішки його послабити вагомими аргументами: «Всі ми під Богом ходимо; довжина життя і час смерть вже визначені; люди в Китаї просто літаком подорожували, а не воювали, і все одно розбилися; так, страшно, але ми ще живі, ми розмовляємо життя триває!». Для цього важливо щоб і ви свій страх подолали (за себе, чи за нього). Якщо не можете самостійно, дивіться психологічні відео на цю тему, або можливо вам ближча релігійна тема, будь-що, що виведе вас на рівень психологічного помічника військовому, а не навпаки.

Як не має чого гарного віддати, а ви самі як чорна хмара, яка не контролює наразі емоції, чи плаче, тоді краще обмежитися обіймами на відстані або смс.

Дійсно обіймайте на відстані, моліться, бажайте їм сил, будьте поряд думками, навіть якщо страшно, боріться з собою і віддавайте їм лише світло, віру, майбутнє. Поборете страх в собі – вони теж це відчують.