Як жити у війну: 6 порад психолога

Як жити під час війни?

По-перше, зупиняти катастрофічні думки типу «буде п…ць», «все пропало», «буде суцільна темрява й холод». Життя ніколи не буває одним коліром. І цієї осені й зими будуть РІЗНІ дні: веселі й сумні, теплі й холодні, світлі й темні.

По-друге, залишити ідею про те, що саме зараз ви можете підготуватися до всіх труднощів. Ні, не зможете, бо насправді ніхто не знає точно, що нас чекає. Робімо зараз, що можемо, а до іншого пристосуємося в процесі за допомогою власних ресурсів та хороших людей поруч. Людині взагалі притаманно пристосовуватися. Не завжди людство жило жирно, ліниво й тепло. Воно боролося з багатьма обставинами. Й ми боротимемося й поборемо!

По-третє, спілкуватися з дієвими позитивними людьми. Уникайте тих, хто прокручує перед вашим носом негативне кіно без усяких натяків на те, що з цим робити.

По-четверте, хай там що буде, мати власні завдання та цілі на найближчий період, які б вас мотивували вставати з ліжка й проживати день. Нехай навіть комусь ці цілі здаються нікчемними.

По-п‘яте, мати маленькі радощі. І не треба мені казати про те, що соромно радіти життю, коли гинуть люди. В тому місці, де я зараз знаходжуся, я спостерігаю, як відроджуються до життя жінки, які виратили дітей і онуків. Навіть вони знаходять сенс і радощі в своєму житті.

По-шосте, мати велику МРІЮ. Я знову згадую бабусю мого чоловіка, яка в холодному окупованому Харкові сказала гітлерівцю, що стане лікарем. А гітлерівець іржав їй в обличчя, бо думав, що ми перетворимося на колонію рабів. Закінчилися гітлерівці и війна, а бабуся Наташа здійснила свою мрію й стала крутим лікарем. Так і наші мрії переживуть х…ло, к…пську мразоту й війну і розквітнуть з перемогою. А зараз зрощуймо й плекаймо їх, як паростки прекрасних квітів.